Еллсворт Келлі (; 1 травня 1923 — 27 грудня 2015) — американський художник, скульптор і гравер, у напрямках живопис жорстких країв, живопис кольорового поля та мінімалізмом. Його роботи демонструють невибагливі техніки, що підкреслюють лінію, колір і форму, схожі на роботи Джона Маклафліна та Кеннета Ноланда. Келлі часто використовувала яскраві кольори. Жив і працював у Спенсертавні, Нью-Йорк.
Дитинство Келлі народився другим сином із трьох дітей Аллана Гав Келлі та Флоренс Роуз Елізабет (Ґітенс) Келлі в Ньюбурґу , Нью-Йорк, приблизно в 96 кілометрах на північ від Нью-Йорка.Goossen, E.C. Ellsworth Kelly, Greenwich, CT: New York Graphic Society, 1973. Його батько був керівником страхової компанії шотландсько-ірландського та німецького походження. Його мати була колишньою шкільною вчителькою валлійського та німецького походження. Його родина переїхала з Ньюбурґа до міста Ораделл, штат Нью-Джерсі, з населенням майже 7500 осіб. Його сім'я жила біля водосховища Ораделл, де його бабуся по батьківській лінії познайомила його з орнітологією, коли йому було вісім-дев'ять років.
Там він розвинув свою пристрасть до форми та кольору. Особливо сильний вплив на творчість Келлі протягом усієї його кар'єри мав Джон Джеймс Одубон. Автор Юджин Гуссен припустив, що дво- та триколірні картини (такі як «Три панелі: червоно-жовто-блакитний», I ( 1963), якими Келлі прославився, можна віднести до його спостережень за птахами та вивчення двох- та трьох- кольорових птахів, яких він часто бачив у ранньому віці. Келлі сказав, що в дитинстві він часто був один і став певною мірою «одинаком». У нього було легке заїкання, яке зберігалося в підлітковому віці.
Освіта Келлі відвідувала державну школу, де на уроках мистецтва робили акцент на матеріалах і прагнули розвивати «художню уяву». Ця навчальна програма була типовою в шкільній освіті, яка виникла з теорій прогресивної освіти, оприлюднених педагогічним коледжем Колумбійського університету, в якому викладав американський художник-модерніст Артур Уеслі Доу. Хоча його батьки не бажали підтримувати навчання Келлі мистецтву, його шкільна вчителька Дороті Ланге Опсут заохочувала його йти далі. Оскільки його батьки платили лише за технічну підготовку, Келлі спочатку навчався в Інституті Пратта в Брукліні, який він відвідував з 1941 року до того, як його призвали в армію на Новий рік 1943 року.
Військова служба Після вступу на військову службу в США в 1943 році Келлі попросив, щоб його зарахували до 603-го інженерного камуфляжного батальйону, куди входило багато художників. Він був прийнятий у Форт-Дікс, штат Нью-Джерсі, і відправлений до Кемп-Гейл, штат Колорадо, де він тренувався з гірськолижними військами. Раніше він ніколи не катався на лижах. Через шість-вісім тижнів його перевели до Форт-Міду, штат Меріленд. Під час Другої світової війни разом з іншими художниками та дизайнерами він служив у обманному підрозділі, відомому як Армія привидів. Солдати-привиди використовували надувні танки, вантажівки та інші хитрощі, щоб ввести в оману сили Осі щодо напрямку та дислокації сил Союзників. Його знайомство з військовим камуфляжем під час служби стало частиною його мистецької підготовки. Келлі служив у підрозділі з 1943 року до кінця європейської фази війни.
Післявоєнна освіта Келлі використовував G.I. Bill (закон США, що надав пільги військовослужбовцям, які повернулись із Другої світової війни) для навчання в 1946-47 роках у Школі Музею образотворчих мистецтв у Бостоні, де він користувався колекціями музею, а потім у Вищій національній школі витончених мистецтв у Парижі. Перебуваючи в Бостоні, він брав участь у своїй першій груповій виставці в галереї Бориса Мирського та викладав уроки мистецтва в Norfolk House Center у Роксбері. Перебуваючи в Парижі, Келлі усталив свою естетику.Coplans, John. Ellsworth Kelly, New York: H.N. Abrams, 1972. Він нечасто відвідував заняття, але занурювався в багаті художні ресурси французької столиці. У 1948 році він прослухав лекцію Макса Бекмана про французького художника Поля Сезанна і того ж року переїхав до Парижа.Cézanne and Beyond, February 26, 2009–May 31, 2009, Philadelphia Museum of Art website; accessed December 28, 2015. Там він зустрів своїх співвітчизників-американців Джона Кейджа та Мерса Каннінгема, які досліджували музику та танці відповідно; французький художник- сюрреаліст Жан Арп; і скульптор-абстракціоніст Костянтин Бранкуші, чиє спрощення природних форм справило на нього тривалий вплив.Carol Vogel (January 20, 2012), «True to His Abstraction» The New York Times; accessed December 28, 2015. Досвід відвідування таких митців, як Альберто Магнеллі, Франсіс Пікабіа, Альберто Джакометті та Жорж Вантонгерлоо в їхніх студіях, був також значним.
Кар'єра Після шести років перебування за кордоном французька мова Келлі все ще була поганою, і він продав лише одну картину. У 1953 році його вигнали зі студії, і наступного року він повернувся до Америки. Його цікавість повернулась після того, як прочитав рецензію на виставку Ада Рейнхардта, художника, з роботами якого він відчував свою спорідненість. Після повернення до Нью-Йорка він виявив, що світ мистецтва «дуже жорсткий». Хоча Келлі зараз вважається суттєвим новатором і учасником американського мистецького руху, багатьом було важко знайти зв'язок між мистецтвом Келлі та домінуючими стилістичними тенденціями. У травні 1956 року Келлі мав свою першу виставку в Нью-Йорку в галереї Бетті Парсонс. Його мистецтво вважалося більш європейським, ніж було популярним у Нью-Йорку того часу. Він повторив показ експозиції у галереї восени 1957 року. Три його твори: «Atlantic, Bar» і «Painting in Three Panels» були відібрані та показані на виставці Музею американського мистецтва Вітні «Молода Америка 1957» (англ. Young America 1957). Його роботи вважалися кардинально відмінними від робіт інших двадцяти дев'яти художників. «Painting in Three Panels», наприклад, був особливо відзначений; тогочасні критики поставила під сумнів створення ним твору з трьох полотен. Наприклад, Майкл Плант сказав, що найчастіше багатопанельні елементи Келлі були тісними через обмеження щодо встановлення, що зменшувало взаємодію між елементами та архітектурою кімнати.
Зрештою Келлі переїхав із Coenties Slip, що на Мангеттені де він іноді ділив студію з колегою-художницею та подругою Агнес Мартін, на дев'ятий поверх багатоповерхової студії/кооперативу Hotel des Artistes на 27 West 67th Street.Gwyneth Paltrow (October 13, 2011), Ellsworth Kelly profile, Interview website; accessed December 28, 2015.
У 1970 році Келлі переїхав з Нью-Йорка до Спенсертавна, а в 1984 році до нього приєднався його партнер, фотограф Джек Шир.Karen Wright (August 2012), The Artist's Studio: Ellsworth Kelly Vanity Fair; accessed December 28, 2015. З 2001 року і до самої смерті Келлі працював у студії площею 20 000 квадратних футів у Спенсертавні, яку реконструював і розширив архітектор Річард Ґлакман. Келлі та Шир переїхали в 2005 році до резиденції, яку вони ділили до смерті художника, обшитого деревом колоніального будинку, побудованого приблизно в 1815 році. Шир є директором Фонду Елсворта Келлі. У 2015 році Келлі подарував свою концепцію дизайну будівлі Музею мистецтв Блантона Техаського університету в Остіні. Під назвою «Остін» кам'яна будівля площею 2715 квадратних футів, яка має вікна з кольорового скла, тотемну дерев'яну скульптуру та чорно-білі мармурові панелі, є єдиною будівлею, спроектованою Келлі, і є його наймонументальнішою роботою.Blanton Museum of Art. Ellsworth Kelly's Austin . Retrieved April 5, 2019. Остін, який Келлі спроектував тридцять років тому, відкрився в лютому 2018 року.Miller, M.H. "Ellsworth Kelly's Temple for Light, " The New York Times, Feb. 8, 2018. Retrieved April 5, 2019.
Келлі помер в Спенсертавні, штат Нью-Йорк, 27 грудня 2015 року у віці 92 років.
Живопис Перебуваючи в Парижі, Келлі продовжував малювати фігури, але в травні 1949 року він написав свої перші абстрактні картини. Спостерігаючи, як світло розсіюється на поверхні води, він намалював Сену (картина «Seine», 1951), складену з випадково розташованих чорних і білих прямокутників. У 1951 році він розпочав серію з восьми колажів під назвою «Кольори спектра, упорядковані випадково від I до VIII». Він створив його, використовуючи пронумеровані аркуші паперу; кожен стосувався кольору, одного з вісімнадцяти різних відтінків, які розміщувалися на сітці 40 дюймів на 40 дюймів. У кожному з восьми колажів використовувався інший процес.
Відкриття Келлі в 1952 році пізніх робіт Моне наділило його новою свободою художнього вираження: він почав працювати в надзвичайно великих форматах і досліджував поняття серійності та монохромних картин. Відтоді як художник він працював у виключно абстрактному режимі. Наприкінці 1950-х років його живопис підкреслював форму та площинні маси (часто приймаючи непрямолінійні формати). Його роботи цього періоду також забезпечили міст від авангардної американської геометричної абстракції 1930-х і початку 1940-х років до мінімалізму та редуктивного мистецтва середини 1960-х і 1970-х років. Наприклад, рельєфна картина Келлі «Блакитна табличка» (1962) була включена до основної виставки 1963 року «До нової абстракції» в Єврейському музеї.Ellsworth Kelly: Relief Paintings, May 12–June 29, 2001 , Matthew Marks Gallery website; accessed December 28, 2015.
У 1960-х роках почав працювати з полотнами під неправильним кутом. Yellow Piece (1966), перше формоване полотно художника, являє собою відмову Келлі від прямокутної опори та його переосмислення співвідношення фігура/основа картини. Завдяки вигнутим кутам і єдиному, всеохоплюючому кольору, саме полотно стає композицією, перетворюючи стіну за ним на основу картини.Ellsworth Kelly: Singular Forms 1966—2009, April 18–June 8, 2013, MnuchinGallery.com; accessed December 28, 2015.
У 1970-х він додав до свого репертуару вигнуті форми. Green White (1968) знаменує собою дебютну появу трикутника у творчості Келлі, форми, яка повторюється протягом усієї його кар'єри; картина складається з двох чітких одноколірних полотен, які встановлені одне на одне: масштабна перевернута зелена трапеція розташована вертикально над меншим білим трикутником, утворюючи нову геометричну композицію.Ellsworth Kelly Green White (1968) Phillips de Pury & Company New York, Contemporary Art Part 1, May 12, 2011.
Після виїзду з Нью-Йорка до Спенсертавна в 1970 році він орендував колишній театр у сусідньому містечку Чатем, що дозволило працювати в студії, більш просторій, ніж будь-яка з тих, які він займав раніше. Пропрацювавши там протягом року, Келлі приступив до серії з 14 картин, які потім стали Серією Чатема (англ. Chatham Series).Ellsworth Kelly: Chatham Series, May 25–September 8, 2013 Museum of Modern Art, New York.
Більша серія з дванадцяти робіт, яку Келлі розпочав у 1972 році та не завершив до 1983 року, «Сірий» (англ. Gray) спочатку був задуманий як антивоєнна заява та знебарвлення.Ellsworth Kelly: Gray 1975 — 77, May 12–August 17, 2001 , Matthew Marks Gallery website; accessed December 28, 2015. У 1979 році він використав криві в двоколірних картинах, складених з окремих панелей.
Посилаючись на свою власну роботу, Келлі сказав в інтерв'ю в 1996 році: «Я думаю, що ми всі хочемо від мистецтва — це відчуття фіксованості, відчуття протистояння хаосу щоденного життя. Це, звичайно, ілюзія. Полотно гниє. Фарба змінює колір. Але ви продовжуєте намагатися заморозити світ, ніби можете зробити так, щоб він тривав вічно. У певному сенсі те, що я намагався вловити, — це реальність потоку, зберегти мистецтво відкритою, незавершеною ситуацією, щоб отримати захоплення від бачення»
Келлі прокоментував: «Я зрозумів, що не хочу складати зображення… Я хотів їх знайти. Я відчував, що моє бачення шукає речі там, у світі, та представляє їх. Для мене найбільше цікавило дослідження сприйняття. Було стільки всього на що подивитися, і все це здавалося мені фантастичним»
Літографії та малюнки