Стефанка Димитрова Ла́рикова ( 6 вересня 1922, Русе — 9 березня 1992, Київ) — українська художниця декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1967 року. Дружина металофізика Леоніда Ларикова.
Біографія Народилася 6 вересня 1922 року в місті Русе (нині Болгарія). 1955 року закінчила Вищий інститут образотворчого мистецтва імені Миколи Павловича у Софії, де її педагогами були зокрема Стоян Райнов, Георгій Богданов, Любомир Далчев, Іван Ненов.
У 1956 році працювала художником Софійської текстильної експериментальної фабрики; протягом 1956—1962 років — Київського шовкового комбінату; з 1963 року — у Київській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики: у 1967—1969 роках обіймала посаду провного художника-конструктора; з 1970 року виконувала замовлення монументального цеху Художього фонду України. Жила у Києві, в будинку на вулиці Уманській, № 35, квартира № 41. Померла у Києві 9 березня 1992 року.
Творчість Працювала в галузі декоративного мистецтва (промисловий текстиль, художня кераміка) та художнього конструювання. Серед робіт: керамічний горельєф «Рибалки» (1954); керамічні грати «Птахи» (1955, Будинок болгаро-радянської дружби в Софії); візерунки для тканин
«Ромашки» (1958); «Пір'я» (1958); «Хвилі» (1958); «Листя акації» (1958); «Горох» (1958); «Широке листя» (1958); «Пустеля» (1958); «Конвалії» (1959); «Квіти» (1959). </div> художнє оформлення радіоприймача, радіокомбайна, дитячих фільмоскопа і колясок, світильників, хлібниць (1965); набору емальованого посуду «Подарунковий» для Київського заводу столових приборів імені Фелікса Дзержинського (1966); баянів «Тоніка» і «Тембр» (обидва — 1966); піаніно «Ювілейне» для Чернігівської фабрики музичних інструментів імені Павла Постишев (1967); магазинів у Києві: «Будинок музики» (1970, чеканки, гіпсові рельєфи); «Будинок подарунків» (1971, рельєфна стіна при вході, чеканки, гіпсові рельєфи, ковані ґратки); їдалень: ззводу «Метиз» У Києві (1972—1973, керамічні горельєфи); заводу газової апаратури у Сумах (1973—1975, керамічні малі форми); чеканки «Музиканти» (1970); «Маски співаючих» (1971); Авторка циклу керамічних малих форм для дитячого магазину-кафе «Золотий ключик» у Тюмені (1980—1981).
Брала участь у республіканських виставках з 1957 року, зарубіжних — з 1958 року.
Література Ларикова Стефанка Димитрова // ;