Тайфу́нник атлантичний (Pterodroma incerta) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в південній частині Атлантичного океану.
Опис Атлантичний тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 43 см. Верхня частина тіла і верхня частина грудей рівномірно темно-шоколадно-коричневі, голова сірувато-коричнева. Нижня частина грудей і живіт контрастно білі. Надхвістя, гузка і нижні покривні пера хвоста коричневі, нижня сторона крил рівномірно коричнева. На відміну від інших тайфунників, атлантичні тайфунники іноді махають крилами в польоті. Тривалість життя цих птахів становить 15 років.
Поширення і екологія Атлантичні тайфунники гніздяться лише на острові Гоф в архіпелазі Тристан-да-Кунья у південній Атлантиці. Вони не гніздяться на острові Найтінгел, де відсутнє підходяще середовище гніздування, а також, ймовірно, на острові Неприступний, хоча там може гніздитися невелика група птахів. Поширення їх на острові Тристан-да-Кунья невизначене; у 1972–1974 роках гніздова популяція цього острова оцінювалася у 100-200 пар, і можливо, деякі поодинокі пари продовжують там гніздитися. Під час негніздового періоду атлантичні тайфунники зустрічаються від західного узбережжя ПАР і Намібії до східного узбережжя Бразилії, Уругваю і Аргентини, причому більшість птахів спостерігалися на захід від місць гніздування, в зоні субтропічної конвергенції.
Атлантичні тайфунники живляться переважно кальмарами, які, за деякими дослідженнями, складають до 87% їх раціону, а також рибами з родини міктофових, які вночі підіймаються до поверхні океану, деякими іншими рибами і ракоподібними. Шукають їжу переважно вночі. Гніздяться в норах, виритих у торф'яному ґрунті, серед чагарників і заростей папороті, на висоті 50-300 м над рівнем моря над рівнем моря на острові Гоф і (раніше) на висоті до 700 м над рівнем моря на Тристан-да-Куньї.
Збереження МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, гніздова популяція острова Гоф становить приблизно 860 гніздових пар. Успішність розмноження птаха становить лише 25%. Атлантичним тайфунникам загрожує хижацтво з боку інтродукованих щурів і мишей, а також потужні циклони. На них паразитують пір'яні кліщі Microspalax atlanticus. На Тристан-да-Куньї проводяться заходи зі збереження цих птахів та зі знищення популяції мишей.
Примітки
Джерела Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987,
Посилання Enticott, J.W. (1991): Distribution of the Atlantic Petrel Pterodroma incerta at sea. Marine Ornithology 19(1): 49–60. PDF fulltext Klages, N.T.W. & Cooper, J. (1997) Diet of the Atlantic Petrel Pterodroma incerta during breeding season at South Atlantic Gough Island. Marine Ornithology 25(1+2): 13–16. PDF fulltext