Футбольне суперництво між Аргентиною та Англією — спортивне суперництво, яке існує між національними футбольними командами двох країн, а також їхніми відповідними групами вболівальників. Ігри між двома командами, навіть ті, що є лише товариськими матчами, часто відзначаються помітними, а часом і суперечливими інцидентами.

Суперництво незвичайне тим, що воно є міжконтинентальним; зазвичай таке футбольне суперництво існує між близькими одна до одної країнами, наприклад , Франція–Італія чи Аргентина–Бразилія. Англія вважається в Аргентині одним із головних суперників національної футбольної збірної, зрівнявшись лише з Бразилією та Уругваєм. Суперництво вважається рівноправним в Англії, частково через нефутбольні події, особливо Фолклендську війну 1982 року між Аргентиною та Сполученим Королівством.

Суперництво виникло в кількох іграх у другій половині двадцятого століття. Це було викликано різними суперечливими інцидентами, зокрема в іграх між командами на чемпіонатах світу з футболу 1966 і 1986 років.

Загалом Англія має перевагу в суперництві в офіційних матчах, маючи шість перемог проти двох Аргентини та п'яти нічиїх (одна нічия — це перемога Аргентини в серії пенальті). На чемпіонаті світу Англія також лідирує над Аргентиною в очних матчах, здобувши три перемоги (у 1962, 1966 та 2002 роках) проти однієї перемоги Аргентини (1986, на додаток до перемоги в серії пенальті 1998 року).

Рання історія

Британський вплив на аргентинський футбол

У другій половині 19-го століття в аргентинській столиці Буенос-Айресі була велика британська спільнота експатріантів, яка налічувала приблизно 10 000 осіб. Як і в багатьох інших частинах світу, футбол був представлений в Аргентині англійцями. Перший зареєстрований футбольний матч, зіграний в Аргентині, був організований клубом крикету Буенос-Айреса в Палермо, Буенос-Айрес, 20 червня 1867 року між двома командами британських залізничників, White Caps і Red Caps«Early History of Football in Argentina'» — RSSSF (на початку розвитку футболу було поширеним явищем, коли команди вирізнялися кепками, а не формами).

Так званим «батьком аргентинського футболу» був шкільний вчитель з Глазго Александер Вотсон Гаттон, який викладав футбол у шотландській школі Св. Ендрю в Буенос-Айресі на початку 1880-х років. 4 лютого 1884 року«Alumni Athletic Club» — RSSSF він заснував англійську середню школу в Буенос-Айресі, де продовжував навчати учнів гріBuenos Aires English High School. У 1898 році була створена футбольна команда «Алумні», яка стала найуспішнішою командою Аргентини, вигравши загалом 22 титули, поки вона не була розпущена в 1913 роціAlumni: en el nombre del fútbol on Clarín, 2003-04-21]. Крім того, вона також стала першою місцевою командою, яка з рахунком 1:0 перемогла британську команду, збірну Південної Африки, яка здебільшого складалась з гравців британського походженняA cien años de un triunfazo on Clarín, 24 June 2006.

У 1891 році Гаттон заснував Асоціацію аргентинської футбольної лігиArgentina 1891 — RSSSF. У змаганнях брали участь п'ять клубів, але був зіграний лише один сезон. Нова ліга, Футбольна ліга Аргентинської асоціації, була створена 21 лютого 1893 року і згодом стала Аргентинською футбольною асоціацією (AFA). На початках футболу в Аргентині майже всі гравці та офіційні особи були британцями-емігрантами або британцями, а найстаріші футбольні клуби в Аргентині, такі як «Росаріо Сентраль», «Ньюеллс Олд Бойз» і «Кільмес», були засновані британськими емігрантами.

У ХХ столітті турне кількох британських футбольних клубів до Південної Америки сприяли поширенню та розвитку футболу в регіоні. Першим клубом, який здійснив тур по регіону, був «Саутгемптон» у 1904 році, а потім кілька команд (в основному з Англії, хоча деякі шотландські клуби також відвідали Південну Америку) до 1929 року, а «Челсі» стала останньою командою, яка здійснила турне.

Протягом цих 25 років турів продуктивність британських команд знижувалася, тоді як стиль гри південноамериканських команд покращувався. Дійсно, «Саутгемптон» виграв усі свої матчі в 1904 році, забив 40 голів у 1904 році, тоді як «Челсі» зазнало поразки вісім разів (понад 16 зіграних ігор) у своєму турне 1929 рокуSouth American Trip of Chelsea FC 1929 by Pablo Ciullini on RSSSF.

Зі зростанням популярності гри британський вплив на гру зменшився, і до 1912 року Асоціація була перейменована на «Asociación del Fútbol Argentino». Британський вплив на гру в Аргентині, однак, проявлявся в постійному використанні таких термінів, як «corner» і «wing», а не їх іспанські переклади. Назви кількох відомих команд в Аргентині також мають англійське походження, як-от «Рівер Плейт», або назви, створені під впливом мови, як-от «Бока Хуніорс», через поширеність британців у цьому виді спорту та обов'язкове використання англійської мови.

У 1940-х роках Аргентинська футбольна асоціація використовувала англійських арбітрів у своїх змаганнях.

Перші матчі

Аргентина була першою командою, окрім Шотландії, яка зіграла проти Англії на стадіоні Вемблі у 1951 році, коли перший повноцінний міжнародний матч між командами завершився перемогою Англії з рахунком 2:1.El partido «invisible» by Oscar Barnade, 17 травня 2017 Вони також зіграли два матчі в 1953 році в Буенос-Айресі. Перший, який Аргентина виграла з рахунком 3:1, вважався неофіційним міжнародним матчем Англії, яка виставила резервну команду під назвою ФА XI. Незважаючи на те, що цей матч фігурує в деяких списках офіційних міжнародних ігор гравців АргентиниARGENTINA NATIONAL TEAM ARCHIVE — RSSSF, він не внесений до списку повноцінних міжнародних ані АФА, ані ФІФАArgentine — England list of matches on FIFA.com. Проте аргентинці вважають це першою в історії перемогою над англійцямиDía del futbolista argentino on AFA website. Після цього один аргентинський політик заявив, що «ми націоналізували залізницю, а тепер ми націоналізували футбол!».

Другий міжнародний матч 1953 року був офіційним матчем для обох команд: Англія грала найсильнішим складом за участю Альфа Ремсі, Нета Лофтгауса та Тома Фінні; Аргентина залишилася в тому ж складі, що і в першому матчі. Однак через проливний дощ гру було припинено на 23 хвилині за рахунку 0:0. Матч також встановив рекорд у 91 000 глядачів, що є найвищою відвідуваністю футбольного матчу до того часу. Наступного разу Аргентина та Англія зустрілися на чемпіонаті світу 1962 року в Чилі, де перемога Англії з рахунком 3:1 на груповому етапі призвела до вильоту Аргентини з турніру. Перша перемога Аргентини над Англією в повноцінному міжнародному матчі відбулася у червні 1964 року під час товариського турніру Кубка націй 1964 року у Бразилії, де латиноамериканці виграли 1:0 і завдяки цьому здобули трофей.

Вирішальні моменти

Чемпіонат світу 1966 року Незважаючи на всю цю історію, лише на чемпіонаті світу 1966 року, який відбувся і зрештою виграла Англія, суперництво набуло часом гострої та жорстокої суперечки, яку воно і зберігає. Дві команди зустрілися в чвертьфіналі турніру, гра, яку в Аргентині називають el robo del siglo («крадіжка століття»). У цьому матчі Англія перемогла з рахунком 1:0 завдяки голу нападника Джеффа Герста, оскаржене аргентинцями через можливий офсайд.

Однак ця гра була особливо відзначена тим, що капітан збірної Аргентини Антоніо Раттін був вилучений після того, як отримав друге попередження в грі. Аргентинці вважали друге попередження несправедливим, включаючи самого Раттіна, якого довелося виводити з поля поліцейським, оскільки він відмовився залишити поле. Раттін отримав попередження на початку матчу за випад на Боббі Чарльтона. Потім Раттін сфолив на Джеффі Герсті та отримав ще одне попередження (використання жовтих/червоних карток не буде прийнято до наступного чемпіонату світу в Мексиці) за сварку з арбітром за фол товариша по команді.

В Аргентині повідомлялося, що німецький арбітр Рудольф Крейтлайн сказав, що він вилучив Раттіна, тому що йому не сподобалося, як той дивився на нього, тоді як британські газети цитували чиновника, який назвав причиною «мовне насильство», незважаючи на те, що арбітр не говорив іспанською. Схоже, Раттін мав намір поговорити з німецьким арбітром, оскільки, за словами аргентинців, він виносив рішення на користь англійської команди. Раттін зробив видимий сигнал, показуючи капітанську пов'язку та намір викликати перекладачаRattín live interview on the Fox Sport Latin America channel on 30 March 2007.

Кен Астон, англійський наглядач за суддями, вийшов на поле, щоб спробувати переконати Раттіна піти, але він лише погіршив ситуацію, оскільки латиноамериканські команди вже запідозрили, що англійці та німці співпрацюють, щоб усунути їх із змагань. Після свого вилучення Раттін стиснув рукою кутовий прапор (з зображенням британського прапора), перш ніж нарешті сів на лавку. Після матчу головний тренер збірної Англії Альф Ремзі відмовився дозволити своїм гравцям помінятися футболками з аргентинцями (як це традиційно відбувалось після завершення футбольного матчу), а пізніше назвав південноамериканців «тваринами» в пресі. Аргентинська преса та громадськість були обурені, і одна аргентинська газета опублікувала фотографію офіційного талісмана чемпіонату світу, Віллі, одягненого в піратські регалії, щоб продемонструвати свою думку про збірну Англії.

Чемпіонат світу 1986 року

Суперництво між сторонами тривало в товариських матчах у 1974, 1977 та 1980 роках. Матч на «Вемблі» в 1974 році обслуговував аргентинський арбітр, який за п'ять хвилин до кінця призначив пенальті у ворота господарів, який реалізував Маріо Кемпес, щоб забезпечити нічию 2:2. У Буенос-Айресі в червні 1977 року нічия 1:1 між командами була затьмарена бійкою Даніеля Бертоні і Тревора Черрі, який призвів до вилучення обох гравців. У 1980 році збірна Англії перемогла Аргентину з рахунком 3:1 на «Вемблі» в менш суперечливому матчі, який став першою появою Дієго Марадони у грі проти Англії.

Наступна офіційна гра між двома командами відбулася на чемпіонаті світу 1986 року в Мексиці, знову на стадії чвертьфіналу. Зустріч стала особливо гарячою через Фолклендську війну 1982 року між Аргентинською Республікою та Сполученим Королівством чотири роки тому, і багато хто в Аргентині побачив у грі можливість помститися Англії.

Аргентина вийшла вперед завдяки суперечливому голу Марадони, який рукою забив м'яч у сітку. Туніський арбітр Алі Бін Насер зарахував гол, що розлютило англійську команду та її вболівальників. Гол, який назвали «рукою Бога» після того, як Марадона нахабно описав, як він був забитий, став сумно відомим в Англії, особливо тому, що Англія програла гру, а Аргентина пізніше виграла турнір.

Також у цій грі Марадона забив другий гол, визнаний у 2002 році найкращим голом в історії чемпіонатів світу, перш ніж англійський нападник Гарі Лінекер відіграв один гол, але Англія не змогла забити ще раз і програла з рахунком 1:2. Незважаючи на майстерність свого другого голу, Марадона писав у своїй автобіографії, що «іноді мені здається, що я віддав перевагу голу рукою. Це було трохи схоже на крадіжку гаманця англійців»Maradona, D. Maradona: The Autobiography of Soccer's Greatest and Most Controversial Star, p.127. Skyhorse Publishing, 2007. .. Він також писав, посилаючись на Фолклендський конфлікт, що «це було так, ніби ми перемогли країну, а не просто футбольну команду. Хоча ми сказали перед грою, що футбол не має нічого спільного з війною на Фолклендських островах, ми знали, що вони вбили там багато аргентинських хлопців, вбили їх, як маленьких пташок. І це була помста»Maradona, D. Maradona: The Autobiography of Soccer's Greatest and Most Controversial Star, p.128. Skyhorse Publishing, 2007. ..

Наприкінці гри гравець збірної Англії Стів Годж помінявся футболками з Марадоною, а пізніше продав футболку на аукціоні за 7,1 мільйона фунтів. Марадона похвалив англійців за те, що вони не використовували грубу тактику, як інші команди, які часто фолили і збивали його.