Передостання льодовиковий період (місцеві назви зледенінь — московське, заальське тощо; PGP — від Penultimate Glacial Period) — льодовиковий період, що належить другій половині середнього неоплейстоцену, близько 190—130 тисяч років тому (морська ізотопна стадія) 6), передостання (перед останнім льодовиковим періодом) з великих четвертинних епох покривних заледенінь на Землі R.P. Cole; J.D.L. White; D.B. Townsend; G.S. Leonard; C.E. Conway. Glaciovolcanic emplacement of an intermediate hydroclastic breccia-lobe complex during the penultimate glacial period (190—130 ka), Ruapehu volcano, New Zealand (англ.) // GSA Bulletin. — 2020-09-01. — Vol. 132, iss. 9-10. — P. 1903—1913. — doi:10.1130/B35297.1 Stephen J. Burns, Lisa Kanner Welsh, Nick Scroxton, Hai Cheng & R. Lawrence Edwards. Millennial and orbital scale variability of the South American Monsoon during the penultimate glacial period (англ.) // Scientific Reports. — 2019-02-04. — Vol. 9, iss. 1. — P. 1234. — doi:10.1038/s41598-018-37854-3. Йому передував інтергляціал близько 250—190 тис. років тому — відносно теплий період, що відокремлює передостаннє заледеніння від максимального дніпровського заледеніння (300—250 тис. років тому) у середньому неоплейстоцені Московское оледенение // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. Еємський інтергляціал Закінчився еемським інтергляціалом близько 130 тисяч років тому Donald Rapp. Ice Ages and Interglacials: Measurements, Interpretation and Models. Springer, 2009. С. 85..

Локальні назви Передостанній льодовиковий період у науковій літературі набагато частіше зустрічається у вигляді місцевих назв континентальних заледенінь. На Східноєвропейській рівнині він має назву Московського, у Західному Сибіру — Тазовського , на Середньоєвропейській рівнині — Заальського, в Альпах — Рисського, у Північній Америці — Іллінойського.

Межі

Східноєвропейська рівнина Південна межа Московського зледеніння проходила з південного заходу на північний схід Московської області. У Білорусії заледеніння називають Созьким. Під час зледеніння льодовик просунувся приблизно до північної межі Білоруського Полісся. За час Созького заледеніння сформувався рельєф Білоруського пасма . Основною стадією в Созькому заледенінні є Ошмянська, під час якої утворилися Дзержинський, Кам'яногірський, Загорський кутові масиви та Заславська, Свислоцька гляціодепресії .

Як самостійний льодовиковий період Московське заледеніння виділили порівняно недавно. Деякі дослідники, як і раніше, трактують Московське заледеніння як одну зі стадій Дніпровського заледеніння , або як одну зі стадій більшого і тривалого попереднього заледеніння. За дослідницькими кліматичними даними за останні 5 млн років періоди Дніпровського та Московського заледенінь перекриваються, тому московське заледеніння трактується як одна зі стадій дніпровського заледеніння Московское оледенение — статья из Большой советской энциклопедии.

Західна Європа Основним центром заледеніння, звідки покривні льодовики насувалися на області Північної та Середньої Європи, було Скандинавське нагір'я. Одночасно великі заледеніння захоплюють гірські хребти Європи, насамперед Альпи. У період найбільшого охоплення льодом були покриті вся Ірландія та майже вся Велика Британія. Південна межа його в центральній Європі доходила до гирла Рейну, до піднесеної смуги Середньонімецьких гір, у його зоні опинилися басейни річок Одер та Вісла аж до Північних Карпат.

Північна Америка Іллінойське, як і Вісконсинське заледеніння поширювалися від Лабрадорського центру заледеніння. Південна межа максимального Іллінойського заледеніння проходила від мису Код на Атлантичному узбережжі через острів Лонг-Айленд, на півдні штату Нью-Йорк, через штати Пенсільванія, Огайо, Іллінойс до річки Міссісіпі у 37°30′ пн.ш. Далі край льодовика повертав на NW течією річки Міссурі і перетинав Кордильєри між верхів'ями р. Міссурі та південною околицею о. Ванкувер Серебряный Л. Р. Сколько оледенений было в четвертичном периоде? // Древнее оледенение и жизнь / Ответственный редактор Член-корреспондент АН СССР Г. А. Авсюк. — М.: Наука, 1980. — С. 35–48..

Термін (від Іллінойс — штат США) запропонований Чемберліном у 1896 році.

Альпи

Це зледеніння було максимальним в Альпах за весь четвертинний період Брей У., Трамп Д. Археологический словарь: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990 — С. 211, 301. — ISBN 5-01-002105-6), близько 350—187 тисяч років тому . У Рисі виділяють дві стадії наступу льодовиків (Ріс I та Ріс II), між якими було суттєве потепління РИСС — Геологический толковый словарь..

Епоха Рісського зледеніння (від  — Ріс, притока Дунаю) була виділена А. Пенком та Е. Брюкнером в 1909

разом з іншими альпійськими зледеніннями: Гюнц, Міндель, Вюрм.

Стратиграфія

На Східноєвропейській рівнині відкладення московського заледеніння належать до московського горизонту. Останній (QII6, QIIms) Коллектив авторов. Строение и история развития литосферы. — Litres, 2017-09-14. — 1397 с. — ISBN 9785457698062. — регіональний стратиграфічний підрозділ четвертинного періоду. Відповідає 6-го ступеня середнього неоплейстоцену. Виділяється в центрі, на півночі та північному заході європейської частини Росії Machine А. В. Сидоренко. Геология СССР. — Рипол Классик. — 503 с.. Представлений льодовиковими, , морськими, річковими та іншими відкладеннями Гаряинов В. А. Вопросы геологии Южного Урала и Поволжья: Проблемы карста. — Alexander Doweld, 1978-05-22. — 133 с..

Московська морена (gQ II-6) на території Руської рівнини представлена ​​червоно-бурими легкими та середніми суглинками, супісками з включеннями гравію, гальки, щебеню та валунів , а також лінз пісків у кількості від 5 до 30 %. Щільність московської морени 2,1-2,3 г/см³ . Потужність московської морени зазвичай не перевищує 15 м . Суглинки морени щільні, вологі, тугопластичні.

Як правило московська морена перекрита малопотужним (1-2 м) пластом покривних суглинків, але в промоїнах може виходити на поверхню. У московській морені зустрічаються валуни та брили вивержених порід, а також дрібніші уламки карбонатних порід.

Примітки