Ві́ктор Олекса́ндрович Гончару́к (* 2 березня 1954, селище Гуково (тепер місто) Звєрєвського району Ростовської області, Росія) — український поет, журналіст. Член Національної спілки письменників України (1999).
Біографічні відомості
Дитинство пройшло в селищі Сахкамінь Кам'янець-Подільського району. Закінчив 1969 року Сахкамінську восьмирічну школу, 1973 року — маркшейдерське відділення Кам'янець-Подільського індустріального технікуму, 1982 року — заочно факультет журналістики Київського університету.
Служив у армії. Працював інженером-маркшейдером на Новгородському цегельному заводі, кореспондентом міської газети «Дзержинский шахтёр» на Донеччині, у 1978—1982 роках редактором багатотиражки Кам'янець-Подільського педагогічного інституту «Радянський студент».
Від 1982 року живе в Чемерівцях, працює в районній газеті «Нове життя», нині заступник редактора, відповідальний секретар.
Творчість
Почав віршувати у сьомому класі. 1984 року дебютував добіркою віршів у журналі «Жовтень» (№ 11).
Автор збірок поезій «Літо спілих суниць», «Запали свічку», «Чорне яблуко», «До калини серцем пригорнусь», «Лети, фантазіє одвічна!», «Народження раба», «Три місяці красного літа», «Батьків годинник», «Холодний попіл», «Диво золоте і неповторне», «Музика дороги», «Симфонія лісу», «Іменини дощу», «Добридень, Українонько моя!».
Видав збірки поезій: «Літо спілих суниць» (1991), «Запали свічку» (1993), «Чорне яблуко» (1995), «До калини серцем пригорнусь…», «Лети, фантазіє одвічна», «Народження раба», «Три місяці красного літа» (всі чотири — 1998), «Батьків годинник», «Холодний попіл» (1999), «Диво золоте і неповторне» (2000), «Музика дороги», «Симфонія лісу» (2001), «Іменини дощу», «Пам'ятник душі» (2002), «Добридень, Українонько моя!» (2003), «Ікона сонця» (2004), «Гніздо без пташки», «Яка гарна земля!» (2005), «Поцілунок калини», «Я пив горілку, наче мед» (2006), «Мелодія білих твоїх каблучків», «Азбука долі» (2007), «День у смокінгу», «Весілля свічки», «Свято журавлів», «Я до сльози твоєї, мамо, не доріс» (2008), «Де моляться мої лелеки» (перша книжка вибраних поезій), «Королева ночі», «Чужа», «Вінок катренів», «Сад сопілок» (2009), «Слуга землі» (2010), «Я собаці сльозу витирав…»,«Уроки правди»,«Із самого денця»,«Добриденькаю кожній людині», «Відлуння ХХ століття» (поезії 1974-2001 років), «Пролісок ХХІ століття». Поезії 2001-2010 років (2011), «Соняхи у казковому городі» (вірші, оповідання, жарти для дітей), «Арена життя», «Автограф України», «На Подільській землі» (2012), «Балади про наші реалії», «Я тут живу» (2013), «На землі, що гойдає мій час» (книга вибраних поезій), «Чемеровеччина та її люди» (публічне видання) (2014), «Сто пісень Віктора Гончарука», «Матуся на землі – найбільше щастя, «Матуся у землі – найбільший біль» (2015), «На рідній Чемеровеччині» (публічне видання), «65 пісень Віктора Гончарука» до його 65-річчя (2017), «Буквар життя» у двох книгах (2019), «Беру у сонця інтерв’ю», «Молитва олівця» (книги поезій), «Цукерка ночі» (2021), «Дарую людям казку доброти», «Прелюдія для нелюдів» ( вірші про війну), «Свято тиші» (книга поезій), «Вночі творю День-Храм краси, або де пахне музика конвалій» (книга поезій), «Зорі щастя з ароматом кави» (книга поезій) (2023), «Гімн вдячності,або Зворушлива музика душі» (книга поезій), «Дерево-скрипка,або Автограф Миру» (книга поезій), «Алгоритми колориту,або Де харизми моїх хризантем» (книга поезій), «Голос тиші,або Троянди грають на роялі» (книга поезій) (2024).
Вийшли збірочки віршів для дітей "Є у мене парасолька" (2003), "Я уже велика стала" (2005), "Віталько" (2006), "Їжачок танцює гопачок" (2008), "Я – Валерія, Я – Лера" (2017).
У 2007 році побачила світ книжечка оповідань для дітей "Білочка".
У 2000 році вийшла збірка оповідань та гуморесок "Фіалочка", у 2006 році вийшла збірка оповідань про кохання "Гастролерка".
Автор книжок публіцистики і поезії "Доброта" (2003), "Бо ти на землі людина" (2005).
Упорядкував, відредагував і видав альманах «Літературна Чемеровеччина» (2010). Альманах побачив світ у 2023 році.
У 2009 році вийшла книжка про творчість Віктора Гончарука (рецензії, відгуки) «Я так люблю, коли душа звучить!». Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 528—532.
Посилання
http://nspu.org.ua/dovidnyk/Г