Тайфу́нник північний (Pterodroma gouldi) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в південно-західній частині Тихого океану, гніздовий ендемік Нової Зеландії. Вид названий на честь англійського орнітолога Джона Гульда. Раніше він вважався підвидом довгокрилого тайфунника, однак був визнаний окремим видом.
Опис
Білоголовий тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42-45 см, а вага 550 г. Забарвлення повністю темне, чорнувато-коричневе, за винятком блідо-сірої плями на обличчі. Дзьоб товстий, короткий, чорний. Довгі крила птаха забезпечують плавний, ширяючий політ. Загалом, північні тайфунники є дуже схожими на довгокрилих тайфунників, однак світла пляма на голові у них більша і охоплює лоб, підборіддя і обличчя.
Поширення і екологія Північні тайфунники гніздяться лише на півночі Північного острова Нової Зеландії. Гніздові колонії цих птахів зустрічаються на прибережних острівцях, хоча невеликі реліктові популяції також існують на самому острові в декількох місцях і успішно розмножуються в районах з достатнім контролем над інвазивними хижими ссавцями, такими як щури, коти і горностаї. Найбільша гніздова колонія знаходиться на острові і нараховує близько 95 тисяч гніздових пар. Під час негніздового періоду північні тайфунники зустрічаються в субтропічній південно-західній частині Тихого океану, що включає Австралію і острів Норфолк, переважно між 25 і 30 градусами південної широти, іноді трапляються в антарктичних широтах.
Поведінка Північні тайфунники починають повертатися до місць гніздування в середині березня, однак більшість птахів не починає чистити свої гніздові нори до квітня. Пік парування припадає на кінець квітня-середину травня. Перед відкладанням одного великого яйця пари відлітають в океан на 50-70 днів. Перші яйця відкладаються з середини червня, пік відкладення яєць припадає на першу декаду липня, а останні птахи відкладають яйця наприкінці липня. Інкубаційний період триває 55 днів, насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного приблизно кожні 17 днів. Самці насиджують дві зміни, а самиці одну і, зазвичай, повертаються незадовго до вилуплення яєць. Пташенят залишають одних в норах вдень з 1-3-денного віку. Батьки можуть долати до 600 км відстані, що прогодувати своє потомство. Вони доглядають за пташенятами протягом 120 днів, перш ніж пташенята відлітають з гнізда у грудні або січні. Після розмноження дорослі особини мігрують в моря на схід і південь від Австралії, де щорічно линяють.
Північні тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно кальмарами, рибою і ракоподібними, іноді поїдають мертву рибу. Птахи шукають їжу переважно вночі і, вважається, що вони можуть виявляти деяких головоногих молюсків за їх люмінісценцією.
Збереження МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція північних тайфунників становить від 600 до 900 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і свиней.
Примітки
Джерела Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne