Крістоф Вольфрам Блохер (німецька вимова: [ˈkrɪstɔf ˈblɔxər]) — швейцарський промисловець і політик, який був членом Федеральної ради Швейцарії з 2004 по 2007 рік. Також був членом Народної партії (SVP/UDC), очолював Федеральний департамент юстиції та поліції. Будучи промисловцем, він став багатим як генеральний директор і мажоритарний акціонер корпорації EMS-Chemie, якою зараз керує його донька Магдалена Мартулло-Блохер."EMS Company History". EMS-Chemie. 1 January 2015. Retrieved 17 August 2015.
Суперечлива фігураCopley, Caroline & Bart, Katharina (1 February 2015). "Right-Wing Firebrand Shakes Up Cosy Swiss Politics". The Star. Retrieved 1 February 2015. Блохер відомий своєю роллю в трансформації швейцарської політики , зсуваючи її вправо, а також Швейцарську народну партію, яка стала «домінуючою силою в національній політиці». Оскільки він «розробив євроскептичну та антиімміграційну програму, яка потрясла затишну післявоєнну консенсусну систему, що панувала в нейтральній Швейцарії», Блохер був фактичним лідером SVP і символом партії, будучи її віце-президентом з 2008 по 2018 рік.Skenderovic 2009, p. 138.
Дитинство і освіта Син пастора, Блохер народився в 1940 році, був сьомим з одинадцяти дітей.Swiss Populist Firebrand Blocher to Step Down". theLocal.ch. 10 January 2016. Retrieved 25 January 2016. Блохер служив у швейцарській армії, як командир полку протиповітряної оборони та полковник"Personal information". Blocher.ch. Retrieved 21 March 2019.. Блохер отримав сертифікат у Вюфлінгенській школі сільського господарства. У 1961 році Блохер почав самостійно готуватися до швейцарської матури. У 1963 році Блохер закінчив і склав іспити на швейцарську матуру, а в 1964 році він склав додатковий іспит з латини, щоб продовжити юридичне навчання в університеті. Потім він вивчав право в Цюрихському університеті, Монпельє та Парижі."Die offizielle Website von Christoph Blocher". Retrieved 22 January 2020. Він має ступінь DEA з права, а в 1971 році він отримав ступінь доктора юриспруденції в Цюрихському університеті.Skenderovic 2009, p. 139.
Під час навчання в Цюрихському університеті Блохер став співзасновником Students' Ring, який виступав проти студентських протестів 1968 року та лівої політики в університетських містечках.
Ділова кар'єра
Блохер почав працювати в EMS-Chemie у 1969 році як студент на юридичному відділі. У 1972 році Блохер був обраний головою правління та генеральним директором компанії, а в 1983 році він придбав більшість акцій EMS-Chemie.Morrell, Alex (13 December 2013). "Swiss Chemical Conglomerate Mints Three Billionaire Sisters". Forbes.com. Retrieved 27 January 2016.
Коли Блохера проголосували до Федеральної ради Швейцарії в 2003 році, він пішов з усіх ділових функцій в EMS і 30 грудня 2003 року продав свій контрольний пакет своїм чотирьом дітям. Старша дочка Блохера, Магдалена Мартулло-Блохер, стала генеральним директором EMS 1 січня 2004 року.
У 2014 році Блохер купив акції газети Basler Zeitung, а потім придбав безкоштовну газету Zehnder.Jikhareva, Anna (23 January 2020). "Christoph Blocher, le grand mécène de la droite nationaliste suisse". Bastamag.net. Retrieved 18 February 2021.
У 2018 році журнал Bilanz оцінив статки сім'ї Блохер у від десяти до одинадцяти мільярдів швейцарських франків, помістивши її в десятку найбагатших сімей Швейцарії.
Політична кар'єра Блохер побудував свою політичну кар'єру, виступаючи за менший уряд, за вільну ринкову економіку, проти членства Швейцарії в Європейському Союзі та за більш жорсткий контроль імміграції. Він заявив, що вийшов на політичну арену випадково через суперечку щодо місцевого зонування. Блохер приєднався до SVP у 1972 році та став президентом SVP відділення SVP у Мейлені в 1974 році. Після обрання до кантональної ради Цюриху в 1975 році Блохер був обраний до Швейцарської національної ради і представляв там кантон Цюрих з 25 листопада 1979 року до свого обрання депутатом до федеральної ради 12 грудня 2003 року. Швейцарська народна партія (Schweizerische Volkspartei/Union démocratique du centre; SVP/UDC), а потім знову з 4 грудня 2011 року по 30 травня 2014 року.SVP Strongman Blocher Quits Bureaucratic Parliament The Local, 9 May 2014. Retrieved 27 May 2014Christoph Blocher – Former Member". parlament.ch. Retrieved 23 April 2017.
Окрім керівництва Цюрихським відділенням Швейцарської народної партії, Блохер був співзасновником Дії за незалежну та нейтральну Швейцарію (Aktion für eine unabhängige und neutrale Schweiz), і він був президентом організації з моменту її заснування в 1986 році до його обрання до Федеральної ради в 2003 році.Geschichte". Campaign for an Independent and Neutral Switzerland official website. Retrieved 1 April 2016.Kuenzi, Renat (15 May 2014). "'We're Not the Only EU Sceptics'". Swissinfo. Retrieved 1 April 2016. Lukas Reimann took over the presidency in April 2014 from 52-year-old Pirmin Schwander, who himself had taken over from Blocher in 2004.
Коли в 1977 році Блохера було обрано президентом SVP Цюриху, він заявив про свій намір спостерігати за суттєвими змінами в політичній лінії Цюрихського SVP, поклавши кінець дебатам, які мали на меті відкрити партію для широкого кола думок. Невдовзі Блохер зміцнив свою владу в Цюриху та почав оновлювати організаційні структури, діяльність, стиль кампанії та політичну програму місцевого відділенняSkenderovic 2009, p. 130.. Молодих членів партії було підкріплено створенням кантональної молодої SVP (JSVP) у 1977 році, а також курсами політичної підготовки. Ідеологія Цюрихської філії також була посилена, а риторика посилиласяTroxler, Irène (20 March 2017). "Vom Milchpreis zum Messerstecher-Plakat". Neue Zürcher Zeitung. Retrieved 21 March 2017., що призвело до найкращого результату Цюрихської філії за останні п’ятдесят років на федеральних виборах 1979 року зі зростанням з 11,3% до 14,5%. Це контрастувало зі стабільним рівнем в інших кантонах, хоча в Цюриху підтримка також не перебувала протягом 1980-х років.Skenderovic 2009, pp. 130–131.
Боротьба, що існувала між найбільшими відділеннями SVP у Берні та Цюриху, тривала на початку 1990-х років. У той час як фракція, орієнтована на Берн, представляла старий поміркований стиль SVP, орієнтоване на Цюрих крило на чолі з Блохером представляло нову праворадикальну популістську програму. Цюрихське крило почало політизувати питання надання притулку, а питання європейської інтеграції стало домінувати в політичних дебатах у Швейцарії. Вони також застосували більш конфронтаційні методи.Cormon 2014, pp. 46, 56. Згодом цюрихське крило почало здобувати перевагу в партії за рахунок бернського крила, і партія ставала дедалі більш централізованою як національна партія, на відміну від традиційної швейцарської системи партій із слабкою організаційною структурою та слабкою центральною владою.Skenderovic 2009, p. 129 Протягом 1990-х років партія також подвоїла кількість своїх кантональних відділень (щоб зрештою бути представлена у всіх кантонах), що зміцнило владу Цюрихського крила, оскільки більшість нових секцій підтримали їхні плани.Skenderovic 2009, p. 133. Хоча швейцарським політичним партіям, як правило, бракувало домінуючих національних лідерів, Блохер став фактичним лідером національної SVP і одним із найвідоміших швейцарських політиківSkenderovic 2009, pp. 138–139..
У 1991 році партія вперше стала найсильнішою партією в Цюриху, набравши 20,2% голосівSkenderovic 2009, p. 147.. Партія прорвалася на початку 1990-х як у Цюриху, так і в Швейцарії в цілому, і зазнала різкого зростання результатів на виборах. Партія, яка була найменшою з чотирьох правлячих партій на початку 1990-х років, наприкінці десятиліття стала найсильнішою партією Швейцарії.Skenderovic 2009, p. 145. У той же час партія розширила свою електоральну базу в напрямку нової демографії виборцівSkenderovic 2009, pp. 153–156.. SVP загалом досягла найкращих результатів у кантонах, де кантональні відділення прийняли порядок денний Цюрихського крила. На федеральних виборах 1999 року SVP вперше стала найсильнішою партією в Швейцарії, набравши 22,5% голосів, збільшившись на 12,6%. Це було найбільше збільшення голосів для будь-якої партії за всю історію швейцарської пропорційної виборчої системи, яка була запроваджена в 1919 році.Skenderovic 2009, p. 150.
Інцидент із наклепом У своїй промові 1997 року Блохер заявив: «Єврейські організації, які вимагають грошей, стверджують, що, зрештою, справа не в грошах. Але давайте будемо чесними: це саме те, про що йдеться». Ці зауваження стосувалися претензій щодо повернення конфіскованих нацистами активів, які були заховані в швейцарських банках. Наступного дня таблоїд Sonntags-Blick опублікував статтю під заголовком «Блохер: Євреї — це гроші». Блохер подав на головного редактора таблоїда позов про наклеп. Окружний суд виправдав журналіста, оскільки Блохер «нестримно звернувся до антисемітських інстинктів». Блохер оскаржив вирок. У Верховному суді Цюриху обидві сторони домовилися про мирову угоду. Пізніше голова 4-го бюро окружного суду Цюриху подав кримінальну скаргу проти Блохера на тій підставі, що заклопотаність промовою дозволила їм повірити, що капелюх Блохера порушує закон про расизм.Journalistische Unabhängigkeit". Schweizer Presserat (in German). Retrieved 14 August 2020. Окружний суд вимагав зняти недоторканність Блохера, якою він користувався через свою посаду як член Національної ради. Обидві палати парламенту відхилили прохання"Amtliches Bulletin". www.parlament.ch. Retrieved 14 August 2020..
Федеральний радник
Вибори 2003 року Народна партія стала найбільшою партією в Національній раді на виборах до Федеральних зборів 19 жовтня 2003 року з 26,6% голосів. Блохер особисто очолив опитування в Цюриху і став найвидатнішим і найсуперечливішим політиком Швейцарії.
З 1929 року Народна партія (відома до 1971 року як Партія фермерів, торговців і незалежних [BGB]) займала місце у Федеральній раді Швейцарії з семи членів. На момент формування нинішньої коаліції в 1959 році BGB була найменшою партією, представленою в Раді. До 2003 року вона стала найбільшою партією і вимагала ще одне місце за рахунок Християнських демократів, тепер найменшої партії. SVP висунула Блохера своїм другим кандидатом. Це викликало багато суперечок; раніше більшість радників SVP походили з більш поміркованого центристсько-аграрного крила партії.
Після погроз вивести іншого члена Народної партії Самуеля Шміда (члена центристського крила) з ради та перейти в опозицію, Блохер був обраний 10 грудня 2003 року. Він зайняв місце Рут Мецлер-Арнольд, лише третього федерального радника в історії (і першого з 1872 року), якого не переобрали.
У третьому турі Блохер переміг Метцлера зі 121 проти 116 голосів. Очікувалося, що вибори стануть великою подією для ЗМІNeue Zürcher Zeitung, 8 December 2003 і широко спостерігалися в прямому ефірі. Після обрання Блохера члени політичних партій Швейцарії спонтанно протестувалиTages-Anzeiger, 12 December 2003.
В результаті перестановки місця у Федеральній раді, Блохер став головою Федерального департаменту юстиції та поліції.
Суперечки Протягом 2004 року нетрадиційна непоступлива позиція Блохера по відношенню до своїх колег-депутатів федеральних рад стала приводом для спекуляцій щодо майбутнього швейцарської системи конкордансу. На нього напав його колега Паскаль Кушпен в інтерв'ю газеті NZZ у недільному випуску 3 жовтня. Це було безпрецедентним у Швейцарії; Члени Федеральної ради традиційно не критикують один одного публічно.