Петро Дмитрович Во́льський ( 18 травня 1925, Шимкент) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року.
Біографія Народився 18 травня 1925 року в місті Шимкенті (нині Казахстан). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня (16 червня 1976), Вітчизняної війни І ступеня (21 лютого 1987)Вольский Петр Дмитриевич / Память народа. .
Упродовж 1950—1956 років навчався в Латвійській академії мистецтв у Карліса Міесніекса, Арія Скріде. Дипломна робота — портрет заслуженої артистки Латвійської РСР Велти Вілцинь (керівник Яніс Тільбергс).
З 1970 року обіймав посаду головного художника Запорізького музично-драматичного театру імені Миколи Щорса. Жив у Запоріжжі в будинку на вулиці Лермонтова, № 26 б, квартира № 67. Переїхав до Ялти, де жив у будинку на вулиці Бірюкова, № 30, квартира № 3Вольський Петро Дмитрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 28..
Творчість Працював у галузі станкового живопису (переважно у жанрах портрету і тематичної картини) і художньо-декоративного мистецтва. Автор живописних картин
«Товариш» (1956); «Юнак» (1956); «Балерина Велта Вілцинь» (1956); «Лейтенант міліції» (1957); «Студентка» (1957); «Еллочка» (1958); «Жіночий портрет» (1959); «На “Запоріжсталі”. Дружба» (1960); «Пост спостереження» (1964); «До останнього подиху» (1965); «Горнові» (1970); «Весна (Дівчина)» (1975); «Наталія» (1976); «Бухта Чехова» (1985); «Автопортрет» (2000); «Натюрморт» (2003); «Скеля» (2003); «Парус» (2003); «Адалари» (2004). </div> У Запорізькому театрі оформив вистави
«Бразильський скарб» М. Машаду (1971); «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (1972); «Третя патетична» Миколи Погодіна (1972, 3-я всесоюзна і 1-а республіканська премії); «Ураган» Анатолія Софронова (1973); «Дзвоніть та приїздіть» Анатолія Алексіна (1973); «Учень чарівника» Ванди Жулкевської та Станіслава Бугайського (1973); «Забути Герострата!» Григорія Горіна (1974); «Її народження» А. Путінцева (1974); «Без вини винні» Олександра Островського (1974); «Для чого ти живеш?» Імрана Касумова та Гасана Сеїдбейлі (1974); «Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1975, Всесоюзна премія); «Повість про вірність» Олексія Коломійця (1975); «Безсмертя» Олександра Довженка (1976); «Гарантія» Івана Рачади (1976). </div> Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1956 року. Персональна виставка відбулася у Запоріжжі у 1977 році.
Примітки
Література Вольський Петро Дмитрович // ; Вольский, Петр Дмитриевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. Москва. Искусство. 1972. С. 333 ;