Карл Фосслер (, 6 вересня 1872, Гоенгайм, поблизу Штутгарта — 19 вересня 1949, Мюнхен) — німецький мовознавець, літературознавець та філософ. Засновник власної лінгвістичної школи — «школи Фосслера», найбільшим представником якої, крім нього, був Лео Шпітцер. Одним із учнів Фосслера був Віктор Клемперер, відомий своїм дослідженням мови Третього рейху «Lingua Tertii Imperii».

За основною спеціальністю Фосслер (як більшість його учнів) був філологом-романістом. Вважався одним із найбільших німецьких довоєнних дослідників у цій галузі. Фосслер є автором двотомної праці про «Божественну комедію» Данте; йому також належить повний її переклад білим віршем, над яким він працював усе життя. Фосслер також досліджував творчість французьких та італійських письменників.

За своїми філософськими поглядами опонент позитивізму та ідеаліст, послідовник німецької «філософії життя» і Бенедетто Кроче, у мовознавстві був прихильником дослідження індивідуального «стилю» письменника та колективного «духу» мови, критикував прагнення структуралізму, що зароджувався, обмежитися вивченням абстрактних мовних систем. Розробляв стилістику. Певною мірою лінгвістична концепція Фосслера (мови як energeia) перегукується з концепцією В. фон Гумбольдта.

Мовознавча школа Фосслера не здобула визнання сучасників, які (зокрема, Трубецький, Винокур , Блумфілд) критикували її за «нелінгвістичність» (постійний вихід на літературознавчі та філософські проблеми). Винятком було російське «коло Бахтіна» (сам Бахтін та Волошинов), автори якого ставилися до Фосслера з повагою як до найбільшого, на їхню думку, представника європейського мовознавства, що пропонує «суб'єктивістську» альтернативу замість «абстрактного об'єктивізму» Соссюра та младограматиків. У стилістиці Бахтін був послідовником Фосслера (а його опонент Виноградов слідував за Шарлем Баллі, представником критикованої Фосслером Женевської школи).

Праці

Positivismus und Idealismus in der Sprachwissenschaft, 1904 («Позитивізм та ідеалізм у мовознавстві») Sprache als Schopfung und Entwicklung, 1905; («Мова як створення та розвиток») Frankreichs Kultur und Sprache, 1929 («Культура та мова Франції»)

Примітки

Посилання