С-56 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX-біс, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 24 листопада 1936 року на верфі завод № 194 у Ленінграді під заводським номером 405. У розібраному стані секціями доставлений залізницею на завод № 202 у Владивостокі, де човен остаточно зібрали. 25 грудня 1939 року спущений на воду. 22 грудня 1940 року включений до складу Чорноморського флоту.

Вважається одним із найрезультативніших радянських підводних човнів, за кількістю достовірно потоплених цілей під час Другої світової війни. Перший радянський підводний човен, який здійснив навколосвітнє плавання. За бойові заслуги за часи німецько-радянської війни підводний човен був нагороджений орденом Червоного Прапора та удостоєний почесного звання «Гвардійський». На даний момент встановлена як корабель-музей у Владивостоці.

Історія 4 вересня 1942 року Державний комітет оборони ухвалив рішення про посилення Північного флоту за рахунок переведення з Тихого океану шести підводних човнів. До них увійшли два підводні човни типу «Ленінець» (Л-15 і Л-16) і чотири «Сталінці» 3-го дивізіону 1-ї бригади підводних човнів ТОФ, що нещодавно вступили в дію: С-51, С-54, С-55 та С-56. Підводні човни вирушали до арктичних вод попарно.

Загалом за час війни підводний човен С-56 здійснив сім бойових походів (125 діб), провів 12 торпедних атак у результаті яких потопив 2 судна (6174 брт) та 2 військові кораблі. Цей підводний човен вважається найефективнішим радянським підводним човном періоду німецько-радянської війни за кількістю достовірно потоплених цілей, при цьому за потопленим тоннажем він значно поступається С-13 (44,1 тис. брт) та Л-3 (не менше 22,5 тис. брт). Екіпажем командував капітан-лейтенант Григорій Іванович Щедрін (18 листопада 1912 — 7 січня 1995), згодом Герой Радянського Союзу, капітан 2 рангу.

Після закінчення війни підводний човен продовжив службу на Півночі. Влітку 1954 року під керівництвом капітана 2 рангу В. І. Харченко Севморшляхом здійснив перехід на Далекий Схід, тим самим завершивши навколосвітнє плавання, яке почалося в 1942 році. 6 листопада 1953 року С-56 знову увійшов до складу Тихоокеанського флоту.

14 березня 1955 року підводний човен вивели з бойового складу, роззброїли і переробили на плавучу зарядову станцію ПЗЗ-55 (з 12 січня 1957 року ЗАС-8). 20 квітня 1964 року перетворений на навчально-тренувальну станцію з боротьби за живучість УТС-14.

9 травня 1975 року після ремонту С-56 встановлений на Корабельній набережній Владивостока як меморіал та філія музею Тихоокеанського флоту.

Див. також HNoMS B-5 USS Gunnel (SS-253) I-56/I-156 U-56 (1938) HMS Oswald (N58) Alessandro Malaspina (1940)

Примітки Виноски

Джерела

Джерела «С-56» подводная лодка IX-бис серии

Посилання

ПЛ С-56, ПЗС-55, ЗАС-8, УТС-14 тип С IX-бис серии С-56 (1939)

Література Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3 С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз. Щедрин Г. И. На борту С-56. — М.: Воениздат, 1959. — С. 21—22.