Ян Казімеж де Альтен Бокум гербу Кушаба ( бл. 1666 — 30 червня 1721, Бишвалд) — римсько-католицький, державний діяч і дипломат Речі Посполитої; єпископ перемишльський (1701–1718) і хелмінський (1719–1721); великий коронний секретар (1699–1701) і підканцлер (1712–1721).
Життєпис Народився близько 1666 року (за іншими даними — близько 1668 рокуEncyklopedyja powszechna, T. III: Bd.-Bol. Warszawa, 1860, s. 924.), в сім'ї вихідця з Курляндії, на той час, ловчого надвірного литовського та майбутнього генерала коронного війська, Йогана (Яна) Генріха (Генрика) фон Альтенбокума та Констанції Теклі Браніцької, доньки великого коронного підстолія, стольника і надвірного коронного маршалка Яна Клеменса Браніцького. Щоправда, можливо його матір'ю була перша дружина батька невідомого імені з Шеміотів, з якою батько заручився 13 листопада 1667 року у Вільні. Відповідно, Ян Казімеж мав народитися після цієї датиEncyklopedyja powszechna, T. III: Bd.-Bol. Warszawa, 1860, s. 923, 924.. Мав 4 сестер і 3 братів.
Після повернення з подорожі (очевидно — освітньої) з-за кордону, Ян Казімеж прийняв освячення священника. Був спочатку каноніком краківської катедральної капітули, потім каноніком ґнєзненським і каноніком капітули колегіатської святого Івана Хрестителя у Варшаві (1683)Ludwik Łętowski, Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich.t. II Prałaci i kanonicy krakowscy, Kraków 1852, s. 59.. Також, був пробстом у Жешуві, Тичині, Плебаном у Блажовій, Дронжґуві та ЖабянціJan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. T.1, Gniezno 1882, ss. 59-60..
Протягом 1690–1691 років де Альтен Бокум був секретарем короля Яна III Собеського, виконував багато дипломатичних місій. Після смерті короля 1696 року їздив до імператора Леопольда і римського папи Іннокентія XII для повідомлення цієї новини. Підтримав елекцію Августа II, за що останній винагородив його у лютому 1699 року посадою секретаря великого коронного (1699–1701Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 148.) та у червні цього ж року абатством у Тшемешно, проте місцева капітула не прийняла останньої номінаціїMaria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 125..
1701 року король призначив Яна Казімежа Перемишльським єпископом, був затверджений на цій посаді папською буллою 18 липня, посвяту прийняв 24 серпня у Варшаві від познанського єпископа . На додаток отримав абатство любінськеLudwik Królik, Kapituła kolegiacka w Warszawie do końca XVIII wieku, Warszawa 1990, s. 185. у жовтні того ж року. Його сестра була коханкою короля і недоброзичливці єпископа вбачали у цьому причину його швидкої кар'єри. У Перемишльській дієцезії від створив нові кляштори — кармелітів у Дрогобичі (тепер - Собор Пресвятої Трійці) та францисканців-реформатів у Ярославі, провів канонічну візитаціюMaria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 128..
У січні 1702 року підписав акт пацифікації Великого князівства ЛитовськогоDiariusz Sejmu Walnego Warszawskiego 1701—1702, Warszawa 1962, s. 305.. 23 березня 1702 року був призначений королем на уряд Краківського єпископа, проте не був затверджений папою Климентом XI. Де Альтен Бокум був членом Сандомирської конфедерації 1704 рокуActum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].. Певний час під час війни 1704—1706 років єпископу довелося перебувати за кордоном, керував дієцезією через пробста Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. T.1, Gniezno 1882, s. 60..
Був абатом червінським протягом 1710–1721 роківHenryk Folwarski, Poczet opatów kanoników regularnych w Czerwińsku, w: Nasza Przeszłość, t. VI, 1957, s. 80.. Брав участь у Варшавській генеральній раді 1710 рокуVolumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 98.. У квітні 1712 року Ян Казімеж отримав малу коронну печатку підканцлера коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 113.. Внаслідок конфліктів із капітулою перемишльськоюMaria Śladowska, Polityka Augusta II wobec kościoła katolickiego w Polsce oraz relacje z kurią rzymską w świetle korespondencji króla z kardynałem Annibalem Albanim w latach 1716—1721 [w:] Kronika Zamkowa, Roczniki 2009, t.1-2, s. 127. 27 червня 1718 року був призначений Хелмінським єпископом, затверджений папою 30 липня 1719 року. Одночасно протягом 1718–1721 років виконував обов'язки апостольського адміністратора Помезанської дієцезії.
Помер Ян Казімеж де Альтен Бокум 30 червня 1721 у Бишвалді, був похований у Хелмінській катедрі.
Примітки
Література Ks. Jan Kwołek: Bokum Jan Kazimierz de Alten. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja. Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 246—248. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0. R. Kozyrski, Duchowieństwo, kościoły i religia w dokumentach sejmików województwa ruskiego w epoce konfesjonalizacji Rzeczypospolitej Obojga Narodów 1648—1768, Lublin 2013, s. 109, 179, 350, 436.
Посилання