«Понселе» (Q141) ( — військовий корабель, великий океанський підводний човен класу «Редутабль» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.

Підводний човен «Понселе» був закладений 3 березня 1927 року на верфі компанії Arsenal de Lorient у Лор'яні. 10 квітня 1929 року він був спущений на воду, а 1 вересня 1932 року увійшов до складу ВМС Франції.

Історія служби Підводний човен проходив службу в лавах французького флоту.

18 червня 1940 року внаслідок наближення військ вермахту до порту Брест «Понселе» евакуювали до Касабланки (разом з підводними човнами «Касаб'янка», «Сфакс», «Сірсе», «Персе», «Аякс», «Каліпсо», «Тетіс», «Медузе», «Сібил», «Амазон», «Антіоп», «Орфей» і «Амфітріт»).

Після поразки Франції у Західній кампанії літом 1940 року корабель продовжив службу у складі військово-морських сил уряду Віші. Після того, як 3 липня 1940 року Британський королівський флот атакував ескадру ВМС Франції в Мерс-ель-Кебір, у Французькому Марокко, «Понселе» було разом з «Касаб'янкою» та «Сфаксом» перевели в зону патрулювання біля Французького Марокко. Ці три підводні човни разом забезпечували безперервну присутність у морі з 6 до 18 липня 1940 року, доки підводні човни «Амфітріт», «Каліпсо» та «Медузе» не замінили їх.

8 серпня 1940 року Військово-морські сили Франції провели реорганізацію, згідно з якою «Понселе» та «Персе» перевели до 6-ї дивізії підводних човнів і перевели їх до Дакара в Сенегалі. 2 вересня 1940 року «Понселе» вирушив із Дакару разом з авізо «Бугенвіль» та транспортному судні-перевізнику бананів «Кап-де-Пальм», який був завантажений військами та припасами. «Понселе» супроводжував «Кап де Пальм», коли воно наблизилося до Маюмби на узбережжі Габону — тоді території Французької Екваторіальної Африки — щоб висадити війська, але висадку було скасовано, коли французи виявили британські сили в Маюмбі. Потім «Понселе» перевели до Порт-Жантіля в Габоні. Станом на 26 жовтня 1940 року він базувався в Порт-Жантілі.

7 листопада 1940 року війська Вільної Франції розпочали десантну операцію, намагаючись захопити Габон у вішістського уряду, що призвело до битви за Габон. У той час «Понселе», який знаходився в Порт-Жантілі, і «Бугенвіль», який знаходився в Лібревілі, були єдиними кораблями Віші, доступними для захисту Габону. Британські війська забезпечили прикриття для висадки, і о 06:30 7 листопада важкий крейсер Королівського флоту «Девоншир» — флагман командувача британської оперативної групи адмірала Джона Каннінгема — запустив летючий човен-біплан «Валрус» для пошуку «Понселе». Коли льотчик повернувся, він доповів, що «Понселе» стоїть на якорі біля Порт-Жантіля, на відстані 8 морських миль (15 км) від мису Лопес.

«Понселе» відправила приблизно чверть або третину (за різними джерелами) свого екіпажу на берег, щоб підсилити французький гарнізон Віші в Порт-Жантілі, однак командир раптом отримав наказ атакувати транспорти, що перевозили французькі війська вторгнення. З екіпажем, який залишався на борту, французький підводний човен вирушив до бухти Балейньє, де побачив щогли бойового шлюпа Королівського флоту «Мілфорд», який здійснював протичовнове патрулювання на північ і північний схід від мису Лопес. О 16:15 «Мілфорд» повідомив, що «Понселе» рухався зиґзаґом на поверхні з курсом 60 градусів, а сам «Мілфорд» розвивав швидкість 16 вузлів.

О 16:50 летючий човен виявив «Понселе» і атакував його двома 100-фунтовими (45 кг) глибинними бомбами, пошкодивши та змусивши зануритися під воду. О 17:20 в бій з човном вступив «Мілфорд». «Понселе» випустив торпеду по «Мілфорду», яка пройшла під «Мілфордом», не вибухнувши. Французький човен спробував випустити другу торпеду, але вона застрягла в трубі, випустила токсичний дим всередину підводного човна та створила витік. «Мілфорд» уразив човен глибинною бомбою, пошкодивши ворожий корабель та примусивши піднятися на поверхню, а потім відкрив по «Понселе» стрільбу з гармат. Човен знову занурився, але був вже надто сильно пошкоджений, щоб витримати занурення, а екіпаж зіткнувся з небезпекою асфіксії через дим, що утворився через несправну торпеду. Оцінивши ситуацію, командир «Понселе», капітан корвету Бертран де Сосін дю Пон де Голт () наказав підводному човну спливти, а екіпажу покинути корабель.

Переконавшись, що його екіпаж у безпеці, де Сосін повернувся на борт «Понселе» і відкрив крани, затопивши свій човен. Французький офіцер вирішив залишитися на борту, коли підводний човен тонув, і затонув разом зі своїм кораблем, єдиний член екіпажу «Понселе», який загинув під час його затоплення.

«Мілфорд» підняв на борт усіх 54 вцілілих — трьох офіцерів і 51 матроса.

Див. також Luigi Settembrini (1930) HMS Regent (N41) U-141 (1940) Ro-60 Лембіт (підводний човен) USS Silversides (SS-236)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

SUBMARINES REDOUTABLE 1st class submarines (1931—1939)

Література Jean L'Herminier, Casabianca, Éditions France-Empire, first year edition 1953, year 1992, ISBN 978-2-7048-0704-8 François-Emmanuel Brézet, Histoire de la marine allemande: 1939—1945, Paris, Perrin, 1999, 398 p. ISBN 978-2-262-01337-0