Жінки в телеграфії стали очевидними з 1840-х. Хоча телеграфію часто розглядають як професію лише для чоловіків, з перших днів її існування жінки працювали телеграфістками. Телеграфія була однією з перших професій у сфері комунікаційних технологій, доступних для жінок.
Запровадження практичних систем телеграфії в 1840-х призвело до створення нової професійної категорії — телеграфіст або телеграфістка. До обов'язків входило надсилання та отримання телеграфних повідомлень, відомих як телеграми, за допомогою різноманітних систем сигналів та маршрутизації поїздів для залізниць.
США
Демонстрація успішної системи для надсилання телеграфних повідомлень Семюелем Морзе в 1844 році швидко призвела до розвитку телеграфної мережі на сході США, побудованої та обслуговуваної кількома приватними компаніями.Thompson, Robert L., Wiring A Continent: The History of the Telegraph Industry in the United States, 1832—1866 (Princeton, NJ: Princeton University Press, 1947). Робота цієї мережі вимагала кваліфікованих операторів на кожній станції, здатних надсилати та отримувати повідомлення азбукою Морзе. Брак кваліфікованих операторів призвів до того, що наприкінці 1840-х, коли телеграф поширювався всією країною, почали наймати як жінок, так і чоловіків, щоб задовольнити швидко зростаючу потребу в операторстві. Феміністка і засновниця Асоціації реформування жіночої праці Лоуелла Сара Беглі (1806—1889) у 1846 році стала операторкою телеграфу в New York and Boston Magnetic Telegraph Company Френсіса Орманда Джонатана Сміта в Лоуеллі, штат Массачусетс. Ймовірно, вона дізналася про телеграф і його потенціал під час своєї попередньої роботи редакторкою реформаторської газети «Голос промисловості». 1849 року Фібі Вуд (1816—1891), сестра помічника Морзе Езри Корнелла та дружина телеграфного підприємця Мартіна Б. Вуда, стала телеграфісткою в Альбіоні, штат Мічиган, після того, як діловий партнер Корнелла Джон Джеймс Спід вказав на потребу операторської роботи у рідкісних умовах населень прикордоних районів.Jepsen, My Sisters Telegraphic, pp. 4–5.
Спочатку телеграф використовувався для передачі особистих повідомлень, ділових операцій і новин, але в 1850-х телеграф також стала використовувати залізниця для маршрутизації поїздів. Елізабет Коглі (1833—1922) з Льюїстауна, штат Пенсільванія, стала однією з перших жінок, які працювали залізничними телеграфістками, коли в 1855 році її найняли на Пенсільванську залізницю.Jepsen, My Sisters Telegraphic, p. 6.
Зайнятість жінок у телеграфній промисловості США зросла під час Громадянської війни (1861—1865), коли чоловіків-телеграфістів призвали до війська або мобілізували до Військового телеграфного корпусу армії Союзу. У Військовому телеграфному корпусі служили і кілька жінок. Луїза Вокер (1838—1905), операторка телеграфу в Мінерал-Пойнт, штат Міссурі, як військова телеграфістка надала важливу інформацію про переміщення військ. Після війни, коли чоловіки повернулися з армії та виникла конкуренція за робочі місця, чоловіки почали сумніватися в доцільності призначення операторок на роботу в телеграфі, і це питання гаряче обговорювалося в телеграфних журналах. Однак, коли у 1869 році Western Union, найбільша телеграфна компанія, відкрила телеграфну школу для жінок у Cooper Union та почала наймати велику кількість жінок, часто за нижчу зарплату, ніж їхніх колег-чоловіків, подальша присутність жінок у галузі була забезпечена.Melodie Andrews, : «'What the Girls Can Do': The Debate over the Employment of Women in the Early American Telegraph Industry», Essays in Economic and Business History 8 (1990), pp. 109—120. За переписом населення США, відсоток телеграфісток у США зріс з 4 % у 1870 році (355 із 8 316 загалом) до 20 % у 1920 році (16 860 із 79 434 загалом).Jepsen, My Sisters Telegraphic, pp. 52-3.
Мексика і Канада Телеграфні послуги в Канаді надавалися як приватними компаніями, так і Урядовою телеграфною службою (GTS). 1902 року в Торонто 42 % операторів Great Northwestern Telegraph Company були жінками. У офісах Канадської тихоокеанської залізниці в тому ж місті в 1902 році 28 % операторів були жінками. Відсоток жіночої робочої сили був дещо нижчим у західній Канаді. 1917 року 18 % операторів у Вінніпезі складали жінки.Shirley Tillotson "'We may all soon be first-class men': Gender and Skill in Canada's Early Twentieth Century Urban Telegraph Industry, " Labour/Le Travail 27 (spring 1991), pp. 98-9. Під час Першої світової війни на «Тилу» працювали телеграфістки; наприклад, Бімсвіль, Онтаріо, де також була школа повітряних боїв.
Під час правління Порфіріо Діаса (1876—1911) багато телеграфістів та кулька телеграфісток зі США приїхали до Мексики, щоб працювати на залізниці. Еббі Струбл Вон (1845—1924) працювала на Мексиканській національній залізниці та Мексиканській центральній залізниці з 1891 по 1911 рік; «Ма Кілі» (Метті Коллінз Брайт) (1880—1971) працювала операторкою залізниці в Мексиці з 1902 по 1905 рікJepsen, My Sisters Telegraphic, p. 10..
Велика Британія і Європа
Жінки почали працювати в ряді приватних телеграфних компаній у Великій Британії в 1850-х роках, включаючи Electric Telegraph Company. 1860 року в Лондоні була заснована Телеграфна школа для жінок. 1862 року в Дубліні Королівський інститут навчання та працевлаштування освічених жінок розпочав заняття з телеграфії; її випускниці були працевлаштовані в британсько-ірландську компанію Magnetic Telegraph. Британські телеграфісти та лелеграфістки використовували для передачі повідомлень систему телеграфії Вітстона-Кука, а також азбуку Морзе. Кількість жінок, зайнятих телеграфістками, зросла після того, як у 1870 році телеграфну службу перейшло до Британського головного поштового управління; того року 1535 із 4913, або 31 % усіх операторів, були жінками.Kieve, Jeffrey. The Electric Telegraph: A Social and Economic History. Newton Abbot, Devon: David & Charles, 1973, pp. 39, 85.
У більшій частині Європи телеграфна служба опинилася під контролем урядових пошт і телеграфної адміністрації. Телеграфні адміністрації Швейцарії та скандинавських країн вперше почали наймати жінок як телеграфістток у 1850-х. Франція, Німеччина та Росія вперше допустили жінок до телеграфної служби в 1860-х.Garland, Charles. «Women as Telegraphists.» Economic Journal, June 1901, pp. 252, 255. Французька телеграфістка Жюльєтта Доду (1848—1909) стала героїнею франко-прусської війни 1870 року, коли вона, як вважають, прослуховувала телеграфні лінії, які використовували прусські військові, і передавала інформацію французьким військовим силам. До 1880 року 230 із 624 телеграфістів паризького Central Telegraphique, або 37 %, були жінками.Bouvier, Jeanne. Histoire des Dames Employees dans les Postes, Telegraphes et Telephones de 1714 a 1929. Paris: Les Presses Universitaires de France, 1930, pp. 128, 131, 329—330.
Азія, Африка, Австралія та Південна Америка Побудова всесвітньої телеграфної мережі наприкінці ХІХ століття була тісно пов'язана з колоніалізмом, оскільки європейські держави використовували телеграф для управління та зв'язку зі своїми заморськими володіннями. До 1870-х мережа наземних ліній і підводних кабелів зв'язку телеграфно з'єднала всі населені континенти.
Азія До 1900 року жінки працювали операторками телеграфу на Цейлоні (Шрі-Ланка), Голландській Ост-Індії (Індонезія), Французькому Індокитаї (В'єтнам, Камбоджа та Лаос), а також у Японії. 1907 року жінки також почали працювати телеграфістками в Індії та Бірмі (М'янма).Garland, "Women as Telegraphists, " p. 252.
Африка До 1900 року жінки працювали операторками телеграфу в британських Капських колоніях (Південна Африка), португальських колоніях (Ангола, Мозамбік) і Французькій Західній Африці (Сенегал, Мавританія, Гвінея, Кот-д'Івуар, Дагомея).
Австралія
Перша телеграфна лінія в Австралії була введена в експлуатацію в березні 1854 року між Мельбурном і Вільямстауном і була побудована Семюелем Вокером Макгоуеном за контрактом з урядом Вікторії. Телеграфні лінії були швидко розширені, щоб охопити всю колонію, а інші колонії також створили власні мережі та з'єднали колонії між собою. 1872 року Австралія стала частиною світової телеграфної мережі, коли було завершено будівництво підводного кабелю, який з'єднав Дарвін, Австралія, з Великою Британією через Яву в Голландській Ост-Індії. Для зв'язку Дарвіна з іншими великими містами Австралії була побудована лінія Overland Telegraph.
Вікторія Промисловий і технологічний музей у Мельбурні проводив курси телеграфії в 1870-1880 роках, які стали настільки популярними серед жінок, що було введено окремий курс для чоловіків. Спочатку навчальний план обмежувався навичками роботи з клавішами Морзе, але за ініціативою Семюеля Вокера Макгоуена, інспектора телеграфів, заняття було розширено, щоб включити всі аспекти теорії електричної телеграфії та обслуговування типової телеграфної станції. Багато хто з тих, хто склали іспит, були призначені на телеграфне відділення. Протягом тримісячного випробувального терміну за ними наглядала міс Грін, яка, як кажуть, була «одною з найвправніших операторок у колонії».
У 1874 році Балларатська гірнича школа (тепер Університет Федерації) включила до своєї навчальної програми курс телеграфії. Першим лектором був Вільям Філіп Бехервез, і заняття відразу ж стали успішними і переважно жіночими. У класі було 20 осіб, з них 18 дівчат. Клас був значно переповнений, що дало шкільним радам привід розглянути розширення будівлі та підвищило загальну відвідуваність школи на третину. Кілька років тому Департамент пошти та телеграфу Вікторії вирішив об'єднати свої поштові та телеграфні відділення, зокрема, щоб забезпечити подальше розширення телеграфної служби в менших центрах. Багатьма з цих маленьких поштових відділень уже керували неодружені жінки, і для них було важливо набути навичок телеграфування, щоб продовжувати виконувати свої функції.
До 1880 року класи стали жертвою власного успіху, і генерал-поштмейстер Ленгрідж оголосив, що немає жодної перспективи подальшого призначення операторок, оскільки було зареєстровано «кілька сотень» претенденток. Це було в період фактичного заморожування зайнятості після того, як Ленгрідж вступив на посаду.
Новий Південний Вельз З 1875 року Департамент пошт і телеграфів Нового Південного Вельзу також включив жінок до складу своїх телеграфних операторів. NSW вирішив навчати цей персонал досвідченим оператором, а не стороннім навчанням.
Південна Америка Близько 1870 року в Національному інституті Чилі була заснована школа для навчання жінок телеграфії. Це призвело до працевлаштування жінок телеграфістками в багатьох місцях Чилі. До 1900 року в Аргентині жінки також працювали операторками телеграфу.
Робітничий рух
Наприкінці ХІХ століття, коли зростало невдоволення низькими зарплатами та поганими умовами праці, телеграфісти США почали створювати профспілки. До Ліги захисту телеграфістів приєдналися телеграфістки і взяли участь у невдалому страйку проти Western Union у 1870 роціJepsen, My Sisters Telegraphic, pp. 148—155.. Братство телеграфістів було організовано в 1881 як дочірній союз Лицарів праці; їхня платформа включала вимогу рівної оплати за однакову працю, незалежно від статі. Коли Братство телеграфістів оголосило загальний страйк проти телеграфних компаній у 1883 році, багато операторок приєдналися та взяли активну участь у робочій акції, у тому числі Мінні Свон (1863 — ?), нью-йоркська телеграфістка, яка стала лідеркою страйкуючих жінок.