Домашнє господарство або домогоспода́рство () — економічна одиниця, що складається з однієї або кількох осіб, що проживають в одному житлі, ведуть спільне господарство та повністю або частково об'єднують і використовують свої доходи. Це може бути окрема сім'я або інша група осіб. Домогосподарство є основною одиницею аналізу в багатьох соціальних, мікроекономічних та державних моделях, і має важливе значення для економіки та переходу спадку.
Моделі домогосподарств включають сім'ї, зведені сім'ї, співмешкання та пансіонати. У феодальних суспільствах королівські та середньовічні домогосподарства заможних людей включали камердинерів та іншу прислугу.
В економічній науці Домогосподарство (також домашнє господарствоЗакон України «Про сільськогосподарський перепис»: Домогосподарство — сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти (Офіційний вебпортал «Верховна Рада України». Доступ: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/575-17)) в економічній науці — є категорією, і, одночасно, економічною одиницею, — особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарстваЄмець О. І. Політекономія: словник термінів та понять для самостійної роботи студентів, які навчаються за освітньою програмою 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» галузі знань 07 «Управління та адміністрування» для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти / Ємець О. І. — Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г. М., 2019. — 44 с.. Це основна економічна одиниця, яка спрямована на задоволення загальних та особистих потреб його членів. Це економічна одиниця із соціальними цінностями, яка потребує товарів і послуг. Одним із різновидів домогосподарства є сімейна економіка. Проте, в економічній науці сімейна економіка є синонімічним, тотожним поняттям будь-якій первинній економічній одиниці, яка виконує таку ж низку важливих економічних функцій, які є відображенням сутності такої одиниці, — це, — спільне «господарство»: спільне проживання в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечення себе всім необхідним для життя, повністю або частково об'єднуючи та витрачаючи кошти.
Таким чином, це соціально-економічна одиниця, що об'єднує людей у відносинах організації їх спільного побуту. Це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Домогосподарство може складатися з однієї особи, або декількох осіб, що можуть перебувати у споріднених відносинах або відносинах свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих відносин або бути й в тих, і в інших відносинах.
Однією з рис категорії, що виділяють домогосподарство, є квартира-домогосподарство — група людей, які проживають в одній квартиріJ.C. Mowen, Consumer Behaviour, 1987.. Іншою з цих рис категорії, що виділяють домогосподарство, є категорія домогосподарств, що здійснюють сільськогосподарську діяльність з метою як самозабезпечення харчовими продуктами, так і виробництва товарної сільськогосподарської продукції.Статистичний словник / [О. Г. Осауленко, О. О. Васєчко, М. В. Пугачова та ін.]; за ред. д-ра держ. упр., проф., член-кор. НАН України О. Г. Осауленка; НТК статистичних досліджень. — К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2012. — 498 с. ISBN 978-617-571-067-8 Ще іншим прикладом виділення рис категорії, котра виділяє домогосподарство, є приклад опису поняття колективне домогосподарство — сукупність осіб, не пов'язаних родинними стосунками, але об'єднаних загальним джерелом засобів існування й однорідністю соціальних функцій, які постійно проживають в інституційних установах, призначених для колективного проживання: будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, монастирі, казарми, установи виконання покарань тощо (тобто, як номен; відносно довільна «етикетка», конвенційно «прикріплена» представниками відповідної галузі знання). До складу інституційного населення не включаються члени домогосподарств обслуговуючого персоналу, які можуть проживати в приміщеннях та на території вищезазначених установ, але належать до індивідуальних домогосподарств.
Наприклад, основний документ перепису населення (лист переписний), який є бланком для запису відповідей на зазначені в ньому запитання програми Перепису населення, і залежно від методу перепису, способу опитування та подальшої розробки матеріалів буває в формі індивідуального листа переписного (для запису відомостей про одну особу), або лист переписний у вигляді брошури, який містить дані про всіх членів домогосподарства, що проживають у житловому приміщенні. Інструктори-контролери (часто це переписні працівники) організовують та контролюють під час перепису (обстеження) населення роботу декількох обліковців перепису, котрі безпосередньо займаються збиранням відомостей про людей чи домогосподарства.
Визначення домогосподарства залежить від конкретних соціально-економічних умов і відрізняється за країнами. Відповідно до рекомендацій статистиків ООН, домогосподарство розглядають переважно як споживчу одиницю, а елементи виробничої діяльності враховуються лише настільки, наскільки вони необхідні для задоволення власних потреб. Поняття домогосподарства часто займає центральне місце в дослідженні соціального й економічного розвитку.
Згідно з визначенням К. Р. Макконнелла і С. Л. Брю, домогосподарство — економічна одиниця, яка складається з однієї або більшої кількості осіб, вона постачає ресурси для економіки й використовує отримані за них гроші на придбання товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби.
Домогосподарство — це автономний суб'єкт економічної діяльності, пов'язаний з веденням домашнього господарства, і переважно зі споживанням. Поняття домогосподарства охоплює економічні об'єкти та процеси, які відбуваються там, де постійно проживає людина, сім'я, група людей.
У радянській фінансовій науці феномен домогосподарства взагалі не розглядали, зважаючи на економічні та ідеологічні причини. Відсутність глобальних ринкових відносин позбавляла необхідності розглядати домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин, а рішення, що приймалися домогосподарством, практично не залежали від економічних параметрівКалабихина И. Е. Некоторые аспекты теоретического анализа домохозяйства // Вестник МГУ. Серия 6. Экономика. — 1995. — № 5 (стор.: 30).
Загальномовний тлумачний «Словник української мови» в 11 томах не подав цього словаЛариса Мовчун. Чи є синонімами терміни домоволодіння і домогосподарство? / ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. Зб. наук. праць / Відпов. ред. Є. А. Карпіловська. — Вип. 26. — К., 2017. — 184 с. ISBN 966-02-3450-3 (серія) ISBN 978-966-489-624-2 (вип. 26). Вітчизняна фінансова література дає різноманітні тлумачення домогосподарствКізима, Т. О. (2008) Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин. Наукові записки. Серія «Економіка». Фінансова система України. Частина 2 (Вип.10). с. 134—145..
Головні риси Головними рисами домашнього господарства є: приватна власність на економічні ресурси (земельні, капітальні, трудові, підприємництво); здатність самостійно приймати власні рішення (суверенітет споживача); прагнення до максимального задоволення своїх потреб.
Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг фірм.
В мікроекономіці
Споживач економічних благ У мікроекономічному аналізі домогосподарство виступає як споживач економічних благ (товарів і послуг). Цей суб'єкт (дійова особа, актор) має у власності економічні ресурси (землю, капітал, працю, підприємництво), які пропонує виробнику економічних благ — фірмі — на відповідних ресурсних ринках. При продажу ресурсів фірмі домогосподарство отримує доходи на ресурси (факторні доходи): ренту, оренду (на землю), процент (на капітал), заробітну плату (на робочу силу), прибуток (на підприємництво). В навчальних курсах мікроекономіки, як правило, розглядають лише два види ресурсів, які домогосподарство пропонує фірмі — капітал (на ринку капіталу) і працю (на ринку праці).
Домогосподарство і фірма — моделі поведінки, ролі у макроекономіці. Одна й та сама людина, працюючи, належить до фірми (виробника), споживаючи — до домогосподарства (споживача).
Зароблені доходи від продажу ресурсів на ресурсних ринках домогосподарство витрачає на ринках благ (споживчому ринку), купуючи блага для задоволення своїх потреб.
Таким чином, на ресурсних ринках (капіталу і праці) домогосподарство виконує роль продавця ресурсів, на ринках благ — покупця благ (товарів і послуг).
Вибір споживача Домогосподарство здійснює вибір при купівлі благ (вибір споживача), прагнучи використати обмежений бюджет (бюджетна лінія) для отримання максимальної корисності від придбаних благ (наборів благ). Для опису вибору споживача (домогосподарства) використовуються основні навчальні моделі корисності — модель кардиналістської (кількісної) і ординалістської (порядкової) корисності.
Важливими положеннями при аналізі споживчого вибору є ідеї про взаємозамінні блага (субститути, ефект заміни) та взаємодоповняльні блага (комплементи).
Для аналізу поведінки споживача в мікроекономіці використовуються моделі «дохід-споживання» (залежність між рівнем доходу споживача та обсягом споживання благ, ефект доходу), «ціна-споживання» (залежність між ціною на благо та обсягом споживання блага, основа моделі попиту), криві Енгеля, товари Гіффена та інші.
Розділ мікроекономіки, який вивчає споживчу поведінку домогосподарства має назву теорія споживання (теорія споживчого вибору, теорія вибору споживача).
Досягнутий стан, у якому домогосподарство розподіляє обмежений бюджет для досягнення максимальної корисності (максимально ефективно), має назву «рівновага споживача».
Таким чином метою діяльності домогосподарства в мікроекономіці є максимізація корисності від споживання благ за умови обмеженості бюджету на споживання.
Суверенітет споживача Важливою передумовою поведінки домогосподарства для мікроекономіки виступає суверенітет споживача — прийняття рішення про витрачання (розподіл) бюджету на купівлю благ на споживчому ринку і про продаж ресурсів на ресурсних ринках добровільно, самостійно, на власний розсуд, згідно з власними вподобаннями.
Крім того, важливим є те, що домогосподарство в мікроекономіці розглядають як «чорну скриню» — модель, в якій відомі тільки вхід і вихід. При цьому внутрішні процеси прийняття рішень домогосподарством, внутрішньої структури та взаємодії між членами домогосподарства, розглядали в інших суспільнознавчих дисциплінах. Але роботи Гері Бекера, зокрема «Трактат про родину» (A Treatise on the Family, 1981), відкрили цю «чорну скриню» для економічних досліджень.
В макроекономіці
Сектор домогосподарств В макроекономічному аналізі домогосподарство розглядають не окремо, а як сектор домогосподарств — агрегований суб'єкт макроекономіки, який відповідає за споживання. Сектор домогосподарств (домогосподарства, сектор споживання, споживчий сектор) — агрегований суб'єкт макроекономіки, який складається з усіх наявних домогосподарств в економіці.
Аналогічно до домогосподарства в мікроекономіці, сектор домогосподарств є споживачем економічних благ (товарів і послуг), купуючи їх на споживчому ринку (ринку благ) у сектора фірм, й постачальником ресурсів на ресурсні ринки (землі, капіталу, праці).