Аріст Арістович Кунік (, ; , Ґрановиці, Сілезія, Пруссія — , Санкт-Петербург, Росія) — російський та німецький історик. Прихильник норманської теорії утворення Руської держави.
Ранні роки та освіта Народився у селі Ґрановіце в провінції Сілезія в складі Королівства Пруссія 14 жовтня 1814 року. Батько, Ернст Фрідріх Кунік, володів невеликою садибою поблизу міста Явора.
Освіту спочатку здобував у гімназії міста Легниця. Згодом навчався в університеті у Бреслау (нині Вроцлав), закінчив Берлінський університет.
1839 року за сприяння Михайла Погодіна емігрував до Росії, поселився в Москві та почав вивчати російську історію. З 1841 року писав для газети «Москвитянин».
Наукова діяльність
1844 року став ад'юнктом Академії наук з російської історії. 1850 став екстраординарним академіком. Працював старшим зберігачем Ермітажу, членом археографічної комісії, в якій займався головно актами іноземними мовами.
У своїх працях просував норманську теорію утворення Руської держави. Головною його працею вважається «Die Berufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slawen», видана 1844 року.
У своїх наукових працях вперше імплементував історико-генетичний метод мовознавства, розроблений німецьким науковцем Якобом Гріммом.
1866 року за дорученням графа , голови Імператорської публічної бібліотеки, займався викупом частини бібліотеки покійного історика у його сестри. На основі цих матеріалів склав «Атласы предположений о застроении Санкт-Петербурга. 1703—1839» ().
1876 року став доктором російської історії honoris causa Київського університету Святого Володимира.
Активно захищав справжність Краледворського та Зеленогорського рукописів (як виявилося, підробок Вацлава Ганки).
Помер у Санкт-Петербузі.
Праці
«Die Berufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slawen» (1844); «Программа задачи на премию о византийской хронографии» (1849); «О влиянии иранского племени на судьбы семитических народов» (1856); «Замечания к Отрывкам о варяжском вопросе С. Гедеонова» (1862); «О сравнительном исследовании славянских и литовских наречий» (1863); «Сборник материалов для истории Императорской Академии Наук в XVIII веке» (1865); «О записке готского топарха» (1874); «Тохтамыш и Фиркович» (1876); «Известия Аль-Бекри и других авторов о Руси и Славянах» (1878; разом з бароном ); «Примечания к Каспию Дорна» (1882); «Печенеги, Торки, Половцы» (1888); «Об описании славянских земель Ибрагима Ибн-Якуба» (1890); «Известия Аль-Бекри и других авторов о Руси и Славянах» (1903, опубліковано посмертно); «Почему Византия остаётся загадкой во всемирной истории» («Записки Академии наук», Т. II); «Об учёных сборниках и периодических изданиях Императорской Академии Наук с 1726 по 1852 год» («Записки Академии наук», Т. I); «Перечень сочинений В. H. Татищева и материалов для его биографии» («Записки Академии наук», Т. XLVII).
Примітки
Джерела
Ernst Kunik. In: Theodor Westrin (Hrsg.): . 2. Auflage. Band 15: Kromat–Ledvätska. Nordisk familjeboks förlag, Stockholm 1911, Sp. 284 (schwedisch, runeberg.org)