Олексій Володимирович Лейбюк ( 5 жовтня 1992, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, Україна) — український актор театру і кіно, режисер, артист драми Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка, телеведучий, співзасновник, директор і викладач Дитячої театральної майстерні при Франківському драмтеатріОлексій Лейбюк на сайті Франківського драмтеатр.
Життєпис Народився в Івано-Франківську 5 жовтня 1992 року.
Виховували мати (Оксана Мельник, начальник відділу кадрів) і бабуся (Анна Мельник, швея).
Освіта
Середню освіту отримав у Івано-Франківській спеціалізованій школі №7 (1999 — 2007), закінчив музичну школу по класу скрипки. 13 років професійно займався бально-спортивними танцями. Середньо спеціальна освіта — Івано-Франківське вище професійне училище сервісного обслуговування техніки (2007 — 2010) за спеціальністю бухгалтерський облік.
Вищу освіту отримав на режисерсько-акторському курсі театрального факультету Київського національного університету культури і мистецтв (випуск 2015 року) — майстерня Ніни Гусакової. Вчився на курсі із Іваном Уривським, Дмитром Олійником. Друга вища освіта — публічне управління і адміністрування у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (випуск 2021 року). Третя вища — Університет Короля Данила за спеціальністю архітектура та містобудування.
Театр У 6 класі отримав перший сценічний досвід у виставі «Біла Ворона» (постановка Анатолія Хостікоєва театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв») Хлопчик, який мав грати у виставі, захворів під час гастрольного туру, й Олексія підготували та ввели в роль протягом півгодини.
Першу роль — Перчика у виставі за «Тевье-Тевелем» Григорія Горіна — зіграв в університеті, ще як студент 3-го курсу. Будучи студентом, почав працювати у Київському театрі «Золоті ворота», де грав Орфея у виставі «Еврідіка» за Жаном Ануєм у постановці Валерія Пацунова.
На запрошення Ростислава Держипільського переїхав до Івано-Франківська.
З 2014-го року — актор Івано-Франківського театру імені Івана Франка, на сцені якого зіграв понад 25 ролей, більшість з яких — головні (Голохвостий, Петер Леєр, Хайм Сутін, Аладдін).
Займається проєктами театру — виступив куратором напрямку «Аерофонія» під час фестивалю «Porto Franko», в рамках якого проходив перформенс із гелікоптерами, які озвучували музику Штокгаузена у футуристичній опері «AEROPHONIA» композиторів Романа Григорева та Іллі Разумейка у постановці Ростислава Держипільского.
Як режисер почав із постановки вистави «Кохання з присмаком дощу» — інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Маркеса, після якої були інші постановки на сцені Франківського драмтеатру («Красуня і Чудовисько»). Є постановником робіт Дитячої театральної майстерні («Україна в огні», «Мене звати», «Бабин Яр»), які згодом входили до основного репертуару театру, отримували фестивальне визнання.
2022-го реалізував незалежний проєкт — вокальну докудраму «Ніколи знову? Знову!» — етноформацію Галини Баранкевич про варварства московитів на західній Україні.
Викладацька діяльність Займається викладацькою діяльністю.
По переїзду з Києва, три роки викладав у франківській театральній школі «ЖИВБУВПЕС» (кер. Ігор Захарчук).
2018-го року очолив створену Дитячу театральну майстерню при Івано-Франківському театрі ім. Івана Франка. Перший набір відбувався через кастинговий відбір до трьох вікових груп. Станом на 2019-й рік загальна кількість учнів складала 90 дітей, у 2021-у — 150). До репертуару театральної майстерні увійшли вистави «Україна в огні» за мотивами кіноповісті Олександра Довженка, документальні вистави «Мене звати» за авторськими дитячими монологами та «Бабин Яр». Вихованці підійшли до постановки Шекспіра («Сон літньої ночі»).
Кіно і телебачення Повний метр у кінематографі розпочався із стрічки «Чому я живий» — фільм за оповіданням «Тепер я турок, не козак…» Євгена Митька режисера Віллена Новака, дія якого розгортається у Маріуполі довоєнного життя, який зібрав нагороди у Маріуполі (Гран-прі МКФ «КіТи»), Великій Британії (Діамантова нагорода журі за Найкращий повнометражний фільм Британського європейського кінофестивалю), став найкращим повнометражним фільмом «Future of Film Awards»«Чому я живий» на порталі «DzygaMDB». Наступна робота — стрічка «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука — історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. На питання про свій шлях у кіно, відповідає, що «йде до Голлівуду».
Знімається у короткому метрі, музичному відео («Любов і Добро» Оксани Сливки та Віктора Барчука), рекламі («МТС», 2011, 2013; «Пепсі», 2013; «Mobile Nar» (Азербайджан), 2015; «Карсил», 2015).
У 2018 році став першим ведучим прямих етерів ранкової програми «Карпатський ранок» на телеканалі «UA: КАРПАТИ».
У липні 2018 року увійшов до TOP-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України за версію видання «Главком», у лютому 2021-го — до TOP-10 найсексуальніших молодих акторів за версією проєкту «Дивогляд» «5 каналу».
Особисте життя Одружений.
Дружина — Галина Баранкевич, актриса театру, співачка. Рішення про одруження прийняли після тривалого знайомства та спільної роботу у театрі. Освідчився напередодні Нового 2020-го року, який пара разом проводила на Кіпрі. Церемонія пройшла 7 червня 2020-го. Первісток з'явився 27 жовтня 2023 року – син Тадей.
Театральні роботи Актор Київський театр «Золоті ворота» «Еврідіка» Жана Ануя; реж. Валерій Пацунов — Орфей «Собор Паризької Богоматері» за мотивами однойменного роману Віктора Гюго; реж. Валерій Пацунов — Феб
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка У Франківському драмтеатру зіграв понад 25 ролей.
(введення) — — «Звичайна горошина»; реж. Ростислав Держипільський — Принц (введення) — — «Заробітчанки»; реж. Ростислав Держипільський — італійський пан / Андреа / слідчий (введення) — — драма «…майже ніколи не навпаки» за однойменною книгою Марії Матіос; реж. Ростислав Держипільський — Андрій, єврей (введення) — 2012 — «Дуже проста історія» Марії Ладо; реж. Сергій Кузик — Олексій (введення) — — драма «Три сестри» за драмою Антона Чехова; реж. Ростислав Держипільський — Василь Васильович Солоний, штабс-капітан (введення) — 2013 — притча «Готель двох світів» Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Орест Пастух — Жульєн Порталь — соціальна драма «Кастинг, або Хто хотів люстрації?» за мотивами творів Віктора Пелевіна, Г.Грекова, Юрія Муравицького, Михайла Жванецького; реж. Андрій Кирильчук — Ікс і Аутсайдер 2014 — «Котигорошко» за п'єсою-казкою Анатолія Шияна; реж. Ростислав Держипільський — Котигорошко 2014 — феєрія-бурлеск «Енеїда» Ростислава Держипільського та Олексія Гнатковського за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського; реж. Ростислав Держипільський — Анхіз 2014 — мюзикл «Шаріка, або Кохання січового стрільця» на музику Ярослава Барнича; реж. Ростислав Держипільський — танцор — діалог почуттів «Кохання з присмаком дощу» інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсії Маркеса; реж. Олексій Лейбюк — Він 2015 — «Оскар і рожева пані» за однойменним романом Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Ростислав Держипільський — Тато Пеггі Блу — обман без антракту «Кар'єрні ігри» за п'єсою «Методу Гронхольма» ; реж. Орест Пастух — Карлос Буено — героїчна комедія «Пристрасті Тіля» за мотивами п'єси «Тіль» Григорія Горіна; реж. Максим Голенко — Ламе 2017 — притча-ораторія «Вона — земля» Ростислава Держипільського за новелами «Моє слово», «Виводили з села», «Марія», «Сини», «Діточа пригода», «Вона — земля» Василя Стефаника; реж. Ростислав Держипільський, Наталка Половинка — Син 2017 — комедія «За двома зайцями» за однойменною п'єсою Михайла Старицького; реж. Орест Пастух — Свирид Петрович Голохвостий 2017 — драма «На західному фронті без перемін» за однойменним романом Еріха Марія Ремарка; реж. Олексій Гнатковський — Петер Леєр 2017 — «Красуня і Чудовисько» інсценізація Олексія Лейбюка за мотивами народної європейської казки; реж. Олексій Лейбюк — Гастон — ескіз на тему долі «Модільяні» Ростислава Держипільського за мотивами сценарію художнього фільму 2004 року Міка Девіса; реж. Ростислав Держипільський — Хайм Сутін 2018 — мюзикл «Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича; реж. Ростислав Держипільський — хлопець — трагіфарс «Калігула» за мотивами п'єси Альбера Камю; реж. Жюль Одрі (Франція) — Сципіон 2019 — різдвяні набутки «Коляда та й плес… ізпрежди віка…»; реж. Ростислав Держипільський — бурсак — трагедія «Едіп» за Софоклом у перекладі Івана Франка; реж. Приходько Андрій — натовп, воїн 2020 — музична казка «Аладдін і чарівна лампа»; реж. Олексій Гнатковський — Аладдін — антиутопія «Навернений грішник» за мотивами «Бориславських оповідань» Івана Франка; реж. Назарій Панів — Йойша
Режисер Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка , 24 квітня — діалог почуттів «Кохання з присмаком дощу» інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсії Маркеса — «Красуня і Чудовисько» інсценізація Олексія Лейбюка за мотивами народної європейської казки
Дитяча театральна школа «ЖИВБУВПЕС» — сповідь втраченого дитинства «Янгол у пітьмі» Таїсії Лютої (у співрежисурі із Ігорем Захарчуком)
Дитяча театральна майстерня при Івано-Франківському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка — «Україна в огні» за мотивами кіноповісті Олександра Довженка (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2019 року) — документальна вистава «Мене звати» Олексія Лейбюка за монологами сучасних авторів, авторських дитячих монологів (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2020 року) — «Бабин Яр» документальна вистава (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2021 року)
Незалежні проєкти — вокальна докудрама «Ніколи знову? Знову!» етноформація Галини Баранкевич
Фільмографія — «Дух Різдва» (реж. Юрій Паливода, «Franko film») — «Чому я живий» (реж. Віллен Новак, Одеська кіностудія) 2021 — «Покоління t» (реж. Тетяна Шавкова) — «Памфір» (реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук)
Нагороди та визнання 2018, липень — ТОР-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України (видання «Главком») 2019, квітень — Всеукраїнський фестиваль «Овації» (м. Тернопіль) «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце</center> 2019, квітень — Театральна премія ім. Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ) «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — Найкраща вистава народних аматорських драматичних колективів</center> 2019, травень — Всеукраїнський фестиваль «День театру» (м. Київ) «Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце</center> 2020, серпень — III Всеукраїнський відкритий театральний фестиваль дитячих та юнацьких колективів «Казки України» Премію у номінації «Відкриття фестивалю» — документальна вистава «Мене звати» (Дитяча театральна майстерня) Спеціальна премія за режисерську роботу (Олексій Лейбюк) 2021, лютий — ТОР-10 найсексуальніших молодих акторів (проєкт «Дивогляд», «5 канал» 2021, травень — IV Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (м. Мукачево) Краща вистава фестивалю — вистава «Україна в огні» (Дитяча театральна майстерня) Кращий акторський ансамбль Краща роль другого плану (Ольга Держипільська) Голос фестивалю (Ірина Шегеда) 2023, квітень — V Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (м. Мукачево) — Вистава «Мене звати» Гран-прі Краща режисерська робота Краща вистава на сучасну тематику
Примітки
Посилання Олексій Лейбюк на сайті Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка Олексій Лейбюк на сайті DzygaMDB