Валерій Юрійович Кара́сь ( 15 березня 1939, Сталіно — 15 лютого 2017, Київ) — український художник монументально-декоративного мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1977 року. Чоловік художниці Маріетти Левханян, батько Євгена Карася та Олени Карась.
Біографія Народився 15 березня 1939 року в місті Сталіному (нині Донецьк, Україна). Упродовж 1956—1962 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були зокрема Іван Севера, Іван Скобало, Вітольд Манастирський, Роман Сельський. Дипломна робота — керамічне панно «Львів» (керівник Михайло Бєляєв).
З 1963 року по 1990-ті роки працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. 1995 року став співзасновником «Карась Галерея» у Києві. Помер у Києві 15 лютого 2017 року.
Творчість Працював у галузі монументального мистецтва, створював вітражі, мозаїки, садово-паркові скульптури, розписи, скульптурні композиції, рельєфи, медалі. Серед робіт:
випалювання «Морське царство» в інтер'єрі київського ресторану «Русалка» (1968); фонтан з фігурами персонажів творів Миколи Гоголя у Миргороді (1983—1984, у співавторстві з Марієтою Левханян); вітраж «Історія медицини» у Києві (1988); мозаїки «Танок» в інтер'єрі ресторану в казахстанському місті Кентау (1965); «До знань» в екстер'єрі київської школи (1965); цикл «Українська народна творчість» на фасаді житлових будинків на розі бульвару Івана Лепсе та проспекту Власа Чубаря у Києві (1967, у співавторстві з Олександром Долотіним та Іваном Аполлоновим)Долотін Олександр Михайлович // ; «Визначні діячі медицини» на фасаді Київської обласної клінічної лікарні (1989); рельєфи «Кобзар Волоче» у Києві (1964); «Наука» у місті Бердянську на будівлі ПТУ (1969, нержавіюча сталь, чеканка); «Морські глибини» у місті Генічеську (2010); композиції «Етапи великого шляху» у Москві (1972, шамот, теракота; у співавторстві з Марієтою Левханян); «Декрет про мир» у Москві (1977); «Земля українська», «Вода дніпровська», «Тріумф Перемоги» (усі — 1975, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ); «Сюїта замерзання», «Сюїта танення» (обидві — 1987, спорткомплекс «Метеор», Дніпропетровськ); «Визначні діячі історії» (1990-ті, Будинок культури «Славутич», Київ); медалі «Богдан Хмельницький» (1972); «Ярослав Мудрий» (1973); «Леся Українка» (1973); «Олекса Довбуш» (1975); «Петро Сагайдачний» (1982—1985); «Григорій Сковорода» (1982—1985); «Тарас Шевченко» (2002); «Сергій Корольов» (2005). </div> Брав участь у міських, всеукраїнських, всесоюзних художніх виставках з 1962 року. Персональна виставка відбулася у Юрмалі у 1986 році.
Окремі роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному заповіднику «Хортиці» у Запоріжжі.
Примітки
Література Карась, Валерий Юрьевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Санкт-Петербург. 1995. С. 224 ;