Радханатх (а) Свамі ( ,; ім'я при народженні — Річард Славін ,; народ. 7 грудня 1950, Чикаго, США) — американський крішнаїтський гуру, проповідник, письменник та громадський діяч; учень Бхактіведанти Свамі Прабгупади (1896—1977) та один із духовних лідерів Міжнародного товариства свідомості Крішни (ІСККОН).
Радханатх Свамі є засновником і духовним лідером Храму Радхі-Гопінатхі в Мумбаї, де навколо нього згуртувалася численна громада віруючих. В Індії Радханатх Свамі виступив натхненником низки великих благодійних проєктів: у 1998 році з його ініціативи було засновано благодійну Лікарню Бхактіведанти, а у 2004 році почала проводитись гуманітарна місія з безкоштовної роздачі вегетаріанських обідів дітям із незаможних сімей. За даними на 2012 рік, у рамках цієї місії крішнаїти щодня забезпечують гарячим харчуванням близько 260 000 дітей .
Радханатх Свамі активно мандрує, виступаючи з темами вайшнавської духовності. Йому довелося зустрічатися з президентом США Бараком Обамою, президентами Індії Пратібхой Патіл і Пранабом Мукерджі, прем'єр-міністром Індії Нарендрой Моді. Радханатх Свамі виступав у Вестмінстерському палаці перед членами британського парламенту, у Гарвардському, Колумбійському та Стенфордському університетах, Массачусетському технологічному інституті, у штаб-квартирах Apple, Microsoft, Intel та Oracle .
У 2008 році англійською мовою та в 2011 році російською вийшла у світ автобіографія Радханатха Свамі, під назвою «Подорож додому. Автобіографія американського йога».
Біографія
1950-1970 гг. Ранні роки Річард Славін народився 7 грудня 1950 року в Чикаго . Він був другим із трьох синів у сім'ї середнього достатку . Батьки Річарда, Адель і Джеральд Славін були дітьми єврейських емігрантів з Росії, Литви, Польщі та Румунії . Вони виросли у скрутні часи Великої депресії і з ранніх років змушені були працювати, допомагаючи своїм батькам . Після одруження, Джеральд спочатку відкрив дилерську фірму з продажу машин марки Ford, а пізніше - майстерню з ремонту автомобілів . У 1955 році, коли Річарду було чотири роки, він разом із сім'єю переїхав до заможного передмістя Чикаго Хайленд-Парку, розташованого в мальовничій сільській місцевості .
У дитинстві у Річарда виявилися схильності, які він пізніше назвав «слідами своїх минулих життів» . Він не хотів приймати їжу за столом, вважав за краще сидіти на підлозі, як це заведено в Індії . Коли батьки заборонили йому так робити, Річард почав їсти за столом стоячи . Від вигляду м'яса та яєць його нудило, а після вживання м'ясної їжі — була блювота . Кілька років він тяжко звикав до м'ясної дієти . З ранніх років Річард усвідомив, що матеріалістичний спосіб життя ніколи не дасть йому задоволення . Його приваблювали бідність і простота .
Хоча батьки Річарда не були релігійними людьми, у нього з ранніх років прокинувся інтерес до релігії та духовних тем . У 13 років він пройшов обряд бар-міцви (єврейського повноліття) і отримав настанови від місцевого рабина про те, як правильно молитися . На своє тринадцятиріччя Річард отримав у подарунок від старшого брата Марті дебютний альбом фолк-тріо Peter, Paul and Mary . У своїх піснях гурт виступав проти війни та соціальної несправедливості, але на Річарда особливе враження справили ті композиції, в яких Peter, Paul and Mary співали про Бога .
У 1965 році Річард вступив до Дірфілдської школи , де знайшов багато друзів . Весь період навчання він був одним із найкращих учнів у своєму класі . Основним захопленням Річарда були боротьба . Він увійшов до складу шкільної спортивної команди та виграв більшість поєдинків . Однак, вивихнувши плече на великому змаганні, Річард вирішив покинути спорт . У вільний від уроків час він разом із парою друзів працював автомийником . Багато спілкуючись із чорношкірим населенням, Річард перейнявся ідеями руху Мартіна Лютера Кінга .
Коли Річарду було 16 років, один із його близьких друзів загинув в автокатастрофі, що змусило юнака всерйоз замислитися над сенсом життя . Тоді ж, наслідуючи приклад деяких зі своїх однолітків, Річард поринув у контркультуру хіпі, відростив довге волосся і, бажаючи осягнути глибинний сенс життя, почав палити марихуану . Жага пригод спонукала Річарда влітку 1968 року здійснити подорож автостопом до Каліфорнії . Там він ночував на пляжах і відвідав тодішню мекку хіпі - парк Хейт-Ешбері в Сан-Франциско .
В 1969 Річард вступив до Маямі-Дейд-коледжу де в пошуках духовного досвіду вперше прийняв ЛСД і почав читати книги з релігії і філософії . Хоча в коледжі Річард навчався відмінно, на той час він повністю розчарувався в матеріалістичних життєвих цінностях американців . Міфу про стару Америку він більше не вірив . Навчившись грати на губній гармоніці, Річард перейшов від наркотиків до музичних експериментів. Після прочитання низки книг зі східної філософії, він почав практикувати медитацію . Спочатку Річард медитував на священний склад " Ом ", а потім зайнявся трансцендентальною медитацією, повторюючи в умі "куплену" за 35 доларів односкладову мантру . Ця практика не принесла Річардові задоволення, але допомогла йому усвідомити необхідність знайти справжнього гуру .
Влітку 1970, після закінчення першого року навчання в коледжі, Річард відвідав рок-фестиваль на острові Рендалс, в якому взяли участь Джімі Хендрікс та інші відомі музиканти та колективи того часу . На фестивалі Річард зустрів крішнаїта, який дав йому буклет з фотографією Бхактіведанти Свамі Прабгупади, який співає мантру « Харе Крішна » під деревом у Томпкінс-сквер-парку . Того ж літа Річард покинув навчання в коледжі і разом з парою своїх друзів-хіпі відправився в подорож Європою .
1970 р. З Європи до Індії Європою Річард подорожував разом зі своїм другом дитинства Гері Ліссом . Грошей у юних хіпі практично не було, спали вони де доведеться, а харчувалися в основному хлібом і сиром . На дорожні витрати Річард заробляв, граючи на губній гармоніці і просячи милостиню на вулиці . В Амстердамі Річард знову зустрів крішнаїтів і прожив деякий час у комуні хіпі. В Англії він відвідав рок-фестиваль Isle of Wight на Острові Уайт, побачивши 30 серпня 1970 один з останніх виступів Джімі Хендрікса .
Під час своїх мандрівок, Річард читав книги зі східної духовності та Біблію, яку привіз із собою з Америки . Він любив відвідувати християнські церкви та монастирі, де не упускав можливості поговорити зі священиками та ченцями . У Римі Річард зустрівся з ченцем- францисканцем, з яким у нього відбулася довга розмова про Ісуса Христа та взаємини християнства та іудаїзму . Річард і Гері також побували на виступі папи у Ватикані і в розташованому в катакомбах монастирі, в якому католицькі ченці медитували серед скелетів своїх попередників, намагаючись таким чином усвідомити тлінність матеріального тіла . Розлучившись на якийсь час зі своїм другом, Річард здійснив паломництво в Ассизі, відвідавши місця, пов'язані з життям великого католицького святого Франциска Ассизького .
В Афінах Річард і Гері спочатку заробляли на життя, здаючи кров, а потім, разом зі швейцарським скрипалем і французьким гітаристом, грали музику і збирали милостиню на вулиці . Після того, як поліція заборонила їм робити це, конфіскувавши зароблені ними гроші, Річард і Гері вирушили на острів Кріт, де оселилися в печері на березі моря . На той час Річарда вже мало цікавили безтурботний спосіб життя та ідеали хіпі . Його все більше вабило до духовного життя .
Одного ранку, Річард, медитуючи і молячись на вершині скелі, почув внутрішній голос, який закликав його вирушити до Індії. Того ж ранку внутрішній голос направив Гері до Ізраїлю. Розлучившись зі своїм другом, Річард вирушив у дорогу. Він не мав грошей і конкретного плану подорожі, але він твердо вірив у те, що зможе дістатися «країни, в якій на нього чекали відповіді на молитви» .
Побачивши в Афінах двох хіпі, що також прагнули на Схід, Річард вирушив разом з ними в Індію за популярним у той час серед хіпі маршрутом через Туреччину, Іран, Афганістан і Пакистан . У Туреччину їх пустили з великими труднощами, тому що в цей час там вирувала епідемія холери . Ледве не ставши жертвами бандитів у Стамбулі, вони продовжили свою подорож автобусом через Анкару до кордону з Іраном. У Тегеран вони прибули під час Рамадану. У Річарда прокинувся інтерес до ісламу і, розлучившись зі своїми друзями, залишився кілька днів у Мешхеді — важливому місці паломництва для мусульман-шиїтів . У мавзолеї Імама Рези Річард зустрів освіченого мусульманина, який пояснив йому основи ісламу та мусульманські звичаї .
Після прибуття в Афганістан, Річард провів кілька днів у Гераті, дебідна афганська родина запропонувала йому притулок у своєму будинку . Тут Річард вперше пережив культурний шок, спостерігаючи за афганцями, щасливими незважаючи на убогість та злидні . Після прибуття в Кандагар, Річард зустрів на вулиці сліпого хлопчика, який цілими днями безперервно співав пісні про любов до Бога . Хлопчик цей здався Річарду найщасливішою людиною, яку він коли-небудь зустрічав . Ця зустріч справила на Річарда глибоке враження і змусила його замислитися над природою щастя . У Кандагарі Річард також пережив найсильніший наркотичний досвід у своєму житті, який спонукав його дати обітницю ніколи більше не вживати наркотиків . У Кабулі його спробувала спокусити гарна голландська дівчина . Річарду секс здався несумісним з духовними пошуками і він відкинув її претензії, поклявшись надалі зберігати целібат .
1970-1972 гг. Індія: у пошуках гуру В Індію Річард прибув у грудні 1970 року. Спостерігаючи за коровами, що вільно гуляли по Делі, він відчув огиду до м'яса і став вегетаріанцем . У Делі Річард взяв участь у «Світовій конференції йоги», на яку зібралося понад 800 гуру, йогінів, мудреців та пандитів . Річард зустрівся з відомим йогіном, засновником Гімалайського інституту Свамі Рамою . Коли Річард попросив у нього благословень, Свамі Рама відповів, що духовний прогрес Річарда надалі має ґрунтуватися на спілкуванні зі святими особистостями, які допоможуть йому подолати всі перешкоди на духовному шляху .
Річард також зустрівся зі Свамі Сатчіданандою — відомим учнем Свамі Шиваванди . Свамі Сатчідананда пояснив Річарду основний сенс йоги і закликав його не шукати в людях недоліків, а завжди намагатися бачити хороші якості . Сатчідананда благословив Річарда на те, щоб той «відкрив скарб свого серця» . Річард також відвідав серію лекцій індійського гуру та філософа Джідду Крішнамурті, який був відомий тим, що міг відповісти на будь-яке запитання та розтрощити будь-який аргумент . Від Крішнамурті Річард навчився тому, що в духовному житті не може бути місця поверхневості, що прив'язуючись до зовнішніх речей і ритуалів, людина може забути про основну мету духовної практики — очищення свого серця .
Останній день конференції пройшов у Віг'ян-бхавані — найбільшому концертному залі в Нью-Делі . На захід зібралося понад 3000 осіб . До кінця церемонії закриття конференції далеко не всі сотні присутніх йогінів і гуру змогли отримали слово, через це все закінчилося лайкою і бійкою за право виступити біля мікрофона .
У січні 1971 року в пошуках гуру Річард вирушив до Гімалаїв . Після прибуття в Рішикеш він зупинився на кілька днів у « Товаристві божественного життя » — ашрамі, заснованому Свамі Шиванандою . Річард багато спілкувався з учнем Шиваванди, Свамі Чіданандою, який очолив ашрам після смерті свого гуру . Чідананда переконав Річарда в необхідності практики джапа-медитації - повторення мантр на чітках . Річард знайшов самотнє місце на березі Ганги, де по вісім-десять годин на день повторював "Харе Крішна" та інші мантри . Незабаром йому зустрівся непальський дід-садху, на прохання якого Річард викинув весь свій західний одяг у води Ганги і отримав натомість просте вбрання індуїстського відлюдника . Садху благословив Річарда, сказавши, що надалі Ганга буде йому матір'ю .