Натільний хрестик, також нагрудний хрестик — підвіска з зображенням християнського хреста чи розп'яття.
Традиції носіння Хрести часто носять як знак відданості християнській вірі Liz James (30 April 2008). Supernaturalism in Christianity: Its Growth and Cure. Mercer University Press. ISBN 9780881460940. «Більшість християн, які носили хрести, ймовірно, не применшували основного вчення Ісуса про відмову від егоцентризму, образно описаного як несення свого хреста. Для них символ сприймається не як могутня магія чи мила прикраса, щоб справити враження на навколишніх, а як нагадування насамперед їм самим про їхню прихильність тому, хто поклав своє життя в любові до друзів і ворогів».William E. Phipps (4 May 2010). A Companion to Byzantium. John Wiley & Sons. ISBN 9781405126540. «Насправді ті, хто носив хрест, а також ті, хто клав ікони та інші цінні речі на могили близьких, напевно, вважали себе вірними Христу та Його Хресту». Mark U. Edwards (17 September 2006). Religion on Our Campuses. Palgrave Macmillan. p. 22. ISBN 1403972109. «Розглянемо, наприклад, сукню та прикраси. Ортодоксальний юдейський студент може носити ярмолку, мусульманська дівчина — хустку, а християнські студенти обох статей можуть носити хрести»., іноді їх отримують як подарунки для таких обрядів, як хрещення та конфірмаціяJordan, Anne (5 April 2000). Christianity. Nelson Thornes. ISBN 9780748753208. «Більшість православних християн носять цей хрест до кінця життя».On Wearing the Cross . Greek Orthodox Church. 2012. «Під час святого Хрещення кожен православний християнин отримує образ Чесного Хреста Господнього для носіння на шиї. Від моменту Хрещення до моменту смерті кожен православний християнин повинен носити Хрест у кожну хвилину».. Причасники Орієнтально-Православної та Східно-Православної Церков повинні завжди носити свої хрестові намистаSamaan, Moses (25 August 2010). «Who wears the Cross and when?». ., ця практика походить від канону 73 і канону 82 Шостого Вселенського Собору (Синоду) КонстантинополяKonstantopoulos, George D. (18 September 2017). «All Orthodox Christians are Given a Cross Following Their Baptism to Wear for Life». St. Andrew Greek Orthodox Church. Archived from the original.
Деякі християни вірять, що носіння хреста забезпечує захист від злаLiz James (30 April 2008). Supernaturalism in Christianity: Its Growth and Cure. Mercer University Press. ISBN 9780881460940. «Починаючи з п'ятого століття, хрест широко носили як амулет, а в романі „Дракула“ він розглядається як захист від вампірів. Багато християн продовжують вішати на шию поліровані мініатюри хреста».Michael Symmons Roberts (2011-09-12). «The Cross». British Broadcasting Corporation (BBC). «Віра в те, що хрест може відвернути зло і захистити того, хто його носить, сягає глибокої давнини».Я зростаю допитливим: молодший дошкільний вік. Сфера «Культура» /Упоряд. В. Л. Сухар. — Х.: Вид-во «Ранок», 2011. — 192 с. — (Дошкільна освіта). ISBN 978-966-672-624-0 (стор.: 46) «Хрестять малюка і одягають йому на шию своєрідний символ — маленький хрестик. Уважають, що похрещену дитину оберігає від біди та злого лиха Господь упродовж всього її подальшого життя. А приносять малюка на священний обряд хрещення його названі батьки — хрещена мама та хрещений батько. Вони найчастіше й дарують своєму маленькому хрещенику маленький натільний хрестик та іконки із зображенням Ісуса Христа або Божої Матері»., тоді як інші, як християни, так і нехристияни, носять намиста з хрестами як модний аксесуарReader, John; Baker, Chris (7 May 2009). Entering the New Theological Space. Ashgate Publishing. ISBN 978-0754663393. «Намисто з хрестом є християнським символом, але воно також досить поширене у світському стилі, тому його можуть носити ті, для кого воно має мало або взагалі не має значення, окрім культурного чи модного»..
У перші століття християнської ери хрест був таємним символом, який використовували переслідувані прихильники нової релігіїMetropolitan Jewelry, (Sophie McConnell, ed.), Metropolitan Museum of Art (New York, N.Y.), 1991, p. 66 ISBN 9780870996160. Багато християнських єпископів різних конфесій, таких як православна церква, носять наперсний хрест як знак свого священства.
Більшість прихильників Ефіопської православної церкви Тевахедо носять хрест, прикріплений або до ланцюжка, або до матаб, шовкового шнураThe Ethiopian Orthodox Church (2003) . Aymero W; Joachim M (eds.). «The Sacramental: The cross and the crucifix». The Ethiopian Orthodox Tewahedo Church. Addis Ababa: Ethiopian Orthodox mission. Archived from the original «Прикріплений до шнура чи тонкого ланцюжка [хрест] носять на шиї майже всі християни з дитинства до смерті».. Матеб прив'язують на шиї під час хрещення, і очікується, що одержувач носитиме матаб весь час. Жінки часто прикріплюють хрест чи інший кулон до матаб, але це не вважається обов'язковимSiegbert Uhlig (2007). Encyclopædia Aethiopica: He-N. Otto Harrassowitz Verlag. ISBN 9783447056076. «Matäb, емблема християнства в Ефіопії, являє собою блакитний (іноді чорний) шовковий шнурок, який пов'язують навколо шиї дитини під час церемонії хрещення.… Пізніше жінки можуть додати різні елементи на M., хоча повноцінною М. вже вважається розглядається простий шнурок. Можливі підвіски включають хрестик… Їх можна вільно комбінувати, жодне з них не є обов'язковим»..
У деяких країнах, таких як Народна Соціалістична Республіка Албанія, в організаціях на зразок атеїстичної держави, носіння намиста з хрестами було історично заборонено Tomko, Jozef (28 February 2007). On Missionary Roads. . p. 452. ISBN 9781586171650. «У 1967 році Ходжа з гордістю оголосив Албанію першою повністю атеїстичною державою. Колись це була переважно мусульманська країна з католицькою меншиною та невеликими групами греко-православних на півдні. З початком комуністичного правління всі релігії були змушені розірвати зв'язки зі своїми центрами за кордоном. Практично всі священики, які пережили перші переслідування, були ув'язнені у в'язницях або робочих таборах. Релігійні ордени були скасовані, а всі релігійні ритуали, включаючи відправу таїнств, були заборонені та каралися смертною карою для тих, хто їх відправляв. Людям навіть не дозволялося мати релігійні намиста чи носити такі речі, як маленькі хрестики»..
Деякі деномінації, наприклад Свідки Єгови, вважають, що носіння хреста заборонено заповідями проти ідолопоклонстваWhat Does the Bible Really Teach?. Watch Tower Society. 2005. pp. 51, 201—204..
У двох британських випадках, які отримали широкий розголос, медсестра Ширлі Чаплін і стюардеса British Airways були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за носіння намиста з хрестиками на роботі в порушення умов працевлаштування. Обидві подали свої справи до Європейського суду з прав людини«Cardinal Keith O'Brien urges Christians to 'proudly' wear cross». British Broadcasting Corporation (BBC). 7 April 2012. «Колишня медсестра Ширлі Чаплін з Ексетера та Надя Евейда з Твікенхема, які працювали з British Airways, звертаються до Європейського суду з прав людини із закликом про те, щоб усі працівники мали право носити хрест на роботі».; Справа Чаплін була відхилена, а для Евейда була присуджена компенсація збитків на тій підставі, що уряд Великобританії не зміг достатньо ретельно оцінити її право на релігійне самовираження «Cross case nurse Shirley Chaplin plans to appeal ruling». BBC News. 2013-01-15. У світлі таких випадків у 2012 році колишній архієпископ Кентерберійський Англіканської спільноти, лорд Кері з Кліфтона, а тоді глава Римсько-католицької церкви в Шотландії Кардинал Кіт О'Браєн закликав усіх християн регулярно носити хрести «Christians urged to wear cross after moves to 'sideline' faith». The Daily Telegraph. 6 April 2012. «Лорд Кері, колишній архієпископ Кентерберійський, і кардинал Кіт О'Брайен, шотландський римо-католицький лідер, є одними з тих, хто закликає християн демонструвати свою віру публічно після низки випадків, які поставили релігійну свободу в центр уваги»..
Історія
Хрести історично носили різні релігійні групи з різних причин, ще до появи християнства. У давніх єгиптян це був символ вічного життя анкх. Кельти користувалися прикрасами в формі хрестів для поклоніння сонцю. Перші християни не користувалися символом хреста, оскільки він нагадував про спосіб страти для нижчих верств суспільства. Але після того, як імператор Костянтин обрав хрест своїм символом у 312 році, а потім дозволив християнство в Римській імперії, його почали охоче зображати.
Найдавніша прикраса, що стосується християнства і носилася на шиї, знайдена у Європі, датується періодом між 230 і 270 роками. Це срібний лист із написами, виявлений у похованні у Франкфурті, що містить згадку Ісуса Христа й святого Тита. Середньовічний саксонський кулон з королівства Нортумбрія VII—VIII ст., виготовлений зі срібла та покритий тонким шаром сухозлітного золота, демонструє форму рівностороннього хреста, аналогічну до Ісквортського хреста VII ст. та інших подібних прикрас середньовічної Британії. Римські папи, починаючи з Лева III у 811 році, носять нагрудні хрести. В X-XI ст. хрестики почали носити у Скандинавії, ще до хрещення шведського короля Улофа III Шетконунга близько 995 року та дацького короля Гаральда Синьозубого в 965 році.
На території Русі натільні хрестики широко відомі вже з X ст. і знайдені в похованнях купців, переважно скандинавського походження. Вони доволі різноманітні: відлиті з металу (в тому числі срібла й золота), плетені з дроту, видряпані на дерев'яних пластинках. Використовувалися також візантійські монети-підвіски з зображеннями хреста чи імператора, що демонстрували зв'язок із християнським світом. У похованнях нижчих верств населення використовувалися грубі імітації. Ймовірно, їх виготовляли спеціально як поховальні амулети. В деяких випадках хрести могли бути не християнськими, а язичницькими символами подібної форми. В ХІ–XIII ст. траплялися кам'яні хрестики з полірованого сланцю, бронзи. Від XII ст. існувала візантійська заборона на покладення християнських символів у поховання.
В Україні найдавніші натільні хрестики масового виробництва виготовляли з дерева та шкіри. Пізніше — вирізали з металу і нарешті відливали. Трапляються і вироби з інших матеріалів: дерева, кістки, перламутру.
В XVIII ст. на них з'являються різні прикраси у вигляді променів і середхресть, розп'ять. На заході України хрест став елементом зґарди. У Московській державі обов'язкове носіння хреста після хрещення запровадили лише на початку XVII ст., за требником патріарха Філарета. Київська митрополія була приєднана до Московської патріархії 1685 року і з цього часу на території сучасної України небіжчиків почали ховати разом з натільними хрестиками. Хрестики XVII–ХІХ ст. являють собою різновиди російських хрестів, а також наслідування місцевих зразків.
Хрестики кінця ХІХ–ХХ ст. — це штамповані срібні, мідні, алюмінієві вироби, зрідка свинцеві (особливо саморобні).
Цікаві факти Минулий Папа римський Франциск носив зроблений на замовлення срібний хрест, постать на якому зображає не розіп'ятого Христа, а пастиря, що рятує вівцю (посилання на притчу в Євангелії від Матвія 18:12–14).
Галерея
Див. також Пекторальний хрест — атрибут священнослужителів і монархів. Хрест-енколпіон — нагрудний хрест, у якому зберігається частинка іншого священного предмета. Зґарда — гуцульська прикраса з хрестів.
Примітки