Білоруські найманці в Кот-д'Івуарі — група колишніх кадрових льотчиків і техніків Збройних сил Білорусії в Кот-д'Івуарі, імовірно спрямованих під патронажем французької та білоруської влади для надання допомоги урядової армії Лорана Гбагбо в громадянській війні 2002—2007 років.
Передумови участі
Положення У 1992—1996 роках у Білорусії проводилася політика демілітаризації, в рамках якої були здійснені заходи щодо скорочення збройних сил та озброєнь. Багато військовослужбовців втратили місце роботи, тоді як держава стояла перед проблемою утилізації надлишків військової техніки. Перший чинник призвів до найманства, коли колишні армійські кадри виїжджали на заробітки в країни, що розвиваються, а другий — розпродаж озброєньВалер Карбалевіч. Якія наступствы могуць мець скандалы з пастаўкамі зброі? // Радыё Свабода: радыёвяшчальная арганізацыя. — 1 сакавіка 2011.Андрей Александрович. Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? // TUT.BY: интернет-портал. — 2 марта 2011.. Найважливішим регіоном для Білорусії у сфері збуту військової продукції та надання послуг підготовки армійських кадрів стала АфрикаЕгор Лебедок. Белорусское военное присутствие в Африке // Thinktanks.by: сайт белорусских исследований. — 7 февраля 2021..
У цей час у Кот-д'Івуарі, де почалася громадянська війна, розгорнула свою діяльність Франція. Вона активно допомагала чинному президентові Лорану Гбагбо. Французька сторона, що офіційно виступала в конфлікті як миротворець, прагнула підтримати лояльний собі режим і порядок у колишній колонії (див. неоколоніалізм). Париж шукав тих, хто міг би прикрити його тіньову діяльність тут . За розв'язання цього питання стояв колишній жандарм служби безпеки Єлисейського палацу Робер Монтоя, який під патронажем французького уряду займався різною роботою в Африці, постачанням зброї та вербуванням іноземних бійцівСергей Дмитриев. 15 лет без ответа: кто виновен в бомбардировке французских военных в Кот-д'Ивуар // RFI: новостная радиостанция. — 20 марта 2020..
Постачання озброєнь Див. також
З початком війни Білорусь почала активно постачати військову техніку для Збройних сил Кот-д'Івуару. У 2002-му продано 2 вертольоти Мі-24В, 10 мінометів 2С12 «Сані» і 12 БМП-1. У 2003 році поставлені 2 штурмовики Су-25УБ (двомісні), 6 РСЗВ БМ-21, 6 БТР-80, 13 БРДМ-2 та 1 БМП-1. 2004 року івуарійці отримали ще 2 Су-25, але вже одномісних. Постачання авіаційної техніки були найбільш значущі, оскільки в ході бойових дій аеродром у Буаке, де базувався основний кулак , був захоплений угрупуванням «Нові сили», і значну частину авіапарку країна втратилаStijn Mitzer and Joost Oliemans. Ivory Coast's Su-25s — The Sharks Won't Bite Again , Oryx Blog, 31 March 2021.. Діяльність
Загальний огляд Разом з озброєнням до країни прибула група білоруських військових спеціалістів, що складається з пілотів та техніків. Їх завданням стало перенавчання івуарійських пілотів, які раніше літали на Dassault/Dornier Alpha Jet, до польотів на Су-25. Статус іноземців у Кот-д'Івуарі на сьогодні до кінця не зрозумілий. В обороті у білорусів та івуарійців знаходилося два двомісні Су-25 під номерами «20» (закріплений за Борисом Смахіним) і «21» (закріплений за ). Контингент базувався на аеродромі Ямусукро, де разом з ним розміщувалися сили . Перший бойовий виліт було здійснено 4 листопада 2004 року. На завдання вийшли два змішані екіпажі: Юрій Сушкін летів із капітаном Анжем Гнандуетом, а Борис Смахін із підполковником Патрісом Уеям. Було завдано ударів по складах боєприпасів та укриттям лідерів повстанців.
У листопаді 2005 року, за даними телеканалу CNN, до Кот-д'Івуару попрямували 10 техніків з України та Білорусії. До їхнього завдання увійшло відновлення та ремонт літаків та гелікоптерівУкраина и Белоруссия тайно восстанавливают ВВС Кот-д'Ивуара // Лента.ру 14 ноября 2005.
Інцидент у Буаке
6 листопада 2004 року пари екіпажів Сушкін-Гнандуєт і Смахін-Уей здійснили, ймовірно помилково, наліт на базу французьких військ в Буаке. Під бомбами загинули дев'ять військовослужбовців і один громадянин США, який працював з гуманітарної місії. Повернувшись на базу, пілоти зіштовхнулися із бійцями 2-го гусарського полку. Французи обстріляли літаки з протитанкових комплексів, вбивши одного івуарійського техніка, а потім полонили всіх, хто знаходився на території гавані. Проте невдовзі вони відпустили затриманих. Білоруси вирішують бігти в Гану, а звідти йдуть в Того.
16 листопада групу ловлять тоголезькі силовики. Тодішній міністр внутрішніх справ країни Франсуа Боко намагався видати іноземців французькій владі, але за два тижні з негласного дозволу останніх їх відпускають . Сушкін та інші були швидко евакуйовані з Того за посередництвом колишнього жандарма служби безпеки Єлисейського палацу Робера Монтої.
29 березня 2021 року в Парижі почалися судові засідання з цих подійДмитрий Гусев. Тайны Су-25 и Юрия Сушкина: в Париже вынесли приговор по делу об убийстве французских военных в Кот-д'Ивуар // RFI, 16 апреля 2021. 15 квітня Сушкін, Гнандует і Уей були визнані винними в загибелі військових і заочно засуджені до довічного ув'язнення. Водночас із невідомих причин зі справи виключили СмахінаДенис Бурковский. Белорус заочно получил пожизненное за убийство французских миротворцев. Рассказываем, что известно // TUT.BY, 16 апреля 2021.
Офіційні заяви 12 листопада 2004 року міністр оборони Франції Мішель Аліо-Марі заявила, що в літаках Кот-д'Івуару, що бомбували тиждень раніше французьких миротворців у Буаку, перебували білоруські пілоти-найманціФранцузов разбомбили белорусские пилоты — Коммерсантъ, 12.11.2004. Представник МЗС Республіки Білорусь Андрій Савіних заявив про відсутність білоруських громадян, а тим більше військових, у країніКот-д'Ивуар: Французы взяли под стражу украинцев и белорусов // TUT.BY, 14 ноября 2004 . Уряд Гбагбо також заперечував участь у конфлікті білорусів. Як заявив тодішній заступник командувача Військово-повітряних сил Кот-д'Івуару полковник Аду Бахіро Денис, іноземці хоч і надавали допомогу та консультації військової авіації, але безпосередньо з технікою не працювали. Водночас у відповідь на питання щодо техніків з білим кольором шкіри, офіцер сказав, що ці особи були мулатами або мали змішане походженняФранчук, с. 67.
Див. також
Група білоруських військових фахівців у Венесуелі Участь українців в ефіопо-еритрейському конфлікті Група російських військових фахівців в Ефіопії
Джерела
Посилання Сергей Франчук. По следам наших птиц: Война в стране какао // История авиации: журнал — № 3. — 2005. — с. 63-68. Валер Карбалевіч. Якія наступствы могуць мець скандалы з пастаўкамі зброі? // Радыё Свабода: радыёвяшчальная арганізацыя. — 1 сакавіка 2011. Андрей Александрович. Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? // TUT.BY: интернет-портал. — 2 марта 2011. Денис Бурковский. 15 лет назад Франция обвинила белорусов в бомбардировке в Африке. Рассказываем эту историю // TUT.BY: интернет-портал. — 6 ноября 2019. Сергей Дмитриев. 15 лет без ответа: кто виновен в бомбардировке французских военных в Кот-д'Ивуар // RFI: новостная радиостанция. — 20 марта 2020. Егор Лебедок. Белорусское военное присутствие в Африке // Thinktanks.by: сайт белорусских исследований. — 7 февраля 2021. Stijn Mitzer and Joost Oliemans. Ivory Coast's Su-25s — The Sharks Won't Bite Again // Oryxspioenkop: website of defense analytics and military operations research. — 31 March 2021. Дмитрий Гусев. Тайны Су-25 и Юрия Сушкина: в Париже вынесли приговор по делу об убийстве французских военных в Кот-д'Ивуар // RFI: новостная радиостанция. — 16 апреля 2021.