Тудовля́ни () — етнографічна група білорусів на заході колишнього Ржевського повіту Тверської губернії (за іншою версією, залишки окремого корінного слов'янського етносу цих країв).

У більш вузькому сенсі тудовлянами називають мешканців колишніх волостей Старий Туд, Молодий Туд і Туд-Скаваратинь по обидві сторони річки Туд, правої притоки Волги.

У широкому сенсі назва «тудовляни» вживалась етнографами XIX століття для позначення всього білоруськомовного населення Верхньої Волги.

В VII — IX століттях цей регіон, відомий за «Повістю минулих літ» як Оківський ліс, був заселений смоленськими кривичами, в XIII — XIV століття входив до складу Торопецького і Ржевського князівств. З першої третини XIV століття тут проходила межа Великого князівства Литовського з Московським і Тверським князівствами, було збудовано «гради литовстии: Селук, Осенеч, Горишин, Рясна, Сіжка, Туд», які часто переходили з рук в руки.

Тудовляни остаточно залишилися за межами Великого князівства Литовського після уточнення кордону згідно з Поляновським миром 1634 року, але з причини відносної ізольованості краю (лісистість становила 3/4 території) довгий час зберігали виразні білоруські риси: мову, обряди («бабина каша» та інші), ігри («коралі», «просо»). Також вони відрізнялися від сусіднього російського населення характерним верхнім одягом з білого домотканого полотна, звідки і походило прізвисько «белокафтанщина». Вживалися й інші прізвиська — «Польща», «шапляки́» (оскільки білоруські звуки «дз», «ц», м'який «с» здавались російському населенню шепелявими). В тудовлян не існувало якоїсь самоназви, хоча вони і усвідомлювали свою відмінність від власне росіян.

В 1903 році тудовлян досліджував відомий білоруський етнограф Юхим Карський (Яўхім Карскі), який визначив їх кількість в 45 тисяч осіб. У 1925-26 роках вони детально вивчалися Н. Грінковою.

В XX столітті відмінності між тудовлянами та місцевим російським населенням практично стерлися, хоча окремі мовні та інші риси, властиві білорусам, відзначалися ржевськими краєзнавцем І. Вишняковим ще в середині 1960-х років.

Тудавлянське відродження У грудні 2016 році активіст за відродження тудовлян Олександр Цехановскій (Москва) опублікував петицію за визнання тудовлянськой етнографічної групи білорусами за національністю. Петиція опублікована на сайті change.orgПризнать этнографическую группу тудовляне,Тверской области,белорусами по национальности // change.org Гутарка з цвярскім тудаўлянінам: «Мову чуў з дзяцінства, дарослым зразумеў, што мы беларусы» Наша ніва.

Див. також

Тудовлянські говірки

Джерела Тудовляни — останні нащадки Тверського князівства на haidamaka.org.ua Білий Олесь (Белы Алесь) Энцыкляпэдыя гісторыі Беларусі

Посилання і література Білоруси в регіонах Росії на сайті «Електронна колекція. Росія і Білорусь: етнокультурний діалог» Грінкова Н. П. Одяг «тудовлян» Ржевського повіту на сайті «Електронна колекція. Росія і Білорусь: етнокультурний діалог» Квашнин-Самарин Н. Д. Исследование по истории княжеств Ржевского и Фоминского., Тверь, 1887 Успенский В. Н. Литовские пограничные городки., Тверь, 1892 Попов В. М. Замечания о северно-смоленских и ржевских говорах // Изв. ОРЯС. Т. 18, кн. 3. СПб., 1913 Гринкова Н. П. Говор тудовлян Ржевского у. // Изв. ОРЯС. Т. 21. Л., 1926 Белы А. Краіна вытокаў // Спадчына. 1993. № 3