Лізандр Спунер (англ. Lysander Spooner; 19 січня 1808 — 14 травня 1887) — американський анархіст-індивідуаліст, аболіціоніст, підприємець, есеїст, теоретик права, памфлетист, політичний філософ, унітарист і письменник.
Спунер був рішучим прихильником робітничого руху та антиавторитарним та індивідуалістичним анархістом у своїх політичних поглядах.Martin, James J. (1953).Men Against the State: The Expositers of Individualist Anarchism in America, 1827—1908. «Lysander Spooner, Dissident Among Dissidents». Auburn: Mises Institute. pp. 167—201. .Rosemont, Henry Jr. (2015). Against Individualism: A Confucian Rethinking of the Foundations of Morality, Politics, Family, and Religion. Lanham: Lexington Books. p. 78. . Його економічну та політичну ідеологію деякі ідентифікували як лібертаріанський соціалізм, лівий лібертаріанізм, соціалізм вільного ринку та мутуалізм.Swartz, Clarence Lee (1945). What Is Mutualism? Modern Publishers. p. 126.Marshall, Peter (2009). Demanding the Impossible: A History of Anarchism. Oakland: PM Press. p. 387. .Morris, Brian (2015). Anthropology, Ecology, and Anarchism: A Brian Morris Reader. Oakland: PM Press. p. 208. .MacSaorsa, Iain. «The Ideas of Lysander Spooner — Libertarian or libertarian socialist?». Spunk Library. December 3, 2009. Retrieved March 21, 2019 — via The Anarchist Library. «Spooner has frequently been referred to as a Libertarian, an anarcho-capitalist and a propertarian anarchist». Інші заперечують це та визначають його погляди як право-лібертаріанські, анархо-капіталістичні та пропертаріанські. За словами анархіста Джорджа Вудкока, Спунер був членом Міжнародної асоціації робітників (Першого Інтернаціоналу). Його праці сприяли розвитку як ліволібертаріанської, так і праволібертаріанської політичної теорії в рамках лібертаріанства в Сполучених Штатах.Miller, David, ed. (1987). Blackwell Encyclopaedia of Political Thought. p. 290. . «A student and disciple of the Austrian economist Ludwig von Mises, Rothbard combined the laissez-faire economics of his teacher with the absolutist views of human rights and rejection of the state he had absorbed from studying the individualist American anarchists of the 19th century such as Lysander Spooner and Benjamin Tucker.»
Серед творів Спунера — аболіціоністська книга «Неконституційність рабства» (англ. The Unconstitutionality of Slavery) та «Без зради: Конституція без повноважень» (англ. No Treason: The Constitution of No Authority), у якій виступає проти звинувачень сепаратистів у державній зраді.Smith, George H. (1992). The Lysander Spooner Reader. p. xix.Raico, Ralph. «Neither the Wars Nor the Leaders Were Great». Ludwig von Mises Institute. March 29, 2011. Retrieved March 21, 2019. Спунер також відомий конкуренцією з поштою зі своєю компанією American Letter Maill Company. Однак вона була закрита через юридичні проблеми з федеральним урядом.Krohn, Raymond James (Summer 2007). «The Limits of Jacksonian Liberalism: Individualism, Dissent, and the Gospel of Andrew According to Lysander Spooner». Journal of Libertarian Studies. 21 (2): 46–47.
Біографія
Раннє життя
Спунер народився на фермі в Атолі, штат Массачусетс, 19 січня 1808 рокуTucker, Benjamin (1887). «Our Nestor Taken From Us».. Батьками Спунера були Аса і Доллі Спунер. Один із його предків, Вільям Спунер, прибув до Плімута в 1637 році. Лісандр був другим із дев'яти дітей. Його батько був деїстом, і існує припущення, що він навмисно назвав своїх двох старших синів Ліандром і Лісандром відповідно на честь язичницьких і спартанських героїв.
Юридична кар'єра Активність Спунера почалася з його кар'єри адвоката, яка сама по собі порушувала закон Массачусетсу.Smith, George H. (1992). The Lysander Spooner Reader. Fox and Wilkes. p. viii. Спунер вивчав право під керівництвом видатних юристів, політиків і аболіціоністів Джона Девіса, пізніше губернатора Массачусетса і сенатора; і Чарльз Аллен, сенатор штату та представник від Партії вільної землі. Однак він ніколи не навчався в коледжі.McKivigan, John (1999). Abolitionism and American Law. pp. 66–67. Відповідно до законів штату, випускники коледжу повинні були вчитися з адвокатом протягом трьох років, а ті, хто не закінчив навчання, як-от Лізандер, повинні були навчатися в адвоката протягом п'яти років.
За підтримки своїх юридичних наставників Спунер відкрив свою практику у Вустері, штат Массачусетс, лише через три роки, кинувши виклик судам. Він розглядав трирічну пільгу для випускників коледжів як спонсоровану державою дискримінацію бідних, а також надання монопольного доходу тим, хто відповідав вимогам. Він стверджував, що «ніхто ще ніколи не наважувався прямо відстоювати такий жахливий принцип, як те, що багаті повинні бути захищені законом від конкуренції бідних». У 1836 році законодавча влада скасувала це обмеження. Він виступав проти будь-яких ліцензійних вимог для адвокатів, лікарів чи будь-кого іншого, кому такі вимоги не дозволяли працювати. Для Спунера перешкоджання особі вести бізнес з особою без професійної ліцензії було порушенням природного права на укладення контракту.Spooner, Lysander (1843). Constitutional Law, Relative to Credit, Currency and Banking. p. 16. Спунер захищав природне право, або те, що він називав наукою справедливості, згідно з яким акти початкового примусу щодо окремих осіб та їхнього майна, включаючи оподаткування, вважалися злочинними, оскільки вони були аморальними, тоді як так звані злочинні дії, які порушували лише свавілля, створене людиною законодавство не обов'язково було кримінальним.Spooner, Lysander (1882). «Natural Law, or the Science of Justice».
Після невдалої юридичної кар'єри та невдалої кар'єри в спекуляціях нерухомістю в Огайо Спунер повернувся на ферму свого батька в 1840 році.
American Letter Mail Company Будучи прихильником самозайнятості та противником державного регулювання бізнесу, у 1844 році Спунер заснував American Letter Mail Company, яка конкурувала з Поштою США, тарифи якої були дуже високими. Вона мала офіси в різних містах, включаючи Балтімор, Філадельфію та Нью-Йорк.McMaster, John Bach (1910). A History of the People of the United States. D. Appleton and Company. p. 116. Марки можна було придбати, а потім прикріпити до листів, які можна було принести до будь-якого офісу. Звідси відправляли агентів, які їздили на залізницях і пароплавах і носили листи в сумках. Листи передавали кур'єрам у містах уздовж маршрутів, які потім доставляли листи адресатам. Це був виклик законній монополії пошти.Adie, Douglas (1989). Monopoly Mail: The Privatizing United States Postal Service. p. 27.
Як і коли він оскаржував правила Асоціації адвокатів штату Массачусетс, Спунер опублікував брошуру під назвою «Неконституційність законів Конгресу, які забороняють приватну пошту». Хоча Спунер нарешті досяг комерційного успіху зі своєю поштовою компанією, юридичні оскарження з боку уряду зрештою вичерпали його фінансові ресурси. Закон, прийнятий у 1851 році, який зміцнив монополію федерального уряду, остаточно вигнав його з бізнесу. Спадщиною виклику Спунера поштовій службі стало зниження вартості листів з 5 ¢ до 3 ¢ у відповідь на конкуренцію його компанії, яка тривала до кінця 1950-х або початку 1960-х років.
Аболіціонізм Спунер досяг свого найвищого авторитету як діяч аболіціоністського руху. Його книга "Неконституційність рабства ", опублікована в 1845 році, сприяла суперечці серед аболіціоністів щодо того, чи підтримує Конституція інститут рабства. Фракція роз'єднавців на чолі з Вільямом Ллойдом Гаррісоном і Венделлом Філліпсом стверджувала, що Конституція юридично визнає та закріплює гноблення рабів, як це передбачено положеннями про захоплення рабів-утікачів у статті IV, розділ 2. У більш загальному плані Філліпс заперечував думку Спунера про те, що будь-який несправедливий закон повинен вважатися юридично недійсним суддями.Phillips, Wendell (1847). Review of Spooner's Essay on the Unconstitutionality of Slavery.
Спунер оскаржив твердження про те, що текст Конституції допускає рабство. Хоча він визнав, що Батьки-засновники США, ймовірно, не мали на меті оголошувати рабство поза законом, коли писали Конституцію, Спунер стверджував, що лише зміст тексту, а не приватні наміри його авторів, є дійсним. Він використовував складну систему правових і природних аргументів, щоб показати, що положення, які зазвичай тлумачаться як підтримка рабства, насправді не підтримують його, і що кілька пунктів Конституції забороняють штатам встановлювати рабство. Обидва вищесказані ігнорують реальність того, що рабство існувало до того, як Конституція була ратифікована, і творці були змушені піти на компроміс із наявністю встановлених інвестицій, незалежно від того, були вони незаконними чи ні, щоб отримати її ратифікацію. Аргументи Спунера були наведені іншими проконституційними аболіціоністами, такими як Герріт Сміт і Партія свободи, двадцять друга частина платформи якої 1849 року хвалила книгу Спунера «Неконституційність рабства». Фредерік Дугласс, спочатку гарнізонський дисуніоніст, пізніше прийняв проконституційну позицію та цитував аргументи Спунера як вплив на його зміну думки.Cf. Douglass, Frederick (1852). «What to the Slave Is the Fourth of July?».
З моменту публікації цієї книги до 1861 року Спунер активно боровся проти рабства. Він опублікував наступні брошури про анулювання присяжних та інші правові засоби захисту для втікачів-рабів, а також пропонував свої юридичні послуги втікачам, часто безкоштовно. Наприкінці 1850-х копії його книги були роздані членам Конгресу. Навіть сенатор Альберт Г. Браун з Міссісіпі, прихильник рабства, високо оцінив інтелектуальну строгість аргументу та визнав, що це був найважчий юридичний виклик, який він бачив від аболіціоністів на сьогоднішній день. У 1858 році Спунер розповсюдив «План скасування рабства», закликаючи до використання партизанської війни проти рабовласників чорними рабами та нерабовласниками вільних південців за допомогою аболіціоністів Півночі. Спунер також «вступив у змову з Джоном Брауном для сприяння рабському повстанню на Півдні» та брав участь у невдалій змові зі звільнення Брауна після його захоплення після невдалого рейду на Гарперс-Феррі, штат Вірджинія (тепер частина штату Західна Вірджинія)..
Хоча він виступав за використання насильства для скасування рабства, Спунер засуджував використання республіканцями насильства для запобігання відокремленню південних штатів під час громадянської війни в США. Він опублікував кілька листів і памфлетів про війну, стверджуючи, що метою республіканців було не викорінення рабства, а радше збереження Союзу силою. Він поклав відповідальність за кровопролиття на таких політичних лідерів республіканців, як держсекретар Вільям Х. Сьюард і сенатор Чарльз Самнер, які часто критикували рабство, але не нападали на нього на конституційній основі, і які проводили військову політику, яку Спунер назвав мстивою та образливою.
Засуджуючи інститут рабства, Спунер визнав право Конфедеративних Штатів Америки на відокремлення як прояв правління за згодою, що є конституційним і правовим принципом, основоположним для філософії Спунера. Навпаки, північні штати намагалися відмовити жителям півдня в цьому прямо за допомогою військової сили.The Lysander Spooner Reader, by George H. Smith, pp. xvii and further Він різко виступав проти громадянської війни, стверджуючи, що вона порушує право південних штатів на вихід із Союзу, який більше не представляє їх. Він вважав, що північні штати намагаються відновити південні штати в Союзі всупереч бажанням південців. Він стверджував, що право штатів на відокремлення походить від природного права рабів бути вільними. Після початку громадянської війни цей аргумент був непопулярним як на Півночі, так і на Півдні, оскільки суперечив офіційній позиції обох урядів.
Пізніше життя і смерть