Мирослав Васильович Гринишин — український театральний режисер, продюсер, сценограф та педагог. Доцент (з 2025).
Заслужений діяч мистецтв України (з 2008). Постановник понад 30 театральних вистав та проектів (з 1989)
Співзасновник і Голова Правління першої в Україні незалежної антрепризної театральної компанії «Благодійний Продюсерський Фонд» (з 1994)
Ініціатор створення, співзасновник і Голова Правління єдиної незалежної приватної Театральної Компанії «Бенюк і Хостікоєв» (з 1999) Завідувач кафедрою музично-сценічного мистецтва МЗВО «Київська Академія мистецтв» (з 2019) Співзасновник театральної компанії Мирослава Гринишина (з 2023) Завідувач кафедрою музично-сценічного мистецтва Факультету музичного мистецтва і хореографії Київського Столичного університету імені Бориса Грінченка Київський столичний університет імені Бориса Грінченка (з 2024)
Життєпис
Народився 7 жовтня 1966 року у м. Івано-Франківськ, УкраїнаЗакінчив Івано-Франківську Середню школу №13 у 1983 році. Навчався в Івано-Франківському Інституті нафти і газу 1983 - 1990 роках. Закінчив за спеціальністю Електропостачання промислових підприємств, міст та сільського господарства. Працював інженером-електриком в Івано-Франківському Управлінні Бурових Робіт на двотижневих вахтових роботах на бурових установках м. Нижньовартовськ (Тюменська обл.) у 1990 році, адміністратором та актором Галицького Молодого театру-студії у 1990 - 1991 роках. Навчався у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого (художній керівник курсу Лесь Танюк, викладач Андрій Жолдак) у 1991 - 1996 роках. Закінчив за спеціальністю Режисура. Заснував першу в Україні антрепризну театральну компанію спільно з Андрієм Жолдаком та працював Генеральним директором Благодійної організації "Благодійний Продюсерський Фонд" у 1994 - 1999 роках. Автор ідеї та засновник спільно з Богданом Бенюком та Анатолієм Хостікоєвим, де працював Головою правління Благодійної організації "Театральна компанія "Бенюк і Хостікоєв" у 1999 - 2015 роках. Працював Головним режисером Чернівецького академічного обласного муздрамтеатру ім. Ольги Кобилянської у 2015 - 2017 роках. Працює завідувачем кафедри музично-сценічного мистецтва МЗВО "Київська академія мистецтв" з січня 2019 року. Завідувач кафедрою музично-сценічного мистецтва ФММХ Київського Столичного університету імені Бориса Грінченка з січня 2024.
Вистави та проекти
1989 року на 5 курсі Івано-Франківського інституту нафти і газу поставив, як режисер, організатор, та зіграв головну роль у виставі "ПОВЕРНЕННЯ" за творами Василя Стуса Літературної студії "Дзвін" (Прем'єра 1 листопада 1989). Це була творча співпраця з відомою українською скрипалькою Любов Дейчаківською, квартетом сестер та брата Сокальських, Вітою Захарією, Андрієм Тараном, Надією Кукурузою та Миколою Крислатим. На прем'єру був запрошений син поета Дмитро, якому було передано всі кошти від продажу квитків. Вистава була показана в Актовій залі Інституту нафти і газу та на Великій сцені Івано-Франківського обласного муздрамтеатру ім. Івана Франка.
У 1989 році, під час завершення навчання в Івано-Франківському інституті нафти і газу, на запрошення акторів Івано-Франківського обласного муздрамтеатру ім. Івана Франка Володимира та Ольги Шлемків виконав головну роль Пророка у виставі "РОЗРИТА МОГИЛА" за творами Тараса Шевченка (реж. Володимир Шлемко) Галицького Молодого театру-студії (Прем'єра 14 березня 1990). Після завершення навчання в Інституті нафти і газу працював вахтовим методом на бурових установках Сибіру (м.Нижньовартовськ, Тюменської області, СРСР). Прем'єру вистави "Повернення" високо оцінив відомий український художник Опанас Заливаха, котрий проживав у Івано-Франківську. Знаючи про намір Мирослава Гринишина поступати у 1991 році в Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Опанас Заливаха звернувся з рекомендаційним листом до відомого українського театрального режисера Леся Танюка, котрий набирав перший режисерський курс в інституті. Викладачем курсу був Андрій Жолдак.
По завершенні 1 курсу навчання в театральному інституті у 1991 році створив самостійно виставу-перформенс "УКРАЇНСЬКА КУРКА" за власним сценарієм, режисурою сценографією, музичним рішенням та виконанням головної ролі Вченого. На 3 курсі Київського Інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого поставив драму “САД” за мотивами повісті Івана Багряного «Сад Гетсиманський» на Малій сцені Івано-Франківського обласного муздрамтеатру ім. Івана Франка як поза-репертуарну виставу (Прем'єра 9 травня 1994). У виставі грали запрошені виконавці: актор Галицького Молодого театру-студії Мирон Завійський та музичний квартет під керівництвом Любові Дейчаківської. Виставу було закрито після першої Прем'єри через відмову тодішнього директора театру Надії Брояко забезпечити живий реквізит для показу вистави у подальшому: живу рибу на 1.5 метри довжини та 3 літри крові з міського м'ясокомбінату.
На 4 курсі навчання в Київському Інституті театрального мистецтва стає продюсером першого незалежного театрального проекту - комедії “НЕ БОЮСЯ СІРОГО ВОВКА” за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вулф» (реж. Андрій Жолдак, сценограф Ярослав Нірод, актори Ада Роговцева, Богдан Ступка, Богдан Бенюк та Вікторія Спесівцева) у приміщенні Київського Молодіжного театру (Прем'єра 25 травня 1995). Характерною ознакою проекту стала перша в Україні безпрецедентна рекламна компанія вистави, котра включала розміщення фото персонажів вистави на 50 великих рекламних щита 3 на 6 метрів по м. Київ.
Захистив дипломну роботу на 5 курсі Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого як режисер-постановник театрального проекту - комедія “ШВЕЙК” за романом Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка» (продюсер Андрій Жолдак, сценограф Ярослав Нірод) у приміщенні Київського Молодіжного театру з (Прем'єра 25 травня 1996). Первинний задум вистави передбачав сценографічне вирішення художника Шавката Абдусаламова (першого художника-постановника фільму "Сталкер" Андрія Тарковського) запрошеного А. Жолдаком. Задум театрального проекту "Швейк" передбачав художню концепцію "10 найкращих коміків України у комедії "Швейк", але зіграли виставу троє акторів: Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв і Наталія Новікова. Організатори проекту, з огляду на перспективну мобільність, вирішили обмежитись трьому виконавцями. На генеральній пробі вистави тривалість першої дії була 2,5 години і довелось відмовитися від готової сцени пригод Швейка у військовому шпиталі, яка тривала 45 хв. Друга дія будувалась на вільній авторській інтерпретації листування поручника Лукаша з коханками, а також на мотивах історій життєвої дружби Б.Бенюка і А.Хостікоєва. Прем'єра проекту "Швейк" відбулась за принципом "Європейської театральної практики": щодня з 25 травня 1996 року - 17 вистав на великій сцені Київського Молодіжного театру. На одну з вистав був запрошений один з керівників Польського Міжнародного фестивалю, художній керівник Осередку практик театральних "Гардженіце" Владімєж Станєвський, котрий запросив виставу до участі на фестивалі. Вистава здобула найвищу театральну нагороду "За краще прочитання твору Ярослава Гашека" на Міжнародному театральному фестивалі “Konfrontacje Teatralne-1997” (м. Люблін, Польща), була Лауреатом Міжнародних театральних фестивалів "Festivalul Internațional de Teatru de la Sibiu –1998" (м. Сібіу, Румунія)(м.Сібіу, Румунія), “MittelFest’99” (м. Чівідале-дель-Фріуле, Італія) у 1999 році та Міжнародного театрального фестивалю «Балтійський Дім» (м. Санк-Петербург, РФ) у 2007 році, а також була запрошена і показана під час Днів Української культури в м.Прага (Чехія) у 2005 році, де її бачив внук Ярослава Гашека, котрий був шокований побачивши всього 3 виконавців і високо оцінив художній рівень вистави переглянувши до того близько 40 різноманітних сценічних інтерпретацій роману свого діда. Комедія "Швейк" була показана у всіх обласних центрах України та на багатьох Міжнародних театральних фестивалях упродовж 1996-1999 років. Для збереження та продовження показу 1999 року виставу було подаровано Київському Національному театру ім. Івана Франка, де вона успішно гралась до 24 лютого 2022 року.
Продюсер театрального проекту "КАРМЕН" за повістю Проспера Меріме (реж. Андрій Жолдак, сценограф Марія Левитська) у приміщенні Київського Національного драматичного театр ім. Лесі Українки (Прем'єра 25 червня 1997). Первинний задум режисера передбачав головну участь у виставі Народного артиста України, соліста Київського Національного театру опери та балету Анатолія Солов'яненка, але через його щільний гастрольний графік не судилося. Вистава була Лауреатом Міжнародного фестивалю “Konfrontacje Teatralne-1997” (м. Люблін, Польща), Міжнародного театрального фестивалю "Divadelna Nitra –1998" (м. Нітра, Словаччина) та Міжнародного театрального фестивалю "Festivalul Internațional de Teatru de la Sibiu –1998" (м. Сібіу, Румунія). У липні-серпні 1997 року Благодійний Продюсерський фонд організував та провів перший в Україні безпрецедентний гастрольний тур-показ вистав "Швейк" та "Кармен" в приміщенням обласних драматичних театрів та театрах опери і балету у 10 обласних центрах України, де показ вистав відбувався від 3 до 5 показів у кожному місті. Цьому гастрольному туру передувала та супроводжувала його масштабна рекламна компанія (промо на центральних ТБ, радіо, пресі, рекламних щитах BidBoard 3 x 6 метрів, афіші А1 на рекламних стендах) проведена одноразово у всіх 10 обласних центрах.
Продюсер драми “ТРИ СЕСТРИ” за п'єсою Антона Чехова (реж. Андрій Жолдак, сценограф Шавкат Абдусаламов) у Київському Національний драматичному театрі ім. Івана Франка (Прем'єра 26 лютого 1999). Виставу було запрошено і показано у рамках міжнародного театрального фестивалю "Балтійський Дім" (Санкт-Петербург, Росія) у 2007 році.
Режисер-постановник драми “ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ” за п'єсою Бертольда Брехт у перекладі Василя Стуса (сценограф Олександр Семенюк) в Івано-Франківському обласному муздрамтеатр ім. Івана Франка (Прем'єра 6 листопада 1999) за участю Р. Держипільського. Сценографічним художнім вирішенням вистави була реконструкція моделі астролябії з ескізів Леонардо да Вінчі. Вистава була Лауреатом Міжнародного фестивалю “Konfrontacje Teatralne-2000” (м. Люблін, Польща), а також Міжнародного театрального фестивалю “Березілля-2000” (м. Київ, Україна).
Продюсер та режисер проекту за мотивами творів Сергій та Марина Дяченки, котрі запропонували оригінальну версію сучасного прочитання роману Мігеля Сервантеса "Дон-Кіхот". Мирослав Гринишин був режисер-постановник театрального проекту “ОСТАННІЙ ДОН-КІХОТ” (сценограф Олександр Семенюк) у приміщенні Київського Національного драматичного театр ім. Лесі Українки (Прем'єра 5 вересня 2000). Первинний творчий задум передбачав участь у головних ролях А.Хостікоєва та Н.Сумської і переговори, з переписуванням сценарію, тривали пів року, але не склалося домовитись щодо фіналу. Співпраця була припинена і головні ролі (Док-Кіхота і Альдонси) зіграли Т.Жирко і Т.Олексенко, згодом подружжя і актори Київського театру ім. І.Франка. Вистава була показана у всеукраїнському гастрольному турі 20 обласними центрами України.