Церква Покрови Пресвятої Богородиці — це мурований храм, зведений у XVIII столітті в селі Білокопитове на Глухівщині.

Історія Вперше Білокопитове, як ратушне село, згадується в універсалі лівобережного гетьмана Івана Брюховецького від 30 грудня 1667 року. Цим документом він надавав землі навколо нинішнього села у власність Новгород-Сіверському військовому товаришу Олексію ЗаруцькомуЛазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т.2. Полк Нежинский. — Киев: Типография К. Н. Милевского, 1893 г. — С. 478—479. За указом та жалуваною грамотою московського князя Олексія Михайловича було дано «за довгу його службу» Олексію Заруцькому, дружині його та дітям безповоротно ці землі. Пізніше, за царювання московських князів Іоанна та Петра Олексійовичів, 9 травня 1683 року була ними дана ще одна грамота Олексію Заруцькому на ці земліРосійський державний архів давніх актів (РДАДА), ф. 1350, оп. 1, ч. 2, спр. 5434. арк. 9 зв. 13 листопада 1708 року син Олексія Заруцького Афанасій за промову у Глухові, який засуджував «изменические дела» Івана Мазепи у присутності царя Петра І і новообраного гетьмана Івана Скоропадського отримав ці землі, як нагороду від царяНазарова В. В. Историческое, ландшафтное и экономическое описание имений Заруцкого, Белокопытово, Наумовка и усадебного комплекса «Заруцкое» Глуховского уезда Черниговской губернии // Сіверщина в історії України. Наукове видання. Випуск 10. — Глухів-Київ: ПП «Лисенко М. М.», 2017. — С. 286: царську жаловану підтвердну грамоту на ці землі та сільце БілокопитовеРГАДА, ф. 1350, оп. 1, ч. 2, спр. 5437, арк. 1.

Перша церква була побудована у 1741 році колезьким радником, поміщиком Сергієм Ісідоровим Дергуном, про що говориться у кліровій відомості за 1911 рікДержавний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 388. Арк. 490.

Розбудовував він далі кам'яну Покровську церкву вже у 1765—1770 роках. Для цього дідич виділив зі своїх володінь 18 десятин землі (19,62 га) під будівництво храмуРДАДА Ф. 1350, оп.1 ч.2, спр. 5401, 16 арк. Цю інформацію підтвердила дворянка Варвара Шечкова, яка повідомила в 1861 році, що церкву в селі Білокопитове побудував її пращур Сергій Дергун на власній земліРДАДА, Ф. 1350, оп. 1. ч. 2, спр. 5397, арк. 103 Відомо, що у 1780 році в мурованій церкві правив священик і два паламаріОпис Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. / Передм. і ред. П. Федоренка. — Київ: Вид-во ВУАН, 1931. — С. 470. Після перебудов кінця XIX століття приміщення церкви значно розширилося. Станом на 1910 рік основне приміщення не опалювалося, а пічки стояли у притворахДАЧО, Ф. 127, оп. 10, спр. 2146.

Кам'яна дзвіниця була добудована у 1821 році на пожертви поміщика Михайла Дмитровича Кошелева. У 1900 році храм розширили за кошти дарувальників та Миколи Артемійовича Терещенка. Ще і в 1911 році храм перебудували, але за церковні кошти.

Покровська церква була приходською не лише для села Білокопитова, а й для сусідніх хуторів Ляхів, Вінди, Москаленки, Наумівка, села Заруцького та Катеринівки сусіднього Путивльського повіту Курської губерніїДержавний архів Сумської області (ДАСО). Ф. 1190, оп. 1, спр. 4 (з 1923 року, в складі Української РСР, а з 2020 року — Шалигинської селищної громади). Церква мала власний погост, де ховали представників роду Дергунів та РадченківМірошниченко О. М. Покровська церква села Білокопитове // Соборний майдан. 2011. № 5 (47). С. 3. На ньому знайшли свій останній спокій власники навколишніх земель — Петро Бек та його дружина СофіяНазарова В. В. Тропинками глуховских кладбищ. Беки // Соборний майдан. 2014. № 4 (64). C. 2. Приходське кладовище розташовувалося в селі Заруцькому (з 2020 року — в складі Глухівської міської громади). Цілком імовірно, тіло самого Сергія Дергуна, який помер вже після спорудження та освячення церкви, 23 грудня 1788 року, було теж поховано саме в склепі під церквою.

В часи радянського панування церкву частково розібрали на цеглу. Були знесені бічні притвори, другий ярус дзвіниці, купол над вівтарною частиною, д'яконик та жертовник. Фактично, церква отримала свої первісні обриси XVIII століття. Після проголошення незалежності України, храм повернули церковній громаді села Білокопитова, відновилася служба. Був добудований північний притвор, над дзвіницею з'явився другий ярус, бабинець та вівтарну частини увінчує двозаломні верхи з маківками. При церкві діє недільна школа. Під час ремонтних робіт в храмі у 2020 році виявили вхід до склепу, засипаний будівельним сміттям. Після розчистки підземної частини храму, знайдені людські останки та предмети погребального призначення.

Опис До перебудови Покровська церква в Білокопитовому була тридільною, одноповерховою, з прямокутними навою і бабинцем та гранчастим вівтарем. Наву подібних храмів увінчували гранчатими заломними верхами. У 1898 році власники прибудували північний і південний притвор за проєктом цивільного інженера єпархіального архітектора П. Вакуловського. Таким чином, храм став хрещатимДержавний архів Чернігівської області (ДАЧО) Ф. 127, оп. 31б, спр. 123, арк. 4. Раніше до бабинця добудували двоярусну дзвіницю. Верх над навою було демонтовано, але замінено на важку цибулина над вівтарною частиною, що не характерно для території України. Обабіч вівтаря були добудовані д'яконик та жертовник.

Примітки

Джерело Опис Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. / Передм. і ред. П. Федоренка. — Київ: Вид-во ВУАН, 1931. — 592 с.