Ірина Гнатівна Ви́нницька ( 5 квітня 1936, Конське) — українська майстриня художньої вишивки і ткацтва, художниця тканин; членкиня Львівської організації Спілки радянських художників України з 1968 року.
Біографія Народилася 5 квітня 1936 року у місті Конському (нині Польща). 1959 року закінчила Львівське училище прикладного мистецтва; 1965 року — Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, де її викладачами зокрема були Василь Цьонь, Вітольд Манастирський, Роман Сельський, Марта Токар. Дипломна робота — тканини для одягу (керівниця Марта Токар, оцінка відмінно).
Протягом 1959—1960 років працювала у Львівській артілі «Галантерея», майстриня художньої вишивки Львівського товариства художників; у 1960—1962 роках — майстриня ткацтва Львівського будинку моделей; у 1962—1967 роках — модельєрка Проєктно-конструкторського інституту легкої промисловості; у 1967 році — фабрики текстильних художніх виробів; у 1967—1991 роках — Львівського художньо-виробничого комбінату.
Жила у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1 а, квартира 35; в будинку на вулиці Дністровській, № 14 а, квартира № 13Винницька Ірина Гнатівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 24. та в будинку на вулиці Раковського, № 10, квартира № 25Винницька Ірина Гнатівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 318..
Творчість Працювала в галузі декоративного мистецтва (художнє оформлення тканин). Серед робіт: декоративні доріжки, подушки, верети, серветки (1960—1965); ескізи костюмів для вокального тріо сестер Байко (1969); завіса для Черкаського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка (1991); килими: «Полтавський» (1959), «Рослинний орнамент» (1960), Перебендя» (1964); міні-гобелени
«Ліс» (1984); «Цвіт папороті» (1984); «Зелене поле» (1984); «Квітка на піску» (1985); «Зима» (1988); </div> гобелени
«Ой на Купала-Купалочка» (1968); «Земле, всеплодющая мати» (1969); «Думи» (1971); «Україна» (1973); «Батьківщина» (1975); «Світлячки» (1977); «Земле» (1979); «А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» (1982); «Цвіте земля» (1982); «Городи» (1983); «Мій рідний край» (1984); «Дорога в життя» (1985); «Пісня Карпат» (1991); «Час» (1993); «Цвіте земля» (1995); «Моя мамо» (1996); «Думка» (1996); «Реве та стогне Дніпр широкий» (1998); «Крехів» (1999); «Львів» (2002). </div> Брала участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1963 року. Персональні виставки відбулися у Львові у 1986 і 1996 роках, у Гантері (США) у 1991 році.
Окремі роботи майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї у Львові, Сумському та Івано-Франківському художніх музеях.
Про неї знято телефільм «Гобелени Ірини Винницької» (1986, режисер Володимир Андрощук).
Примітки
Література Вінницька Ірина Гнатівна // ; Вінницька Ірина Гнатівна // ; Кусько Г. Ткацтво Ірини Винницької // Образотворче мистецтво. 1986. № 4; Ірина Винницька: Каталог. Львів, 1986;