Е́льві А́уліккі Сі́нерво-Рю́емя (Elvi Aulikki Sinervo-Ryömä; *, Гельсінкі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія, тепер Фінляндія — , Перная, Фінляндія) — фінська робітнича письменниця, поетеса і перекладачка.
Найпродуктивніший період літераторки був між 1931 і 1956 роками. Починаючи з 1950-х активно займалась перекладами.
Переконана комуністка, також висловлювала свою позицію через творчість, після ІІ Світової війни тривалий час працювала у Комуністичній партії Фінляндії (SKP).
Життєпис Ельві Сінерво належала до родини, яка виросла в Гельсінкі, її сестри депутатка Сільві-Кілліккі Кілпі та письменниця Айра Сінерво. Батьки — коваль Едвард Сінерво та Альма Валленіус. Відвідувала фінську школу для дівчат у Ваасі та середню школу для дівчат.
У 1933 році одружилася з лікарем, депутатом і редактором Маурі Рюемя. В шлюбі народила дітей — Ілкку, Ліісу та Майю Рюемя.. Чоловік помер у ДТП.
У 1930 році вперше відвідала СРСР.Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: «Художественная литература», 1985, 591 с. — С. 580
Разом з чоловіком була однією з засновників фінсько-радянського товариства миру та дружби (1940), була заступницею секретаря товариства. Коли керівництво держави визнало організацію загрозою для безпеки Фінляндії, товариство заборонили, а керівництво заарештували. У липні 1941 року Ельві Сінерво засудили до 3 років колонії за підготовку до державної зради.
Звільнена у червні 1944 рокуPortin, Anja: Vanki nro 412/41. HS Kuukausiliite 9/2014, s. 56–63..
Розчарована методами і загалом діяльністю SKP, Ельві Сінерво була виключена з партії в листопаді 1959 року, але й далі вважала себе комуністкою, як і не припиняла діяльності в організації «Фінські захисники миру».Leppänen, Veli-Pekka: Ohranasta oppositioon: Kommunistit Helsingissä 1949–1951, s. 751. KSL, Helsinki 1994.
З доробку Ельві Сінерво від самого початку входила до складу просвітницької організації Kiila, заснованої в 1936 році (разом з Ярно Пеннаненом, Арво Туртіайненом, Вільо Каявою та Отто Вархіа). Хоча до Kiila приймали винятково письменників, у групі активно працювали критики та кінорежисери. Серед уже визнаних письменників до Kiila приєдналися Катрі Вала та Пентті Хаанпяя. Після ІІ Світової діяльність Kiila швидко відновилася й тривала аж до 1970-х.
Одна з найвідоміших поезій Е. Сінерво «Наталія» — часів ув'язнення. Серед інших політичних поезій авторки — Kivinen laulu, написана до 30-річчя SKP у 1948 році, а також Lintu mustasiipi lennä та Sinä teijit kulakosi lait, натхненні Кривавим четвергом у Кемі (1949). Ці та чимало інших її віршів набули нового життя як пісні з розквітом лівого політичного пісенного руху на початку 1970-х.
Починаючи від 1950-х, Е. Сінерво переклала фінською багато художніх творів з німецької, шведської та англійської, серед них Бертольта Брехта й Генріка Тікканена.
Бібліографія
Runo Söörnäisistä: novelleja. Jyväskylä; Helsinki: K. J. Gummerus, 1937. Коваль із Палаванкюля (Palavankylän seppä, роман, 1939) Pilvet (збірка віршів, частково написана під час ув'язнення, 1944) Onnenmaan kuninkaantytär ja ihmislapset (п'єса, під псевдонімом Aulikki Prinkki, 1944) Десант (Desantti, п'єса, 1945) Вільямі Вайдокас, історія про хлопчика, який хотів бути схожим на Данко (Viljami Vaihdokas, kertomus pojasta, joka tahtoi tulla Dankon kaltaiseksi, роман, 1946) Товаришу, не обманюй (Toveri, älä petä, повість, 1947) Сходження на гору (Vuorelle nousu, зб. оповідань, 1948) В останню травневу ніч (Toukokuun viimeisenä iltana, радіоп'єса, 1948) Ой пташе чорнокрилий (Oi lintu mustasiipi, поезії, 1950) Світ молодий (Maailma on vasta nuori, п'єса, 1952) Дівоча криниця (Neidonkaivo, вірші, 1956) Rukkanen (вірші, 1957)
Пісня «Наталія» — на вірші, написані Сінерво в ув'язненні. </div>
Активно видавалась в СРСР російською.
Нагороди Сінерво нагороджена Pro Finlandia (1967), також преміями Ейно Лейно в 1980 році та Мікаеля Агріколи в 1973 році за фінський переклад п'єси Бертольта Брехта «Свята Йоганна з боєнь» і роману Пера Улофа Енквіста «П'ята зима чудесного цілителя».
Примітки
Література та посилання Huhta, Veli-Matti: ”Ei ole muuta onnea kuin kaikkien onni.” Elvi Sinervon totinen sana on säilyttänyt voimansa. Yliopisto 6–7/2012, s. 42–45.
Sinervo, Elvi hakuteoksessa Uppslagsverket Finland (2012).
Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 580