Шамс ад-дін Фіруз-шах (; д/н—1322) — султан Бенгалії у 1301—1322 роках. Повне ім'я Шамс аль-Дун'я ва аль-дін Абу Аль-Музаффар Фіруз-шах аль-султан.
Життєпис Походження його є дискусійним. Згідно Ібн Батути був сином султана Бугра-хана. Проти цього свідчать дослідження його монет, де Фіруз-шах називав себе лише «султан», а не «султан бін султан» (султан, син султана) або «султан бін султан бін султан», як було прийнято. Тому висунуто було теорію, за якою Фіруз був впливовим сановником за часів перших бенгальських султанів з Рабської династії. З огляду на це його ототожнюють з Фірозом Ітгіном, великим намісником Біхару та західної частини султанату. Втім у того був лакаб Іхтіяр ад-дін. Тому можливо Фіруз-шах був родичем останнього, за підтримки якого після смерті султана Кейкауса 1301 року посів трон.
Спочатку продовжив війну проти вікрамадітьї, магарджи династії Дева в Східній Бенгалії, якому завдав остаточної поразки, підкоривши його державу та важливе річкове місто-порт Сатгаон. На півночі завоював князівства в сучасному регіоні Майменсінгх. Його небіж Сікандар-хан Газі підкорив Матука, раджу Сундарбану (південносхідна Бенгалія). 1303 року було переможено князівство Гур на чолі із раджою Говіндою, що дало змогу захопити увесь регіон Сілет. В результаті територія султаната охоплювала землі від річок Сон і Гогра на заході до Сілет на сході та від Дінаджпур-Рангпур на півночі до Хуглі та Сундарбана на півдні.
Заснував монетний двір в Сонаргаоні, зберігши монетний двір в Лахнауті. Наприкінці панування зробив своїх 6 синів співправителями, завдяки чому підтримувалася керованість величезними володіннями. Султан також дозволив синам карбувати власні монети.
Перед смертю призначив спадкоємцем сина Наср ад-Діна Ібрагіма. Помер султан 1322 року, але невдовзі помер й Ібрагім, тому трон перейшов до іншого сина Багадур-шаха I.
Джерела Karim, Abdul (1958). The Origin of Sultan Shamsuddin Firuz Shah of Bengal. In Gupta, Hari Ram (ed.). Sir Jadunath Sarkar Commemoration Volume. Vol. 2. Panjab University. pp. 1–2, 8. OCLC 2612447. Akhtaruzzaman, Md. (2009). Society and urbanization in medieval Bengal. Dhaka: Asiatic Society of Bangladesh. p. 91. ISBN 978-984-33-0916-7. Islam, Sirajul; Miah, Sajahan; Khanam, Mahfuza; Ahmed, Sabbir (eds.). Banglapedia: the National Encyclopedia of Bangladesh. Dhaka, Bangladesh: Banglapedia Trust, Asiatic Society of Bangladesh. 2012. ISBN 984-32-0576-6.