Відомо, що Російська Федерація володіє або володіла трьома видами зброї масового знищення: ядерною, біологічною та хімічною. Це одна з п'яти держав, що володіють ядерною зброєю, визнаних відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Станом на 2022 рік Росія володіє приблизно 6300 ядерними боєголовками, що є найбільшим запасом ядерних боєголовок у світі; другим за величиною запасом є 5428 боєголовок Сполучених Штатів. Розгорнута Росією ракета (ті, що фактично готові до запуску) становить приблизно 1588, поступаючись 1644 ракетам Сполучених Штатів. Решта озброєння або знаходиться на резервних складах, або знято з експлуатації та планується до демонтажу. Країна-попередник Росії, Радянський Союз, досягла максимального запасу близько 45 000 ядерних боєголовок у 1986 році. Кількість озброєнь, якими може володіти Росія, наразі контролюється двосторонньою Новою угодою про СНО зі Сполученими Штатами.

Радянський Союз ратифікував Женевський протокол — про заборону використання біологічної та хімічної зброї — 5 квітня 1928 року із застереженнями, які пізніше були зняті 18 січня 2001 року. Росія також є учасником Конвенції про заборону біологічної зброї 1972 року та Конвенції про заборону хімічної зброї 1993 року. Радянська програма біологічної зброї порушувала Конвенцію про біологічну зброю і була найбільшою, найтривалішою та найдосконалішою програмою такого роду у світі.Leitenberg, M., Zilinskas, R., & Kuhn, J. (2012). На піку програми було зайнято до 65 000 людей.

Незважаючи на те, що Росія підписала Конвенцію про заборону хімічної зброї, вона продовжує зберігати хімічну зброю. У 1997 році Росія оголосила про свій арсенал у 39 967 тонн хімічної зброї, який частково намагалася скоротити. Його запаси зброї були оголошені знищеними в 2017 році. Отруєння Сергія та Юлії Скрипаль у 2018 році та отруєння Олексія Навального у 2020 році, здійснені Росією, показали, що країна підтримувала незаконну програму хімічної зброї.

Ядерна зброя

Історія

Радянський період

Пострадянський період Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році радянська ядерна зброя була розміщена в чотирьох нових республіках: Росії, Україні, Білорусі та Казахстані. У травні 1992 року ці чотири держави підписали Лісабонський протокол, погодившись приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, при цьому Росія стала наступницею Радянського Союзу як ядерна держава, а інші три держави приєдналися як неядерні держави.

Україна погодилася передати свою зброю Росії в обмін на гарантії території України від Росії, Сполученого Королівства та Сполучених Штатів, відомі як Будапештський меморандум про гарантії безпеки. Китай і Франція також виступили із заявами на підтримку меморандуму.

Скорочення озброєння

Загроза ядерної війни була постійною та жахливою загрозою під час холодної війни. На піку свого розвитку Радянський Союз і Сполучені Штати мали десятки тисяч боєголовок відповідно до доктрини взаємного гарантованого знищення. До 1980-х років і Сполучені Штати, і Радянський Союз намагалися скоротити кількість озброєнь, які використовували інші. Це призвело до початку переговорів про скорочення озброєнь у 1982 році.

Кульмінацією цього стало підписання договору СНО-1 у 1991 році: першого договору про скорочення ядерних озброєнь між двома світовими державами. Цей перший договір обмежив кількість розгорнутих боєголовок у кожній країні до 6000, скоротивши майже вдвічі попередні 10000-12000 боєголовок, які були розміщені в 1991 році. Значний успіх СНО-1 у поєднанні з розпадом Радянського Союзу в 1991 році призвів до договору СНО-2. Росія так і не ратифікувала договір, і він не набув чинності. Була спроба СНВ-III, але переговори не пройшли.

Натомість у 2002 році було прийнято Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, який обмежив кількість боєголовок до 2200. Нинішні обмеження випливають із Нового договору СНО, ратифікованого в 2010 році. Він обмежує кожну сторону до 1550 одиниць зброї. Ядерні бомбардувальники вважаються лише однією зброєю кожен, навіть якщо вони можуть нести до 20 одиниць, тому фактичний ліміт для країн дещо вищий. Договір діє до 2026 року.

Після того як президент США Джордж Буш вийшов з Договору про протиракетну оборону 1972 року, Росія відповіла нарощуванням свого ядерного потенціалу таким чином, щоб урівноважити потенціал США. Росія вирішила не підписувати договір ООН про заборону ядерної зброї, який 7 липня 2017 року прийняли 122 держави. Більшість аналітиків сходяться на думці, що ядерна стратегія Росії за часів Путіна зрештою призвела до порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності 1987 року (хоча це не підтверджено).

За словами російських чиновників, рішення США розгорнути систему ПРО в Європі було порушенням договору. Президент США Дональд Трамп 20 жовтня 2018 року оголосив, що США більше не будуть вважати себе зв’язаними положеннями договору, що посилило ядерну напруженість між двома державами.

Ядерний арсенал Російської Федерації

Точна кількість ядерних боєголовок є державною таємницею і тому залишається предметом припущень. Станом на 2022 рік, за оцінками Федерації американських вчених, Росія володіє 5977 одиницями ядерної зброї, тоді як США мають 5428; Росія і США мають близько 1600 активних розгорнутих стратегічних ядерних боєголовок. Запаси Росії зростають, а Сполучених Штатів – скорочуються. Росія має шість ракетно-ядерних полів у Козельську, Татіщево, Ужурі, Домбаровському, Карталаї та Алейську; атомні ракетні підводні човни, що патрулюють з трьох військово-морських баз Нерпіч'я, Ягельна і Рибачий; і атомні бомбардувальники на авіабазах «Українка» та «Енгельс».

РС-28 СарматНовую тяжелую ракету "Сармат" будут делать в Красноярске Rossiyskaya Gazeta, 2 Feb 2015. (назва НАТО: SATAN 2) — російська міжконтинентальна балістична ракета з надважким термоядерним озброєнням, оснащена рідинним паливом, оснащена системою MIRV, розроблена компанією Makeyev Rocket Design. Ракетне конструкторське бюро імені Макеєва з 2009 року мало намір замінити попередню ракету Р-36М. Його велике корисне навантаження дозволило б мати до 10 важких боєголовок або 15 легших або комбінацію боєголовок і величезної кількості засобів протидії, призначених для ураження протиракетних систем. Це було оголошено російськими військовими як відповідь на швидкий глобальний удар США.

У 2015 році з’явилася інформація про те, що Росія може розробляти нову ядерну торпеду «Океанська багатоцільова система «Статус-6»Why A Russian Super-Radioactive Atomic Torpedo Isn't The News You Think It Is під кодовою назвою «Каньйон» офіційними особами Пентагону.Russian Mystery Submarine Likely Deployment Vehicle for New Nuclear Torpedo. Ця зброя розроблена для створення хвилі цунамі заввишки до 500 метрів, яка радіоактивно забруднить кобальтом-60 широку територію на узбережжі ворога, а також мати імунітет до систем протиракетної оборони, таких як лазерна зброя та рейкові гармати, які можуть вивести з ладу міжконтинентальні балістичні ракети. Два потенційні підводні човни проєкту 09852 «Бєлгород» і проєкту 09851 «Хабаровськ» є новими катерами, закладеними в 2012 і 2014 роках відповідно.Oliphant R. Secret Russian radioactive doomsday torpedo leaked on television.

Статус 6 виглядає як зброя стримування в крайньому випадку.Oliphant R. Secret Russian radioactive doomsday torpedo leaked on television. Можливо, це торпедоподібна роботизована міні-субмарина, яка може рухатися зі швидкістю . Більш свіжа інформація свідчить про максимальну швидкість з діапазоном і максимальна глибина . Цей підводний дрон прихований технологією стелс, щоб уникнути акустичних пристроїв стеження.Why A Russian Super-Radioactive Atomic Torpedo Isn't The News You Think It Is

Під час щорічного звернення до нації 1 березня 2018 року президент Володимир Путін публічно заявив, що Росія тепер володіє декількома новими класами ядерної зброї, включно з деякими можливостями, про наявність яких раніше припускали. Путін обговорив кілька нових або модернізованих видів зброї, включно з гіперзвуковими глайдерами (HGV; ), відомою як «Авангард», здатною виконувати різкі маневри, рухаючись зі швидкістю, що в 20 разів перевищує швидкість звуку, що робить її «абсолютно невразливою для будь-якої системи протиракетної оборони».

Путін обговорював існування ядерної підводної торпеди та ядерної крилатої ракети (9М730 Буревестник), обидві з фактично необмеженим радіусом дії. Він зазначив, що Росія випробувала новий клас традиційних міжконтинентальних балістичних ракет під назвою «Сармат», які розширили дальність і несучу здатність МБР «Сатана» радянських часів. Мультфільми цієї зброї демонструвалися перед глядачами в прямому етері та по телебаченню. Путін запропонував провести онлайн-опитування, щоб дати їм офіційні публічні імена.

Ядерна зброя у військовій доктрині Російської Федерації Відповідно до російської військової доктрини, викладеної в 2010 році, ядерна зброя може бути застосована Росією «у відповідь на застосування проти неї або її союзників ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також у разі агресії проти Росії із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозою стоїть саме існування держави».Russian military doctrine (in Russian) Більшість військових аналітиків вважають, що в цьому випадку Росія дотримувалася б стратегії «від ескалації до деескалації», розпочавши обмежений ядерний обмін, щоб посадити супротивників за стіл переговорів. Росія також погрожуватиме ядерним конфліктом, щоб перешкодити початковій ескалації будь-якого великого конфлікту звичайних ядерних матеріалів.

Розповсюдження ядерної зброї

Після Корейської війни Радянський Союз передав ядерні технології та зброю Китайській Народній Республіці як супротивнику США та НАТО . За словами Йона Міхая Пачепи, «хрущовський процес розповсюдження ядерної зброї почався з комуністичного Китаю в квітні 1955 року, коли новий правитель у Кремлі погодився поставити Пекіну зразок атомної бомби та допомогти з її масовим виробництвом. Згодом Радянський Союз створив усе необхідне для нової військової ядерної промисловості Китаю».Tyrants and the Bomb - by Ion Mihai Pacepa, National Review, October 17, 2006

Росія є однією з п’яти «держав, що володіють ядерною зброєю» (NWS) відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), який Росія ратифікувала (як Радянський Союз) у 1968 році.

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році на територіях Білорусі, України та Казахстану залишилася низка ядерних боєголовок радянських часів. Згідно з умовами Лісабонського протоколу до ДНЯЗ і після Тристоронньої угоди 1995 року між Росією, Білоруссю та США, вони були передані Росії, залишивши Росію єдиною спадкоємицею радянського ядерного арсеналу. За оцінками, Радянський Союз мав приблизно 45 000 одиниць ядерної зброї на момент свого розпаду. Розпад Радянського Союзу дозволив потепліти відносинам з НАТО. Побоювання ядерного голокосту зменшилися. У вересні 1997 року колишній секретар Ради безпеки Росії Олександр Лебідь заявив про зникнення 100 одиниць ядерної зброї розміром з валізу. Він сказав, що намагався провести інвентаризацію зброї, коли його звільнив президент Борис Єльцин у жовтні 1996 року. Справді, кілька американських політиків висловили занепокоєння та пообіцяли законодавчі акти щодо усунення цієї загрози.