Здатність до рівноваги — це здатність підтримувати лінію тяжіння (вертикальну лінію від центру маси) тіла в межах основи опори з мінімальним постуральним коливанням.Shumway-Cook A, Anson D, Haller S (June 1988). "Postural sway biofeedback: its effect on reestablishing stance stability in hemiplegic patients". Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. 69 (6): 395–400. PMID 3377664 Також, це здатність зберігати орієнтацію та утримувати пози (природні, штучні) взаєморозміщення тіла та його частин у просторі в умовах зменшеної опори.Айунц Л.Р. Гімнастика. (Коротко про головне) Методичні матеріали до теоретичної підготовки студентів факультету фізичного виховання i спорту. — Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. — 62 с. Коливання — це горизонтальне переміщення центру ваги, навіть коли людина стоїть на місці. Певна кількість хитання є важливою та неминучою через невеликі збурення всередині тіла (наприклад, дихання, перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу або з передньої частини стопи на задню частину стопи) або через зовнішні тригери (наприклад, спотворення зору, переміщення підлоги). Збільшення похитування не обов'язково свідчить про дисфункціональну рівновагу, скільки про зниження сенсомоторного контролю.Davidson BS, Madigan ML, Nussbaum MA (October 2004). "Effects of lumbar extensor fatigue and fatigue rate on postural sway". European Journal of Applied Physiology. 93 (1–2): 183–189. doi:10.1007/s00421-004-1195-1 PMID 15549370. S2CID 10343160

Підтримання балансу Підтримання рівноваги вимагає координації вхідних даних від багатьох сенсорних систем, включаючи вестибулярну, соматосенсорну та зорову системи.Gribble PA, Hertel J (April 2004). "Effect of lower-extremity muscle fatigue on postural control". Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. 85 (4): 589–592. doi:10.1016/j.apmr.2003.06.031. PMID 15083434

Вестибулярна система: органи чуття, які регулюють рівновагу (еквілібріоцепція); інформація про напрямок, що стосується положення голови (внутрішнє гравітаційне, лінійне та кутове прискорення) Соматосенсорна система: відчуття пропріоцепції та кінестезії суглобів; інформація від шкіри та суглобів (відчуття тиску та вібрації); просторове положення і рух відносно опорної поверхні; рух і положення різних частин тіла відносно одна одної Зорова система: орієнтація на вертикальність руху тіла та голови; просторове розташування відносно предметів

Органи чуття повинні виявляти зміни просторової орієнтації відносно основи опори, незалежно від того, рухається тіло чи змінюється основа. Існують фактори навколишнього середовища, які можуть впливати на баланс, наприклад умови освітлення, зміни поверхні підлоги, алкоголь, наркотики та вушні інфекції.

Порушення рівноваги Існують порушення рівноваги, пов'язані зі старінням. Пов'язане з віком зниження здатності вищевказаних систем отримувати та інтегрувати сенсорну інформацію сприяє поганому балансу у літніх людей.Schmitz TJ (2007). "Examination of Sensory Function". In O'Sullivan SB, Schmitz TJ (eds.). Physical Rehabilitation (5th ed.). Philadelphia, PA: F. A. Davis Company. pp. 121–157. Як наслідок, люди похилого віку піддаються підвищеному ризику падінь. Насправді кожен третій дорослий у віці 65 років і старше впаде щороку.National Center for Injury Prevention and Control (8 December 2010). "Costs of Falls Among Older Adults". Centers for Disease Control and Prevention. Retrieved 15 May 2011.

У випадку, коли людина спокійно стоїть прямо, межа стабільності визначається як величина постурального коливання, при якій втрачається рівновага і потрібні коригувальні дії.Nichols DS, Glenn TM, Hutchinson KJ (August 1995). "Changes in the mean center of balance during balance testing in young adults". Physical Therapy. 75 (8): 699–706. doi:10.1093/ptj/75.8.699. PMID 7644574. S2CID 2819911. PDF

Коливання тіла може відбуватися в усіх площинах руху, що ускладнює реабілітацію. У дослідженнях є переконливі докази того, що дефіцит постуральної рівноваги пов'язаний з контролем медіально-латеральної стабільності та підвищеним ризиком падіння. Щоб залишатися врівноваженим, людина, яка стоїть, повинна мати можливість утримувати вертикальну проекцію свого центру маси в межах своєї опори, що призводить до невеликого медіально-латерального або передньо-заднього коливання. Розтягнення зв'язок гомілковостопного суглоба є однією з найбільш поширених травм серед спортсменів і фізично активних людей. Найпоширенішою залишковою інвалідністю після розтягнення щиколотки є нестабільність разом із хитанням тіла. Механічна нестабільність включає недостатність стабілізуючих структур і рухливість, що перевищує фізіологічні межі.Refshauge KM, Kilbreath SL, Raymond J (January 2000). "The effect of recurrent ankle inversion sprain and taping on proprioception at the ankle". Medicine and Science in Sports and Exercise. 32 (1): 10–15. doi:10.1097/00005768-200001000-00003. PMID 10647523 Майже 40% пацієнтів із розтягненням зв'язок гомілковостопного суглоба страждають від нестабільності та збільшення хиткості тіла.Guskiewicz KM, Perrin DH (May 1996). "". The Journal of Orthopaedic and Sports Physical Therapy. 23 (5): 326–331. doi:10.2519/jospt.1996.23.5.326. PMID 8728531 Травма гомілковостопного суглоба викликає пропріоцептивний дефіцит і порушення постурального контролю. Люди з м'язовою слабкістю, прихованою нестабільністю та погіршеним контролем постави більш сприйнятливі до травм гомілковостопного суглоба, ніж ті, у кого кращий контроль постави.

Рівновага може бути серйозно порушена в осіб із неврологічними захворюваннями. Люди, які, наприклад, перенесли інсульт або травму спинного мозку, можуть боротися з цією здатністю. Порушення рівноваги тісно пов'язане з майбутніми функціями та відновленням після інсульту та є найсильнішим провісником падінь.Lubetzky-Vilnai A, Kartin D (September 2010). "The effect of balance training on balance performance in individuals poststroke: a systematic review". Journal of Neurologic Physical Therapy. 34 (3): 127–137. doi:10.1097/NPT.0B013E3181EF764D. PMID 20716987. S2CID 13500994

Ще одна категорія людей, де баланс сильно порушений, —це пацієнти з хворобою Паркінсона. Дослідження, проведене Nardone і Schieppati (2006), показало, що люди з хворобою Паркінсона, які страждають на проблеми з рівновагою, були пов'язані зі зниженою межею стабільності та порушенням вироблення передбачуваних рухових стратегій і ненормального калібрування.

У нормальній групі людей на рівновагу також може негативно впливати втома м'язів, що оточують щиколотки, коліна та стегна. Проте дослідження показали, що втома м'язів навколо стегон (сідничні м'язи та розгиначі попереку) і колін більшою мірою впливають на стабільність постави (похитування).

Вважається, що м'язова втома призводить до зниження здатності м'яза скорочуватися з необхідною силою або точністю. У результаті пропріоцепція та кінестетичний зворотний зв'язок від суглобів змінюються таким чином, що це може негативно вплинути на свідоме усвідомлення суглобів.

Тренування рівноваги

Оскільки баланс є ключовим показником одужання та необхідний у багатьох видах нашої повсякденної діяльності, його часто вводять у плани лікування фізіотерапевти та ерготерапевти, коли вони мають справу з геріатричними пацієнтами, пацієнтами з неврологічними захворюваннями чи іншими особами, для яких навчання рівноваги має бути або було визначено як корисне.

Підтримка щодо тренування рівноваги у пацієнтів з інсультом підтверджується в літературі.Hammer A, Nilsagard Y, Wallquist M (2008). "Balance training in stroke patients a systematic review of randomized, controlled trials". Advances in Physiotherapy. 10 (4): 163–172. doi:. S2CID 71362704. Методи, які зазвичай використовуються та підтвердили свою ефективність для цієї вибірки людей, включають вправу рівноваги сидячи або стоячи з різними вправами, включаючи досягання, варіації бази опори, використання нахилених дощок, тренування ходи з різною швидкістю та вправи підйому сходами. Іншим методом покращення рівноваги є пертурбаційне тренування, тобто зовнішня сила, прикладена до центру маси людини в спробі зрушити його з основи опори.Medical Dictionary for the Health Professions and Nursing © Farlex 2012 Тип тренувань повинен визначити фізіотерапевт і залежатиме від характеру та тяжкості інсульту, стадії відновлення, а також здібностей і порушень пацієнта після інсульту.

Такі групи населення, як люди похилого віку, діти з нервово-м'язовими захворюваннями та особи з руховими дефіцитами, такими як хронічна нестабільність гомілковостопного суглоба, були вивчені, і було показано, що тренування рівноваги призводять до покращення постурального коливання та покращення «рівноважної позиції на одній нозі» в цих групах.Granacher U, Gollhofer A, Kriemler S (September 2010). "Effects of balance training on postural sway, leg extensor strength, and jumping height in adolescents". Research Quarterly for Exercise and Sport. 81 (3): 245–251. doi:10.5641/027013610X13088573595943. PMID 20949844. Вплив тренування рівноваги можна виміряти різними способами, але типовими кількісними результатами є центр тиску, постуральне коливання та статична/динамічна рівновага, які вимірюються здатністю суб'єкта підтримувати встановлене положення тіла переживаючи певний тип нестабільності.Zech A, Hübscher M, Vogt L, Banzer W, Hänsel F, Pfeifer K (2010). "Balance training for neuromuscular control and performance enhancement: a systematic review". Journal of Athletic Training. 45 (4): 392–403. doi:10.4085/1062-6050-45.4.392. PMC 2902034. PMID 20617915

Дослідження показали, що більш високий рівень фізичної активності знижує захворюваність і смертність, а також ризик падіння на 30-50%.Thomas E, Battaglia G, Patti A, Brusa J, Leonardi V, Palma A, Bellafiore M (July 2019). "Physical activity programs for balance and fall prevention in elderly: A systematic review". Medicine. 98 (27): e16218. doi:10.1097/MD.0000000000016218. PMC 6635278. PMID 31277132 Деякі типи вправ (хода, рівновага, координація та функціональні завдання; зміцнювальні вправи; 3D-вправи та кілька типів вправ) покращують клінічні результати рівноваги у літніх людей і, здається, безпечні.Howe TE, Rochester L, Neil F, Skelton DA, Ballinger C (November 2011). "Exercise for improving balance in older people". The Cochrane Database of Systematic Reviews (11): CD004963. doi:10.1002/14651858.CD004963.pub3. PMID 22071817. S2CID 205176433

Дослідження показало ефективність у покращенні здатності зберігати рівновагу після виконання аеробних вправ разом із вправами на опір.Thomas E, Battaglia G, Patti A, Brusa J, Leonardi V, Palma A, Bellafiore M (July 2019). "Physical activity programs for balance and fall prevention in elderly: A systematic review". Medicine. 98 (27): e16218. doi:10.1097/MD.0000000000016218. PMC 6635278. PMID 31277132 Все ще недостатньо доказів на підтримку загальної фізичної активності, комп'ютеризованих програм балансу або вібраційних плит.

Оцінка функціонального балансу Функціональні тести рівноваги зосереджені на підтримці як статичного, так і динамічного балансу, незалежно від того, чи це стосується типу збурення/зміни центру маси чи під час спокійного положення.O'Sullivan S, Schmitz T (2007). Physical Rehabilitation (Fifth ed.). Philadelphia: F.A. Davis Company. pp. 254–259. Доступні стандартизовані тести рівноваги, які дозволяють медичним працівникам-суміжникам оцінити постуральний контроль людини. Деякі доступні тести функціонального балансу:

Тест Ромберга (): використовується для визначення пропріоцептивного внеску у рівновагу у вертикальному положенні. Суб'єкт залишається спокійно стояти, очі відкриті. Якщо цей тест недостатньо складний, є Гострий тест Ромберга. Досліджувані мали б мати схрещені руки, ноги разом і закриті очі. Це зменшує базу опори, піднімає центр маси суб'єкта та не дозволяє їм використовувати руки для підтримки рівноваги.

Функціональний тест на охоплення: вимірює максимальну відстань, на яку можна простягнутися вперед за межі довжини витягнутої руки, утримуючи ноги в положенні стоячи.