Георг Соега (також Цоега або Зоега, , у данській вимові Йорген Соега, ; 20 грудня 1755 — 10 лютого 1809) — данський археолог і нумізмат, дослідник коптської писемності; один із піонерів єгиптології, друг і консультант Бертеля Торвальдсена. Кузенами Соеги були ботанік , учень Ліннея, і дипломат  — другий чоловік Констанції Моцарт.

Походив із родини священників, його предки переїхали до Південної Данії з Північної Італії у XVI столітті. Рідною мовою Георга Соеги була німецька, свої твори він публікував латинською та італійською мовами. Навчався в університетах Геттінгена і Лейпцига, мав заступництво міністра Ове Гег-Гульдберга, якийсь час навчався у австрійського нумізмата . Після 1783 року Соега жив у Римі, де перейшов у католицтво; його головним покровителем став . Від 1790 року — член Данської королівської академії образотворчих мистецтв. 1798 року призначений данським генеральним консулом у Римі. 1802 року обраний професором та бібліотекарем університету Кіля, але фактично ніколи не обіймав цих посад. Іноземний член Баварської та Прусської академій наук (1806, в останню обраний одночасно з Гете). За два тижні до смерті був обраний кавалером реформованого ордена Данеброг.

Як учений, Георг Соега прагнув поєднати стилістичний аналіз Вінкельмана з філологічним підходом, спробував побудувати типологію єгипетського мистецтва. У дусі антикварної школи він склав компендіуми, що описують єгипетські обеліски, александрійські імператорські монети та барельєфи римської доби. Соега став одним із перших вчених, які займалися розшифровкою єгипетських ієрогліфів на основі коптської філології. Йому вдалося визначити, що імена фараонів у текстах оточено рамкою (картушем) і можуть бути записані фонетично, цілком правильно вважав Розетський камінь важливим для остаточного дешифрування єгипетського письма. Як коптолог, Соега виявився першовідкривачем літературних та проповідницьких текстів патріарха Шенуте та вперше опублікував їх. Також його вважають одним із засновників сучасної наукової археології. Не займаючись викладанням, він став учителем Фрідріха Велькера, який видав у своєму перекладі німецькою мовою деякі доповіді та короткі статті Соеги. 1910 року вченому встановлено у Копенгагені. У 1967—2013 роках було опубліковано корпус листування Соеги в шести томах. 2013 року в Римі та Болоньї відбулася міжнародна конференція пам'яті вченого, на якій на сучасному науковому рівні переглянуто його досягнення як історика мистецтва та єгиптолога.

Життєпис

Походження. Ранні роки (1755—1773)

Прізвище «Соега» — італійського походження, за назвою острова венеційської лагуни Джудекка (на місцевому діалекті Zuecca). Один із предків ученого Маттео Дзуека наприкінці XVI століття володів маєтком у Вероні і після вбивства суперника на дуелі втік до Німеччини, перейшов у лютеранство та служив дворецьким у Мекленбурзі. Через віровідступництво на нього не поширювалася папська амністія, а маєток продано з молотка; портрет Маттео піддано в Римі аутодафе. Діти Матіаса Соеги, як він став називатися, стали лютеранськими священиками в Шлезвізі, а потім понад сто років представники династії служили в Південній Ютландії, у . Прямим нащадком Матіаса був Вілхад Крістіан Соега (1721—1790) — батько Георга. Брат Вілхада Йорген жив у Копенгагені і дослужився до члена Таємної ради та скарбника, а інший брат — Матіас — служив настоятелем у спадковій парафії. Син сестри Анни Елізабет Соега, яка стала дружиною бакалійника з Гадерслева, —  — у майбутньому став другим чоловіком Констанції Моцарт. Син брата —  — прославився як ботанік, учень Ліннея. Дружина Вілхада Генрієтта була дочкою канцлера Отто Фредріка Клаусена, який керував маєтками Скаккенборг і Трейборг у приєднаних територіях Шлезвіга. У роді Клаусенів також були священники, деякі з яких навчалися в німецьких університетах. У 14-річному віці Вілхада відправили на навчання до Німеччини, він закінчив гімназію в Плені та Єнський університет, повернувся до Данії за сім років.

Йорген (після від'їзду з Данії його називали на німецький манер «Георг») був первістком Вілхада Крістіана Соеги та Генрієти Клаусен і з'явився на світ 20 грудня 1755 року. Назвали його на честь діда, який помер незадовго до народження онука. Батько служив у Південній Данії в парафії комуни Тендер, пізніше його переведено в . Мати померла, коли Йоргену було вісім років; він мав два брати (Ханса і Карла-Лудольфа) та дві сестри. Одна з них — Ульріка Августа — страждала на параліч від наслідків родової травми, що стимулювало дуже ранній інтелектуальний розвиток. Доходи священника дозволяли наймати домашніх учителів, які перебували під суворим наглядом батьків. Відзначивши здібності Георга, Вілхад запросив для його навчання свого брата Матіаса, священника з Вілструпа, той виявився хорошим педагогом. Пізніше вчений писав, що рано усвідомив, що до нього та його братів і сестер ставилися різні вимоги. У листуванні батька стверджувалося, що 10-річний Йорген дуже любив навчатися та подавав великі надії. Особливу увагу приділяли іноземним мовам, при цьому музика та малювання були заборонені. Судячи з любові Соеги до поезії Клопштока, а також за фактом, що листування з домашніми велося німецькою, ця мова була для Георга першою, і нею ж він отримував початкову освіту. Він, без сумніву, добре володів і данською мовою. На Великдень 1772 року Соега вступив до гімназії Альтони, опікунську раду якої очолював . 16-річний Йорген продемонстрував чудове володіння грецькою та англійською мовами, декламував та розбирав епос Гомера та британських поетів. У гімназії він створив перекладацький гурток і ретельно займався риторикою; згодом Алеман писав йому, що в гімназії Георг був «потворою», але прославив свій навчальний заклад. Навесні 1773 року він успішно склав випускні іспити і був рекомендований у Геттінгенський університет. Прощальна промова Георга перед учителями була короткою, але логічно збудованою. Він був незадоволений нав'язаною йому темою про суддівство та законодавство, воліючи вибирати предмет міркувань самому.

Університетські роки (1773—1777)

Георг Соега опинився в Геттінгені в період розквіту університету, який сприймався насамперед як царство чистої науки, а не лише як заклад, що випускає чиновників та священників. Завдяки тісному зв'язку з Англією університет щедро фінансувався, і в ньому була величезна бібліотека. Після призначення 1763 року професором Християна Готлоба Гейне в Геттінгені почалося зростання історичних і філософських дисциплін, яке привело до створення сучасної класичної філології та археології як академічних дисциплін. Власне, Соезі довелося обирати між Лейпцизьким та Геттінгенським університетами: на вступі до першого наполягав батько, до вибору другого спонукав шкільний наставник Георг Алеман. Георг Соега навчався в Геттінгені три роки; з цього періоду збереглося 14 листів, які дозволяють судити про його життєві обставини та духовну еволюцію. Батько, поступившись, надав достатню суму, щоб син міг вибирати навчальні дисципліни за своїм бажанням, і наполягав тільки на тверезій самооцінці і невпинному розвитку свого духу, не витрачаючи часу ні на що інше, зокрема й на підробітки.

У перший рік навчання Соега захопився курсами логіки, метафізики та практичної філософії . Через півтора року розробив для себе програму саморозвитку, з якою звернувся до професора історії . Викладач повністю погодився з його ідеєю, що вивчення чистої філософії у відриві від філології та історії марно. Батько також схвалив результати першого року навчання. Не облишивши захоплення Клопштоком, Соега долучився до літературного клубу «», головою якого був . Члени товариства, крім того, що пропагували поезію Клопштока (і засуджували Віланда), самі створювали та обговорювали поетичні твори, перекладали античних класиків та практикували язичницькі ритуали, епатуючи бюргерів. Наприклад, вони водили хороводи біля старого дуба, влаштовували пиятики, одягнувшись у звірині шкури і робили жертвопринесення Одінові та Клопштоку. Особливо довірчі стосунки у Соеги склалися з учасником «Гаю» , що походив із Шлезвіга і згодом був тісно пов'язаним з Данією. Вони разом вивчали тексти Піндара та італійську мову, якій надавали перевагу перед французькою. Втім, уже за рік Есмарх переїхав до Копенгагена; це віддалило Соегу від «Гаю». У Геттінгені він особливо сильно позиціював себе як данця і шукав у бібліотеці праці з історії своєї батьківщини.

У зимовий семестр 1774—1775 років Соега остаточно вирішив присвятити себе історії. Його допущено на семінар Гейне з грецької старовини, який він називав «найкращою школою у своєму житті». Курс з римської античності він відвідував протягом лише чотирьох тижнів; на заняттях ніколи не конспектував, але міг вступити з професором у дискусію, яку той завжди схвалював та підтримував. На семінарах розбирали громадянську історію Стародавніх Афін, інститути народоправ'я та їх трансформацію. Далі переходили до античної релігії, військового мистецтва та структур повсякденності, включно з домашніми звичаями, іграми та святкуваннями. У літній семестр 1775 року Гейне вів семінар з «Одіссеї», одночасно Соега відкрив собі праці Вінкельманна і морфологічний метод. В останній геттінгенський семестр він прослухав курси зі статистики, дипломатії, політики та новітньої історії, а також проштудіював щойно опублікований «Досвід словника данських, норвезьких та ісландських письменників та їх творів» .

Біограф Соеги стверджував, що якщо в Альтоні та Геттінгені вчений формувався виключно у світі книг, то під час літньої поїздки до Швейцарії та Італії, а також у зимовий семестр у Лейпцизькому університеті, він зумів співвіднести свої теоретичні знання з реальністю. Влітку 1776 Георг прибув до Цюриха, де його прийнято в будинку поета Соломона Ґесснера. Далі він попрямував до Риму, причому цієї частини подорожі не було в первісному плані (наступним пунктом був Відень), проте Соега зацікавився батьківщиною своїх предків і вирішив, що «може розвинути свою сприйнятливість до прекрасного», як він повідомляв батькові. Батько у посланні у відповідь повідомив точне ім'я Матіаса Соеги та його веронське походження, а також малюнок родового герба. У Римі Георг ніколи не виходив з дому без малювального приладдя, щоб посилити естетичну пам'ять і навчитися зображати індивідуальний погляд на красу.

З Риму Георг Соега вирушив у Нюрнберг, у якому затримався лише кілька днів. Лейпциг розчарував юнака, хоча батько наполягав, щоб син навчався у професора Йоганна Августа Ернесті. Той виявився чванливим, не сприймав Георга всерйоз. За рівнем викладання та комплектування бібліотеки університет Лейпцига у всьому відставав від Геттінгена. Проте в місті данець відновив спілкування з бароном Вільгельмом Ведель-Ярлсбергом, з яким був знайомим ще за Геттінгеном, а також постійно писав Есмарху в Копенгаген. Весною 1777 року він повернувся додому в Мьогельтендер.

Копенгаген — Відень — Париж — Рим (1777—1785)

Депресія