В'ячеслав Онуфрійович Куликов (, село Нестерварка Подільської губернії, тепер Вінницької області — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський господарський діяч, директор Ждановського металургійного заводу імені Ілліча в 1963—1969 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 11-го скликання. Кандидат технічних наук (1971). Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966).
Біографія Народився в родині вчителів. Закінчив сім класів школи. З 1930 по 1932 рік навчався в фабрично-заводському училищі (ФЗУ) при Макіївському металургійному заводі імені Кірова.
У 1932—1939 роках працював на Сталінському (Донецькому) металургійному заводі стругальником, креслярем, конструктором. Одночасно навчався і в 1938 році закінчив Донецький індустріальний інститут у місті Сталіно, здобув фах інженера-металурга (сталеплавильника).
З 1939 по 1946 рік працював майстром, помічником начальника з ремонту та заступником начальника мартенівського цеху Сєровського металургійного заводу Свердловської області РРФСР. Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1946 році був направлений на відновлення заводу «Запоріжсталь» Запорізької області
У 1947—1952 роках — заступник начальника та начальник мартену (мартенівського цеху) Макіївського металургійного заводу імені Кірова Сталінської області. У 1952—1959 роках — головний інженер Макіївського металургійного заводу імені Кірова Сталінської області.
У 1959—1963 роках — головний інженер і директор Карагандинського металургійного заводу в Теміртау Казахської РСР. У 1963 році працював в раді народного господарства.
З вересня 1963 по грудень 1969 року — директор Ждановського металургійного заводу імені Ілліча Донецької області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року за видатні успіхи, досягнуті у розвитку чорної металургії, Куликову В'ячеславу Онуфрійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».
У грудні 1969 — 1973 року — 1-й заступник міністра чорної металургії Української РСР.
У 1973—1981 роках — заступник голови, в 1981—1987 роках — 1-й заступник голови Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання (Держпостачу СРСР). Автор низки друкованих праць та винаходів.
З 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення. Проживав у Москві.
Помер 6 січня 2005 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.
Нагороди і премії Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966) два ордени Леніна (19.07.1958, 22.03.1966) орден Жовтневої Революції (25.08.1971) три ордени Трудового Червоного Прапора (26.12.1952, 26.12.1973, 23.08.1985) два ордени Червоної Зірки (31.03.1945, 5.10.1946) медаль «За трудову доблесть» (5.05.1949) медалі Лауреат премії Ради міністрів СРСР (1976)
Джерела Твоя, Мариуполь, слава! / Биографический справочник. Составители: Н. Н. Рябченко, В. П. Джувага/. Мариуполь: ОО Клуб путешественников, 2004.