Аусанське царство — стародавнє королівство на території сучасного Ємену.

Історія

Перше Аусанське царство Стародавня історія Аусанського царства. Припускають, що його було створене бл. 800-х роках до н.е. У VIII столітті до н.е. Аусан було союзником Сабейського царства. Були знайдені документи, присвячені богам та що увічнюють братерство між державами. 700 року до н.е. разом Саба та Аусан здійснили успішну військову кампанію проти Катабану за часів правління сабейського мукарріба Ітаамар Ватара I, в якій Саба встановила зверхність над КатабаномAvanzini 2016, p. 99. Також є докази того, що Аусан також мав контакти з долиною ДжауфAvanzini 2016, p. 111.

Занепад Держави Наприкінці VII століття до н.е. союз із Сабою перетворився на суперництво за контролювання південного узбережжя Аравійського півострова, уздовж якого проходив торговельний шлях. Бл. 620 року до н.е. почалася війна з сабейським мукаррібом Каріб'іл Ватаром II. Внаслідок декількох військових компаній він переміг авсанського муккаріба Муратти, що втратив 16 тис. загиблими й 40 тис. полоненими. Слідом за цим було зруйновано царський палац Аусанської держави — Місвар, усі написи з палаців й храмів Авсану перевезено до Саби. Після цього передав союзникам землі Аусанського царства, які захоплено в Катабані і Хадрамаута. Основні землі Аусану стали частиною Саби. Для зміцнення своєї влади на підкорених територіях Каріб'іл Ватар II звів численні міста з укріпленими стінами ('hg) в області S1rm, куди пересилив сабейських колоністів. Також наказав здійснити численні іригаційні роботи. Поширював серед авсанців сабейський культ бога Алмакаха і богині Зат-Хім'ямNebes, Norbert (2023). "Early Saba and its Neighbors". In Radner, Karen; Moeller, Nadine; Potts, Daniel (eds.). The Oxford History of the Ancient Near East: Volume V: the Age of Persia. Oxford University Press, p. 342–343.

Друге Аусанське царство Коли здатність Катабанського царства контролювати Ваді-Марха знизилася, ті землі Аусану, що налажали Катабану (Дахас і Тубанау), відновили свою незалежність принаймні на кілька десятиліть. Час цієї події незрозумілий: за одними припущеннями бл. 140 року до н.е., за іншими - у I столітті до н.е. Не можна виключати продовження цієї фази на перші століття нашої ери: напис II століття з Саби згадує війну, оголошену проти АусанаAvanzini 2016, p. 201–202. На початку I ст. його було захоплено Хим'яром.

Столиця Назва столиці невідома, але вважається, що це тель, який сьогодні відомий як Агар-Яхірр (місцева назва Хаджар Асфаль), найбільше поселення у ваді. Агар-Яхірр займала 15 га і була оточена зрошуваною площею 6800 га, що свідчить про те, що вона була грізною державою свого часуNebes, Norbert (2023). "Early Saba and its Neighbors". In Radner, Karen; Moeller, Nadine; Potts, Daniel (eds.). The Oxford History of the Ancient Near East: Volume V: the Age of Persia. Oxford University Press, p. 342. Система зрошення живилася двома головними каналами, кожен шириною до 100 м, по одному з кожного боку ваді. Північний канал живив площу 2400 га, тоді як південний канал живив площу 4400 гаBrunner, Ueli (1997). Proceedings of the Seminar for Arabian Studies, 1997, Vol. 27, The history of irrigation in the Wādi Marẖah. Archaeopress, p. 82.

Його міська стіна, побудована з каменю, мала кілька міських воріт та бастіонів, а секція «Теменос» на півдні була відокремлена від решти міста іншою стіноюBecker, Helmut; Fassbinder, Jörg W. E.; Brunner, Ueli (2001). The Discovery of the Royal Capital of Awsan at Hagar Yahirr, Wadi Markha, Yemen by Satellite Images, Aerial Photography, Field Walking and Magnetic Prospecting; Monuments and Sites, vol. 6. Edition Lipp, p. 128. У межах району «Теменос» було виявлено кілька великих будівель, включаючи одну розміром 60×40 м, яка містить кілька кімнат, дверних прорізів та внутрішніх дворів і, як вважається, є палацом або храмом.

Устрій На чолі стояв мукарріб, що мав абсолютну владу. Це єдине царство в історії давньої південноаравійської культури, де монарха обожнювали: єдиним відомим муккарібом, обожненим після його смерті, був Ясудук'іл Фараам Шархі'ат.

Мукарріби Амкаріб (VIII ст. до н.е.) Дакір'іл Л'їн (бл. 700 до н.е. — ?) Муратта (кін. VII ст. до н.е.) невідомий цар (140—125 до н.е. Ільшарах I (125—110 до н.е.) Зайхаман (110—90 до н.е.) Маад'іл I (90—75 до н.е.) Ясудук'іл Фараам I (75—60 до н.е.) Маад'іл II Салхан (60—45 до н.е.) Ясудук'іл Фараам II Шархі'ат (45—20 до н.е.) Аммийта Гайлан Гашму

Вірування Сповідували потітеїзм. Головним богом був Балу (blw)Avanzini 2016, p. 110. Один храм-пророк під назвою Нуаман відомий з Аусана. Він діяв у I столітті, а богом-пророком був ВаддAgostini, Alessio (2023). "The masʾal oracle: a survey of an ancient South Arabian divinatory practice". Semitica et Classica. 16, p. 150.

Економіка Аусан знаходився в родючій південній частині Аравійського півострова, що сприяло розвитку сільського господарства. Втім найбільше наповнення скарбниці приносило торгівля пахощами, оскільки Аусан контролював частину торгових шляхів, якими перевозилися прянощі і пахощі.

Культура Про розвиток мистецтва і архітектури за часів Першої Аусанської держави практично нічого невідомо, лише археологічні розвідки стародавньої столиці Аусану та іригаційної системи біля неї можуть надати уявлень про рівень науки і архітектури того часу. Під час Другої держави зазнало впливу Елліністичного Єгипту, а потім ранньої Римської імперії.

Мова

Мешканці Першої держави розмовляли власною, аусанською, мовою, але її дуже погано засвідчено (близько 25 написів VIII століття до н. е. та I століття до н. е. – I століття). Ймовірно під час перебування під владою Катабану вплинула на розвиток катабанської мови. В подальшому аусанці ймовірше вже користувалися аусанською говіркою катабанської мови.

Скульптура Статуї I ст. до н.е. демонструють іконографічну еволюцію. Найдавнішіх мукаррібів зображено в типовому південноаравійському одязі, але Ясудук'іл Фараам Шархі'ата зображено як римського громадянина, з кучерявим волоссям та в тозіRobin, Christian Julien (2012). "Matériaux pour une typologie des divinités arabiques et de leurs representations". In Sachet, Isabelle (ed.). Dieux et déesses d'Arabie : images et représentations : actes de la table ronde tenue au Collège de France (Paris) les 1er et 2 octobre 2007. De Boccard, p. 95–97.

Архітектура На культуру пізнього Аусану вплинула еллінистична культура яка надала Аусану багату архітектуру.

Див. також Ємен Аравійський півострів

Примітки

Посилання

Фрея Старк і Джейн Генісс . The Southern Gates of Arabia: A Journey in the Hadhramaut Caravan Kingdoms: Yemen and the Ancient Incense Trade Freer Gallery, Вашингтон, 2005. Виставка археологічних об’єктів з Ємену.