Ся́де Е́йла Тальві́ккі Пе́ннанен (; *, Тампере, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія, тепер Фінляндія — , Тампере, Фінляндія) — фінська письменниця, критикиня, есеїстка і перекладачка.
З життєпису Ейла Пеннанен народилась в родині фабриканта Х'юго Генріка Пеннанена і Хільми Марії Пеннанен (уроджена Енегрен).
Закінчила школу в 1936 році, здобула ступінь бакалавра філософії в Гельсінкському університеті в 1940 році, згодом здобула бібліотечну освіту в 1947 році.
Пеннанен була одружена з рекламним журналістом Алпо Ваммелвуо від 1945 до 1953 року. У шлюбі народилися діти Але (1945–1997) і Ханно (1947–1994).
У 1961–1973 роках Ейла Пеннанен була одружена з журналістом і фінським перекладачем Юхані Яскарі. Разом вони переклали декілька творів.
Брала участь у трудовій службі в Карелії під час Зимової війни та війні-продовженні. Повернувшись звідти, написала свій перший твір — студентський роман «До війни була молодість» (Ennen sotaa oli nuoruus).
Окрім письменницької роботи, у 1940—1950-х роках працювала архіваріусом, бібліотекарем WSOY, редакторкою реклами та секретарем редакції культурного журналу Parnasso.
У 1960—1970-х роках викладала в Гельсінкському університеті.
Е. Пеннанен — активна громадська і поважна культурна діячка, входила до складу Державної ради з літератури та правління Спілки письменників Фінляндії.
З доробку
Ейла Пеннанен була плідною романісткою і майстринею оповідання, а також відомою фінською перекладачкою. Вона також писала п'єси, радіопередачі, есе та книги для молоді.
Вважається, що magnum opus авторки — це трилогія «Тампере», до якої входять Himmu's rakkuadet (1971), Koreude äjärnu (1972) і Ruusuköynnös (1973).
У 1950-х роках за романтичними книгами 1940-х років вийшов великий історичний роман письменниці «Свята Біргітта» (Pyhä Birgitta), який розповідає історію життя святої Біргітти, шведської святої та провидиці, яка жила в 14 столітті.
У творах 1960-х розвиває соціальну тематику, критики нерідко називають її зображувачем типового представника середнього класу. У ці роки (1960-ті) письменниця притримувалась лівих ідей, не в останню чергу, завдяки своєму двоюрідному брату, письменнику Ярно Пеннанену.
Твори Е. Пеннанен вирізняють розгорнуті картини життя і глибокий психологічний аналіз.Об авторах // Совремеменная финская новелла. — М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 581
Ennen sotaa oli nuoruus (romaani, 1942) Kaadetut pihlajat (romaani, 1944) Proomu lähtee yöllä (romaani, 1945) Pilvet vyöryvät (romaani, 1947) Leda ja joutsen (romaani, 1948) Kattoparveke (romaani, 1950) Tornitalo (novellikokoelma, 1952) Pyhä Birgitta (romaani, 1954) Tunnussana ystävyys (nuortenromaani, 1956) Pasianssi (novellikokoelma, 1957) Valon lapset (romaani, 1958) Kylmät kasvot (radiokuunnelma, 1960) Kaksin (novellikokoelma, 1961) Mutta (romaani 1963) Tunnustelua (esseitä, 1965) Mongolit (romaani, 1966) Tilapää (romaani, 1968) Pientä rakkautta (novellikokoelma, 1969) Aurinkomatka (näytelmä, 1970) Kiitos harhaluuloista (runoja, 1970) Himmun rakkaudet (romaani 1971) Kultaiset leijonankäpälät (radiokuunnelma, 1971) Koreuden tähden (romaani 1972) Ruusuköynnös (romaani, 1973) Naisen kunnia (romaani, 1975) Kapakoitten maa (romaani, 1977) Äiti ja poika (radiokuunnelma, 1977) Mies ja hänen kolme vaimoaan (radiokuunnelma, 1978) Äiti ja poika ja muita kuunnelmia (kuunnelmakokoelma, 1979) Lapsuuden lupaus (romaani, 1979) Se pieni ääni (romaani, 1980) Naivistit (romaani, 1982) Santalahden aika (romaani, 1986) Kulmatalon perhe (romaani, 1988) Luettuja, läheistä (esseitä, 1990)
Tyttölapsi (romaani, 1992)
Визнання
Ейла Пеннанен була нагороджена медаллю Pro Finlandia в 1968 році та нагородою Мікаеля Агріколи в 1962 і 1971 роках, іншими відзнаками і преміями.
Примітки
Джерела та посилання Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 581 Некролог Ейли Пеннанен у Helsingin Sanomat Книги та письменники / Pennanen Kesävuori, Saara: Oidipus oli mies: Psykohistoriallinen elämäkerta Eila Pennasesta vuoteen 1952 saakka. 2003. Ейла Пеннанен. 375 гуманітарних наук на 24.04.2015. Гельсінський університет.