Українці — одна з найбільших національних громад Білгородської області, що сформувалася історично та внесла значний внесок в освоєння та розвиток БілгородщиниКабузан В. М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Институт российской истории РАН. — Москва: Наука, 2006. — 658 с. ISBN 5-02-033991-1.

Історично українці — корінний (автохтонний) народ цього регіону.

У XVI—XVIII століттях цей прикордонний край активно заселявся. Осідаючи тут поблизу фортець Білгородської оборонної лінії, що перегороджувала кримським татарам дорогу в Російську державу, переселенці брали на себе сторожову службу та військовий захист прикордонняБогуславский В. В. Слободская Украина // Славянская энциклопедия. XVII век: в 2 томах. — М.: Олма-Пресс, 2004. — Т. 2 (Н — Я). — С. 362—363. — .. У часи царювання Анни Іванівни, відповідно до «Рішительних пунктів» Данила Апостола, землі стали надаватися переважно вихідцям з Правобережної України, що перебувала під владою Речі Посполитої, які бажали отримати вільні землі.

Історія і демографічний аспект

Основні риси етнічної структури населення території сучасної Білгородської області сформувались ще в XVII—XVIII столітях і залишалися такими аж до рубежу 1920-1930-х рр. В процесі заселення півночі Слобожанщини в регіон направлялись два приблизно рівних по величині етнічних потоки: російський — з півночі, с територій нинішніх областей Центральної Росії й український — із заходу, в основному — з Правобережної України. Прибуваючи на територію Білгородщини, росіяни й українці освоювали і заселяли нові землі практично не утворюючи спільних поселень, за винятком деяких міст-фортець. Як зазначав Д. І. Багалій «взаємодія та модифікація великорусів та малорусів були вкрай незначні в межах Слобідської України … через те, що жили вони у різних селищах та рідко змішувалися один з одним шляхом шлюбів».

Істотні відмінності відзначалися і соціальному складі колонізаційних потоків. Серед росіян у XVI—XVII ст. переважали «служилі люди» (пізніше стали основою стану однодворців), а XVIII — початку XIX — кріпаки, які переводилися цілими поселеннями освоєння дарованих чи придбаних земель. Українська колонізація, навпаки, мала вільний, практично ніким не організований характер, а серед переселенців переважало козацтво та вільне селянство..

Академік Багалій заявляв, що при заселенні Слобожанщини «боротьба [між росіянами та українцями] відбувалася не рідко, оскільки для неї була одна постійно діюча причина — змішання на одній території двох управлінь (наказово-російського та малоросійського) та двох колонізаційних типів». «Черкаси, як вільні вихідці з-за польського рубежу, які користувалися правом вільного переходу, не хотіли приймати він тих повинностей, які несли великоросійські служилі люди».

Пізніше, вже у XVIII—XIX столітті, зі втратою стратегічного значення прикордонного регіону, який охороняв рубежі Російської держави, українське населення Слобожанщини, яке значною мірою складалося з козаків, втратило основну частину своїх автономних прав, а найбільший його соціальний прошарок — селянство — і зовсім було закріплено.

Співвідношення східнослов'янських ідіомів у межах сучасної Білгородської області за переписом 1850 р. у Курській губернії : Повітвеликороси (росіяни)малороси (українці)Область загалом53,0 %46,9 %Білгородський60,0 %40,0 %Грайворонський43,5 %56,5 %Корочанський71,2 %28,8 %Новооскільський34,7 %65,3 %Старооскільський89,0 %11,0 %Бірюченський25,9 %74,0 %Валуйський47,0 %52,8 % На час фіксації етно-національного складу населення території сучасної Білгородської області наприкінці XIX століття (перепис 1897 р.) і відразу після закінчення громадянської війни (переписи 1920 і 1926 рр.), незважаючи на більш ніж три вікове спільне проживання в регіоні, два найбільші етнічні спільноти зберігали основні риси національної ідентичності — мову, традиції, матеріальну культуру тощо. Ця обставина не скасовує і взаємного впливу росіян та українців, що виявляється, насамперед, у господарських та побутових речах.

У XX столітті розвиток етно-національної ідентичності населення Білгородського регіону (втім, описані нижче тенденції тією ж мірою відносяться і до Воронезького та Курського регіонів) можна поділити на періоди. Перший — до 1930-х рр., коли в регіоні продовжувався інерційний розвиток двох етнічних груп — росіян та українців, як народів, які живуть у тісному господарському та економічному контакті, проте відтворюють у своїх сільських громадах етнічну ідентичність. Наприклад, як зазначає Л. Н. Чижиковий: «Наречену та нареченого воліли обирати в межах свого села. Але в тому випадку, якщо не могли підшукати наречену у своєму селі, українці їздили сватати в українські села, як би далеко вони не були розташовані, а росіяни — у села, населені росіянами». У межах Білгородської області за переписом 1897 р. населення розмовляло двома наріччями: великоросійським і малоросійським. Із зазначеного перепису в радянській ідеології етнічного відокремлення народів Росії було зроблено висновок, що на території сьогоднішньої Білгородської області росіян проживало — 673 166 осіб, українців — 439 926 осіб. Повітвеликороси (росіяни)малороси, (українці)Область загалом60,1 %39,5 %Білгородський78,0 %21,2 %Бірюченський29,2 %70,2 %Валуйський48,6 %51,1 %Грайворонський40,9 %58,9 %Корочанський65,3 %34,3 %Новооскільський48,9 %51,0 %Старооскільський91,3 %8,4 % У період з 1897 р. по 1926 р. співвідношення російського та українського населення на території сучасної Білгородської області, незважаючи на найтяжчі потрясіння, що випали на ці роки, практично не змінилося: російські — 56 % наприкінці XIX ст. і 58 % — у 1926 р., українці відповідно — 44 % і 42 %.

У перші роки радянської влади в регіоні зберігається усталений віками характер територіального проживання двох громад: росіяни домінують у північній частині сучасної Білгородської області та у більшості міст — Білгороді, Старому Осколі, Валуйках, а українці у прилеглих до УРСР західних, південних та східних повітах, а також у деяких містах та великих селищах — Корочі, Борисівці, Бірючі, Чернянці, Великомихайлівці.

На 1920-ті роки припадає період «коренізації», коли згідно з принципами рівності всіх народів та міжнародного характеру СРСР, в районах з переважно українським населенням діловодство та мова навчання були перекладені з російської на українську. Оскільки результати перепису населення 1926 г. показали переважання українського населення на території 11 сучасних районів Білгородщини (Алексєєвський, Борисівський, Вейделевський, Волоконівський, Грайворонський, Краснояружський, Красненський, Красногвардійський, Новооскільський, Ровенський й Чернянський), то і практика «коренізації» охопила практично половину території нинішньої Білгородської області.

Національний склад адміністративних одиниць на території сучасної Білгородскої області за даними Всесоюзного перепису населення 1926 г. Административно-територіальна одиницяРОСІЯНИУКРАЇНЦІІНШІВСЬОГОос.%ос.%ос.%ос.Загалом на території сучасної Білгородскої області932 37457,51683 24542,145 6650,351 621 284Валуйський повітм. Валуйки9 04588,309519,282472,4110 243Валуйська вол.40 49289,344 69210,351370,3145 321Вейделевська вол.13 31242,3817 94457,131550,5031 411Волоконівська вол.7 49423,4024 42876,29980,3132 020Ливенська вол.16 35446,6418 68753,29260,0835 067Микитівська вол.11 10932,6122 93667,32250,0734 070Миколаївська вол.2 1988,3923 98391,54180,0726 199Погромська вол.21 06352,2919 14547,53740,1840 282Уразовська вол.14 40139,0422 40760,74820,2336 890Россошанський повітРовеньська вол.1 7224,0140 65294,745351,2442 909Острогозький повітОлексіївська вол.21 34035,2939 00164,501250,2160 466Буденівська вол.24 24047,7826 33751,921530,3150 730Луценковська вол.4 51011,8733 32187,711610,4237 992Нижньодевіцький повітШаталовська вол.44 97595,222 2544,7760,0147 235КУРСЬКА ГУБЕРНІЯБілгородський повітм. Білгород27 34588,112 2437,231 4484,6731 036смт. Александровский1 33384,3722214,05251,581 580м. Короча5 72740,508 34759,04650,4614 139смт. Новотаволжанський цук. зав.61265,5228029,98424,49934смт. Шебекінський цук. зав.1 02774,3129721,49584,201 382Олексіївська вол.17 34160,6411 23439,28230,0828 598Большетроїцька вол.15 76449,2416 23150,70190,0632 014Верхопенська вол.41 66899,133010,72660,1642 035Веселолопанська вол.17 37153,2215 14046,391280,3932 639Вісловська вол.16 39070,156 93729,69370,1623 364Зимовенська вол.11 90647,3813 18452,46410,1725 131Корочанська вол.17 72460,2711 67539,70100,0429 409Муромська вол.19 75480,234 82219,58450,1824 621Прохоровська вол.21 34952,1719 54947,77260,0640 924Пушкарська вол.21 09381,834 65118,04330,1225 777Старогородська вол.34 26084,846 06515,02590,1440 384Стрелицка вол.18 81074,056 57525,88170,0625 402Томаровська вол.40 15873,8114 22126,14300,0654 409Шаховська вол.30 91799,66810,26260,0831 024Шебекінська вол.26 14582,975 24716,651180,3831 510Грайворонский повітм. Грайворон4 80153,913 92344,051812,038 905смт. Борисівка1 3706,6319 21793,04680,3320 655смт. Готня39467,9316227,93244,13580Борисівська вол.17 46438,1528 28461,78340,0745 782Грайворонська вол.3 64913,5623 19986,21630,2326 911Дорогощанська вол.26 55670,9710 82628,93340,0937 416Краснояружська вол.3 92911,5130 12388,23910,2734 143Ракитнянська вол.22 57550,7721 82749,08660,1544 468Старооскільський повітм. Старий Оскіл19 49596,552731,354242,0920 192м. Новий Оскіл8 05090,916477,311581,788 855Бобровська вол.36 22090,663 6979,25360,1039 953Большехаланська вол.21 59574,607 30325,23480,1628 946Великомихайлівська вол.21 74146,2225 28453,75130,0347 038Волотовська вол.12 60550,8212 13248,91670,2724 804Казачанська вол.16 94060,3011 08939,48620,2228 091Новооскільська вол.17 42648,8818 20651,07180,0535 650Скороднянська вол.30 91499,082650,85220,0731 201Старооскільська вол.37 42497,051 0802,80580,1538 562Чернянська вол.10 27732,1321 66867,74400,1331 985

Нинішній стан В результаті Голодомору і виселень, українська громада майже зникла. Станом на 2010 рік лише 2,8 % населення області — українці.

Відсоток українців в районах Білгородської області станом на 2010 рік . Районукраїнці (у %)місто Бєлгород3,4 %Губкінський район1,6 %Старооскільський район2,3 %Алєксєєвський район1,3 %Бєлгородський район4,8 %Борисівський район3,1 %Валуйський район2,0 %Вейделєвський район2,9 %Волоконівський район1,7 %Грайворонський район4,4 %Івнянський район2,3 %Корочанський район2,7 %Красненський район1,2 %Красногвардійський район1,0 %Красноярузький район3,1 %Новооскільський район2,4 %Прохоровський район2,9 %Ракитнянський район2,4 %Ровенський район6,9 %Чернянський район1,9 %Шебекінський район3,5 %Яковлівський район3,5 %Область загалом2,8 %

Примітки