Ушишир (; ; айну: ウシシㇼ) — незаселений вулканічний острів, розташований у центрі пасма Курильських островів в Охотському морі на північному заході Тихого океану. Назва походить з мови айнів, що означає «гаряче джерело».
Геологія Ушишир складається з двох острівців, з'єднаних вузькою косою суші, площею 5 км².
Ці острівці є вершинами частково затопленого вулкана. Південний острів, , складається з вершинної кальдери і має максимальну ширину 2,5 км. Кальдера має діаметр 1,6 км і проривається на півдні, утворюючи кратерну затоку з морською водою. Затока має глибину 30 м, і є переконливі докази поточної підводної вулканічної активності, про що свідчать часті бульбашки, змінений хімічний склад води та наявність бактеріальних матів. Два невеликі лавові куполи утворюють невеликі острівці в центральній лагуні; численні фумаральні гарячі джерела витікають вздовж південно-східного берега кальдери. Найвища точка острова Мікасаяма (御笠山) — 401 м лежить на східному березі. Північний острівець , складається з частини схилу вулкана з прямовисними скелями, що підносяться на 131 м над морем. Ушишир все ще є діючим вулканом, останнє відоме виверження якого відбулося в 1884 році.
Фауна Навесні і влітку на острові гніздяться великі і малі конюги, утворюючи одну з найбільших на Курильських островах колонію; тут також гніздиться конюга-крихітка Kondratyev, A. Y., Litvinenko, N. M., Shibaev, Y. V., Vyatkin, P. S., & Kondratyeva, L. F. (2000). "The breeding seabirds of the Russian Far East". Seabirds of the Russian Far East, 37-81..
Історія До контакту з європейцями Ушишир не мав постійного населення, але влітку його відвідували племена айну з Расшуа, які вважали острів священною землею, яку вони ідентифікували як домівку бога-громовержця. На північних схилах затоки кратера Янкіча знайдено залишки хатин айнів. На острів претендувала Російська імперія, суверенітет над Ушиширом був переданий Японській імперії згідно з Санкт-Петербурзьким договором разом із рештою Курильських островів. Підходи до острова ускладнені через часті тумани, швидкі океанські течії і наявність численних дрібних морських скель. Острів раніше входив до складу району Сімусіро супрефектури Немуро Хоккайдо. Після Другої світової війни острів опинився під контролем Радянського Союзу, а зараз входить до складу Сахалінської області Російської Федерації.
Примітки
Посилання Ushishur". Global Volcanism Program. Smithsonian Institution.
Література Gorshkov, G. S. Volcanism and the Upper Mantle Investigations in the Kurile Island Arc. Monographs in geoscience. New York: Plenum Press, 1970. Krasheninnikov, Stepan Petrovich, and James Greive. The History of Kamtschatka and the Kurilski Islands, with the Countries Adjacent. Chicago: Quadrangle Books, 1963. Rees, David. The Soviet Seizure of the Kuriles. New York: Praeger, 1985. Takahashi, Hideki, and Masahiro Ōhara. Biodiversity and Biogeography of the Kuril Islands and Sakhalin. Bulletin of the Hokkaido University Museum, no. 2-. Sapporo, Japan: Hokkaido University Museum, 2004.