Образ у психології — це переживання, яке здебільшого значно нагадує переживання зорового сприйняття якогось об'єкта, події чи сцени, але відбувається тоді, коли відповідний об'єкт, подія чи сцена фактично відсутній у почуттяхThomas, N.J.T. (2003). Mental Imagery, Philosophical Issues About. In L. Nadel (Ed.), Encyclopedia of Cognitive Science (Volume 2, pp. 1147—1153). London: Nature Publishing/Macmillan. Іноді бувають епізоди, особливо під час засинання та пробудження, коли мислені образи швидкого і мимовільного характеру не піддаються сприйняттю, являючи собою калейдоскопічне поле, в якому не можна розрізнити жодного об'єктаWright, Edmond (1983). «Inspecting images». Philosophy. 58 (223): 57–72 (see pp. 68–72).. Мислені образи іноді можуть створювати ефекти, викликані уявною поведінкою або досвідомKappes, Heather Barry; Morewedge, Carey K. (2016-07-01). «Mental Simulation as Substitute for Experience» (PDF). Social and Personality Psychology Compass. 10 (7): 405—420..
Природа цих переживань — те, що робить їх можливими, та їх функції (якщо такі є) тривалий час були предметом досліджень та суперечок у філософії, психології, когнітивній науці та нейробіології. Як кажуть сучасні дослідники, мислені образи можуть містити інформацію з будь-якого джерела сенсорного введення: людина може відчувати слухові образи, нюхові образи тощо. Проте більшість філософських та наукових досліджень цієї теми зосереджено на візуальних мислених образах. Іноді вважають, що, подібно до людей, деякі види тварин здатні переживати мислені образи, але через інтроспективну природу цього явища практично немає доказів ні на користь, ні проти цієї точки зору.
Філософи Джордж Берклі та Девід Х'юм і ранні психологи Вільгельм Вундт та Вільям Джеймс розуміли ідеї загалом як мислені образи. Сьогодні дуже поширена думка, що багато образів діють як мисленнєві подання (або мисленнєві моделі), відіграючи важливу роль у пам'яті та мисленніBarsalou, L.W. (1999). «Perceptual Symbol Systems». Behavioral and Brain Sciences. 22 (4): 577—660.Prinz, J.J. (2002). Furnishing the Mind: Concepts and their Perceptual Basis. Boston, MA: MIT Press.. Вперше фразу «мислений образ» у науковому контексті використано 1870 року в промові Джона Тіндаля «Наукове використання уяви»Brant, W. (2013). Mental Imagery and Creativity: Cognition, Observation and Realization. Akademikerverlag. pp. 227. Saarbrücken, Germany.. Деякі дослідники припускають, що образи найкраще розуміти як форму внутрішнього, мисленнєвого чи нейронного подання; у разі гіпнагогічних та образів вони взагалі не є репрезентативними. Інші відкидають думку, що переживання образу може бути ідентичним (або безпосередньо викликаним) будь-яким подібним поданням у розумі або мозку, не беручи до уваги нерепрезентативні форми образівBartolomeo, P (2002). «The Relationship Between Visual perception and Visual Mental Imagery: A Reappraisal of the Neuropsychological Evidence». Cortex. 38 (3): 357—378.Thomas, Nigel J.T. (1999). «Are Theories of Imagery Theories of Imagination? An Active Perception Approach to Conscious Mental Content». Cognitive Science. 23(2): 207—245..
Фізична основа Біологічна основа уявного образу остаточно не вивчена. Дослідження з використанням фМРТ показали, що латеральне колінчасте тіло та первинна зорова кора (V1) активуються під час виконання уявних образних завданьImagery of famous faces: effects of memory and attention revealed by fMRI. A. Ishai, J. V. Haxby and L. G. Ungerleider, NeuroImage 17 (2002), pp. 1729—1741.. Верхні ділянки мозку також можуть надсилати зорову інформацію назад нейронам у нижні ділянки зорової кори. ПЕТ-сканування показало, що коли випробовувані, сидячи в кімнаті, уявляють, що вони стоять біля вхідних дверей і починають ходити або вліво, або вправо, активація починається в зоровій корі, тім'яній частці та префронтальній корі — всіх вищих когнітивних процесингових центрах мозку. Зачатки біологічної основи для уявного погляду перебувають у глибших частинах мозку під неокортексом, у центрі сприйняття. Таламус обробляє всі форми перцептивних даних, що передаються як із нижніх, так і з верхніх областей мозку. Його пошкодження може завдати незворотної шкоди сприйняттю реальності, проте, коли пошкоджується кора головного мозку, мозок адаптується завдяки нейропластичності, виправляючи будь-які оклюзії для сприйняттяA User's Guide to the Brain, , ISBN 0-375-70107-9, at p. 107.. Існує думка, що неокортекс — це складне сховище пам'яті, в якому дані, отримані як вхідні дані від сенсорних систем, поділяються через кору головного мозку.
Не всі люди мають однакову здатність до внутрішнього сприйняття. Для багатьох, коли очі заплющені, переважає сприйняття темряви. Однак деякі люди здатні сприймати яскраві, динамічні образи. Використання галюциногенних препаратів підвищує здатність суб'єкта свідомо отримувати доступ до візуального, слухового та інших каналів сприйняття. Шишкоподібна залоза є гіпотетичною основою мисленнєвого погляду. Дослідники вважають, що під час клінічної смерті залози виділяють галюциногенну речовину диметилтриптамін (ДМТ), щоб створити внутрішні візуальні ефекти за відсутності зовнішніх сенсорних даних, проте цю гіпотезу ще не повністю підтверджено нейрохімічними даними та правдоподібним механізмом вироблення ДМТRick Strassman, DMT: The Spirit Molecule: A Doctor's Revolutionary Research into the Biology of Near-Death and Mystical Experiences, 320 pages, Park Street Press, 2001..
Стан, у якому людині бракує уявних образів, називається афантазією. Поширеними прикладами мислених образів є мрії наяву та мисленнєва візуалізація, яка відбувається під час читання книги, образи в умі, які спортсмени викликають під час тренування або перед змаганням, описуючи кожен крок, який вони зроблять для досягнення своєї метиPlessinger, Annie. The Effects of Mental Imagery on Athletic Performance. The Mental Edge. 12/20/13. . Коли музикант чує пісню, він іноді може «бачити» ноти пісні в своїй голові, а також чути їх з усіма тональними якостямиSacks, Oliver (2007). Musicophilia: Tales of Music and the Brain. London: Picador. pp. 30–40.. Виклик образу в нашій свідомості може бути добровільним актом, він різною мірою залежить від свідомого контролю.
На думку психолога і когнітивіста Стівена Пінкера, переживання світу представлено в нашій свідомості у вигляді мислених образів. Ці мислені образи можуть асоціюватися і порівнюватися з іншими, і можуть бути використані для синтезу абсолютно нових образів. З цього погляду мислені образи дозволяють нам формувати уявлення про те, як улаштований світ, формулюючи ймовірні послідовності мислених образів у нашій голові без необхідності безпосередньо переживати цей результат. Чи мають інші істоти таку здатність — питання спірнеPinker, S. (1999). How the Mind Works. New York: Oxford University Press..
Існує кілька теорій про те, як мислені образи формуються в умі. До них належать теорія подвійного кодування, пропозиційна теорія та гіпотеза функціональної еквівалентності. Згідно з теорією подвійного кодування, яку створив 1971 року, ми використовуємо два окремих коди для подання інформації в нашому мозку: коди образів і вербальні кодиPaivio, Allan. «Dual Coding Theory». Theories of Learning in Educational Psychology. (2013). Наприклад, якщо людина думає про зображення собаки, почувши слово «собака» — це образний код, а якщо думає про саме слово — це вербальний код. Інший приклад — різниця між значеннями абстрактних слів, як-от справедливість чи любов, і конкретних слів, як-от слон чи стілець. Коли ми думаємо про абстрактні слова, легше думати про них у термінах словесних кодів — знаходити слова, які їх визначають чи описують. Пропозиційна теорія передбачає зберігання образів у вигляді загального пропозиційного коду, який зберігає сенс поняття, а не сам образ. Коди пропозицій можуть бути або описовими, або символьними. Потім вони переносяться назад у вербальний та візуальний код, щоб сформувати мислений образ. Гіпотеза функціональної еквівалентності у тому, що мислені образи є «внутрішніми поданнями», які працюють так само, як реальне сприйняття фізичних об'єктів. Іншими словами, образ собаки, що виникає під час читання слова «собака», інтерпретується так само, як коли людина дивиться на справжнього собаку перед собоюEysenck, M. W. (2012). Fundamentals of Cognition, 2nd ed. New York: Psychology Press..
Проведено дослідження щодо визначення специфічного нейронного кореляту образів, які показали багато результатів. Більшість досліджень, опублікованих до 2001 року, припускають, що нейронні кореляти візуальних образів відбуваються в зоровій коріKobayashi, Masayuki; Sasabe, Tetsuya; Shigihara, Yoshihito; Tanaka, Masaaki; Watanabe, Yasuyoshi (2011-07-08). «Gustatory Imagery Reveals Functional Connectivity from the Prefrontal to Insular Cortices Traced with Magnetoencephalography» .. Слухові образи спостерігалися у премоторних ділянках та полі Бродмана 40Meister, I. G; Krings, T; Foltys, H; Boroojerdi, B; Müller, M; Töpper, R; Thron, A (2004-05-01). «Playing piano in the mind — an fMRI study on music imagery and performance in pianists». Cognitive Brain Research. 19 (3): 219—228.. Слухові образи в цілому виникають у скроневій ділянці, що дозволяє маніпулювати зображеннями, обробляти та зберігати слухові функціїBrück, Carolin; Kreifelts, Benjamin; Gößling-Arnold, Christina; Wertheimer, Jürgen; Wildgruber, Dirk (2014-11-01). «'Inner voices': the cerebral representation of emotional voice cues described in literary texts». Social Cognitive and Affective Neuroscience. 9 (11): 1819—1827.. Дослідження нюхових образів показує активацію в передній і задній ; люди з розвиненим нюхом мають більшу сіру речовину, пов'язану з нюховими ділянкамиRshamian, Artin; Larsson, Maria (2014-01-01). «Same same but different: the case of olfactory imagery». Frontiers in Psychology. 5: 34.. Встановлено, що тактильні образи виникають у префронтальній ділянці, нижній лобовій звивині, , острівцевій частці, та з активацією базальних гангліїв у і лушпиніYoo, Seung-Schik; Freeman, Daniel K.; McCarthy, James J. III; Jolesz, Ferenc A. (2003-03-24). «Neural substrates of tactile imagery: a functional MRI study». NeuroReport. 14 (4): 581—585.. Дослідження смакових образів виявляють активацію в острівцевій частці, та префронтальній корі. Метааналіз нейровізуалізаційних досліджень виявив значну активацію двобічної дорсальної тім'яної, внутрішньої острівцевої та лівої нижньої лобової ділянок мозку. Вважалося, що образи збігаються зі сприйняттям; однак учасники з пошкодженими рецепторами модальності іноді можуть сприймати образи цих рецепторівKosslyn, Stephen M.; Ganis, Giorgio; Thompson, William L. (2001). «Neural foundations of imagery». Nature Reviews Neuroscience. 2 (9): 635—642.. Нейробіологію дослідження образів використовували для спілкування з непритомними людьми за допомогою активування фМРТ різних нейронних корелятів образівGibson, Raechelle M.; Fernández-Espejo, Davinia; Gonzalez-Lara, Laura E.; Kwan, Benjamin Y.; Lee, Donald H.; Owen, Adrian M.; Cruse, Damian (2014-01-01). «Multiple tasks and neuroimaging modalities increase the likelihood of detecting covert awareness in patients with disorders of consciousness». Frontiers in Human Neuroscience. 8: 950.. Дослідження, проведене на одному пацієнті з видаленою потиличною часткою, показало, що горизонтальна ділянка його зорового образу зменшиласяFarah MJ; Soso MJ; Dasheiff RM (1992). «Visual angle of the mind's eye before and after unilateral occipital lobectomy». J Exp Psychol Hum Percept Perform. 18 (1): 241—246..
Нейронні субстрати зорових образів