Рудольф Мерингер (; , Відень, Австрія — , поблизу Граца, Штирія, Австрія) — австрійський лінгвіст, фахівець у галузі етимології, предтеча психолінгвістики, фольклорист. Один із засновників (разом з Гуго Шухардтом) Школи слів і речей.

Член-кореспондент Австрійської академії наук, Австрійського археологічного інституту, почесний член Спілки австрійської фольклористики та Віденського антропологічного товариства.

Біографія Народився 9 березня 1859 року у Відні. Католик. Батько — Георг Мерингер (1817—1886), родом з села ПібМається на увазі або якесь поселення, що зараз не існує, або село Беб поряд з районним центром Чота. (парафія Чот, Папський яраш), комітат Веспрем, Угорське королівство), був шевцем та підприємцем у Відні; син Віртса Георга Мерингера () та Еви Цингішер (). Мати — Елізабет (1824—1877), родом з Острави, позашлюбна дочка Катаріни Мітки ().

З 1878 року навчався германістиці та порівняльному мовознавству у Віденському університеті в основному під керівництвом Ріхарда Гайнцеля. У 1882 році захистив дисертацію з індоєвропейських довгих дифтонгів та здобув ступінь доктора філософії. У 1883—1885 роках провів кілька семестрів у Берліні, де підвищував свою кваліфікацію в індоєвропеїстиці під керівництвом Йоганнеса Шмідта. У 1885 році пройшов габілітацію у Віденському університеті й отримав посаду приват-доцента індоєвропеїстики. У 1892 році там же призначений екстраординарним професором порівняльної граматики індоєвропейських мов. У 1893—1899 роках — ординарний професор.

У 1895 році (у Відні) одружився з Марією (нар. 1875), дочкою Венделіна Гааша (Wendelin Haasz) та Розалії Обермюллер (). У Рудольфа та Марії народився син — Йоганнес Рудольф Мерингер (1899—1944), доктор медицини, стоматолог, і дві дочки, одна з яких, Грете Мерингер (нар. 1896), стала доктором філософії.

У 1899 році прийняв пропозицію Ґрацького університету та став там ординарним професором санскриту та порівняльного мовознавства. У 1909/1910 році декан, у 1917/1918 — ректор університету.

Він заснував там Індоєвропейський інститут (), яким керував до виходу на пенсію у 1930 році.

Помер 11 лютого 1931 року у селі Кройсбах () під Грацом у Штирії.

Внесок у науку

Психолінгвістика Найважливіший внесок Мерингера у лінгвістику полягає у тому, що він звернув увагу на лінгвістичне значення застережень. Мерингер займався романськими й італійськими мовами, але найбільше семантичними та фонетичними змінами. Він намагався пояснити фонетичні зміни лінгвопсихологічно та разом із неврологом і психіатром Карлом Маєром у 1895 році написав працю «Застереження й очитки» (). Цю роботу використав Зигмунд Фрейд для вивчення проблематики психопатології, за що Мерингер критикував його: останній не схвалив використання прикладів з його роботи. У 1908 році він опублікував роботу «З життя мови — обмовки, дитяча мова, наслідування» (), де виклав висновки зі своїх спостережень за дитячою мовою та наслідуванням. У цих працях він наводив великі списки обмовок з аналізом їхньої появи. Ці праці корисні для науки й досі. Вікторія Фромкін пише:

Основні постулати його робіт, присвячених обмовкам:

Помилки не є випадковими, а керуються правилами. Основною одиницею мови є не звук мови, а слово. Слова можуть бути поділені на структурні компоненти, що відрізняються за силою їхнього внутрішнього уявлення (). Усі носії породжують обмовки однаковими способами.

Всі ці висновки прийняті сучасними психолінгвістами.

Більшу частину своєї колекції застережень він зібрав за обідніми розмовами. Тільки одна людина могла говорити раптово; коли він обмовлявся, розмова зупинялася доти, доки обмовку не запишуть.

Етимологія Мерингер і Гуго Шухардт вважаються засновниками Школи слів та речей. Мерингер вивчав історію слів (етимологію) у зв'язку з історією речей, які вони означають. Він заснував журнал «Слова та речі». Мерингер постійно здійснював поїздки Австрією, Угорщиною, Боснією (Угорщиною та Боснією — з 1890 року) у пошуках різноманітних артефактів — від деталей будівель до рибальських снастей.

Праці Окремі роботи:

Ueber cpuren roemischer dachconstruction в Cartuntum. — Wien, 1894. Versprechen und verlesen: eine psychologisch-linguistische Studie — Stuttgart: G. J. Göschen, 1895, у співавторстві з Карлом Майєром; нове видання — New ed. with an introductory article by Anne Cutler і David Fay. (Amsterdam studies in theory and history of linguistic science. Series II. Classics in psycholinguistics. Volume 2) — Amsterdam: John Benjamins, 1978. ISBN 90-272-0971-5, ISBN 90-272-0973-1. Indogermanische Sprachwissenschaft (том 59 у серії «Sammlung Göschen» (Leipzig: GJ Göschen): 1-е видання — 1895/1897, 2-е видання («2., durchgesehene Auflage») — 1899, 3-е видання («3. durchgesehene Aufllage, mit 4 tafeln») — 1903). Переклад англійською: Rodolfo Meringer. Lingüística indoeuropea / Trading directo, introducción y notas de Pedro Urbano González de la Calle. — Madrid: Victoriano Suárez, 1923 (у серії «Biblioteca española de divulgación científica»). Das deutsche Haus і sein Hausrat. — Leipzig: Teubner, 1906 (том 116 у серії «Aus Natur und Geisteswelt»). Aus dem Leben der Sprache — Versprechen, Kindersprache, Nachahmungstrieb. Festschrift der kk Karl-Franzens-Universität Graz aus Anlaß der Jahresfeier am 15. XI. 1906. — Berlin: B. Behr's Verlag, 1908. Mittelländischer Palast, Apsidenhaus und Megaron. (Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften) — Wien: Hölder, 1916. — 85 S.

Мерингер публікував свої статті у журналах «Індогерманські дослідження» (), «Вісник Антропологічної спільноти Відня» (), «Доповіді засідань Імператорської академії наук у Відні» (), «Журнал австрійської фольклористики» (), а також безліч статей у своєму журналі.

Деякі статті (не включені статті з журналу Мерингера):

Диссертація. В двух частинах: «I. Ueber den indogermanischen dual der o-stämm» и «II. Flexion der zweizahl». Стаття з такою ж назвою опублікована у (Abhandlung II.) в двух частинах: «A. Die einsilbigen Neutra des Indogermanisches» і «B. Ueber einge indogermanische Präfixe» тв з введенням. Стаття у чотирьох частинах:

Рецензія Пауля Кречмера на цю статтю опублікована у журналі «» у четвертому випуску XXV тому від 1899 року на сторінках 385—386.

На цю книгу написав рецензію Карл Бругман (в журналі «Індогерманські дослідження», том 14, с. 45—47). Стаття «Wörter und Sachen» у чотирьох частинах в журналі «Indogermanische Forschungen» у 1904—1907 роках: у томах 16 (1904; «Wörter und Sachen. Mit 25 Abbildungen im Text», с. 101—196), 17 (1904/1905; «Wörter und Sachen II. Mit 15 Abbildungen», с. 100—166), 18 (1905/1906; «Wörter und Sachen III», с. 204—296), 19 (1906; «Wörter und Sachen IV. Mit 31 Abbildungen im Text», с. 401—457), 21 (1907; «Wörter und Sachen V. Mit 16 Abbildungen, davon 5 auf zwei Tafeln», с. 277—314). Після статті на сторінках 422—423 розмістили коментар Вильгельма Маєра-Любке до статті.

Інші видання:

Zur Geschichte des Kachelofen.

Примітки

Посилання