Петро Герасимович Драче́нко ( 12 квітня 1913, Алексєєвка — 24 липня 1996, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1940 року.
Біографія Народився року в селі Алексєєвці Уральської області Російської імперії (нині Західноказахстанська область КазахстануДраченко Петр Герасимович / Память народа.) у багатодітній селянській сім'ї. Його батьки були переселенцями з Одещини, звідки приїхали освоювати нові землі. 1919 року помер його батько, а 1922 року мати, після чого він повернувся до Одеси. Після закінчення художньої профшколи, упродовж 1930—1934 років навчався на факультеті живопису Одеського художнього інститутуДраченко Петр Герасимович / Арт-галерея Nostalgie. , був учнем Павла Волокидіна. У 1934—1940 роках продовжив навчання у Київському художньому інституті. Дипломна робота — картина «Любов» (керівник Олексій Шовкуненко).
Брав участь у німецько-радянській війні. Служив червоноармійцем у стрілецьких військах. У жовтні 1941 року отримав поранення і потрапив у ворожий полон, в якому зокрема ремонтував шляхи у Прибалтиці. З 1944 року перебував у концтаборі у німецькому місті Вупперталі. Восени 1945 року був звільнений американцями, і йому було дозволено повернутися додому. Дізнавшись, що потрапить у радянський концтабір, зважився на втечу. Після самочинного прибуття до Києва йому чотири роки не видавали паспорт, не дозволяли виїжджати з міста. За підтримки Комітету у справах мистецтв влаштувався викладачем живопису у Київську середню художню школу, в якій працював протягом 1946—1949 років. Серед учнів: Васецький Григорій Степанович, Польовий Геннадій Петрович, Зарецький Віктор Іванович, Куткін Володимир Сергійович, Лопухова Надія Йосипівна, Шаталін Віктор Васильович, Якутович Георгій В'ячеславович.
З 1950 року працював на Київському художньому комбінаті. 6 квітня 1985 року нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Жив у Києві в будинку на вулиці Шолом-Алейхема, № 6, квартира № 152. Помер у Києві 24 липня 1996 року.
Творчість Працював у галузі станкового живопису. Володів безліччю технік: олійний живопис, акварель, пастель, олівець. Автор пейзажів, портретів, натюрмортів, історичних і тематичних полотен. Серед робіт:
портрети «Класичний портрет натурщиці» (1948); дружини (1952, 1965); маршала Івана Конєва (1952); Іллі Шифмана (1957); «Українська дівчина» (1958); «Мій синок» (1960); «Незнайомка» (1963); Б. Ладиженського (1970); «Мої знайомі» (1970); пейзажі «Озеро» (1938); «Старий будинок» (1938); «Осінь» (1947); «Відлига» (1950); «Березень» (1955); «Весна» (1956); «Берези» (1956); «Березовий ліс» (1957); «Багряний захід» (1957); «Київ. Пуща-Водиця» (1957); «У парку Тараса Шевченка» (1958); «Київ. Седнів» (1958); «Зимовий етюд» (1959); «Квітень» (1959); «Випав сніг» (1960); «Осінні перламутри» (1978); «Льодохід» (1983); «Осінь у парку» (1984); «Озимина» (1985); «Київ. Русанівські сади» (1986); «Лісовий пейзаж» (1986); «Багряний захід» (1986); «Захід у Пущі-Водиці» (1986); «Повінь» (1986); «Протока» (1987); «Заводь» (1987); «Біля причалу» (1988); «Лісова галявина» (1988); «Сонячний промінь» (1988); «Осінь» (1988); натюрморти «Троянди» (1950); «Натюрморт із чорною стрічкою» (1952); «Піони» (1957); тематичні полотна «Запорозька Січ» (1939); «Любов» (1940); «Повернення з роботи» (1940); «Колгоспне весілля» (1947); «Голова Верховної Ради УРСР Михайло Гречуха вручає орден Героя Соціалістичної Праці Олені Хобті» (1949); «Юність» (1957); «Київ. Хрещатик у дні Всесвітнього конгресу молоді» (1960); «Штурм Перекопу» (1963); «Повстання селян у селі Безуглівці у 1861 році. Чернігів» (1964); «З нагоди урожаю» (1967); «Табун у горах» (1970). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних — з 1939 року, зокрема: всесоюзній виставці молодих художників присвяченій 20-річчю ВЛКСМ (1939, Москва); 2-й виставці дипломних робіт художників вишів 1940 року (1941, Москва); 9-й українській художній виставці 1917—1947 (1948, Київ); ювілейній художній виставці УРСР (1957, Київ); художній виставці «Радянська Україна» (1960, Київ). У 2003 році, за сприяння вдови художника та Київськохї організації Національної спілки художників України, в Києві відбулася посмертна виставка художника.
Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Чернігівському, Одеському, Сумському, Лебединському художніх музеях, а також приватних збірках в Україні та за її межами.
Примітки
Література Драченко Петро Герасимович // ; Драченко Петро Герасимович // ; Драченко, Петр Герасимович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. С. 456 ;