«Кома́рик» («Ой що ж то за шум учини́вся…») — українська народна жартівлива пісня про весілля, смерть і похорон комара, відома з першої чверті XVIII століття в різних варіантах, версіях і редакціях, породжених історичними обставинами різних епох, в обробках відомих композиторів XIX століття, у виконаннях популярних артистів і музичних колективів XX століття, а також переробках і запозиченнях композиторів і літераторів XVIII—XX століть.
Гіпотези про походження Пісня про комара і муху існує у фольклорі різних народів. На думку Івана Франка, джерелом народної творчості послужило природне явище, відоме як «танець мух і комарів», при цьому фантазія різних народів інтерпретувала це явище по-своєму, «хоч усе антропоморфічно».
Дослідник, історик й теоретик літератури Володимир Перетц відмічав зв'язок українського народного твору з рядом пісень про тварин, комах і птахів і припускав, що вірш склався з таких елементів як «пародії, народні пісні і польська кантичка».
Історія XVIII—XIX століття
Перші рукописні варіанти, публікації і дослідження В Україні жартівлива народна пісня про комара, який «на мусі оженився», а потім впав з дуба, розбився і був урочисто похований, відома у багатьох варіантів. З другої чверті XIX століття варіанти тексту друкувалися в граматиках української мови, публікувалися в збірках етнографічних і фольклорних матеріалів, були предметом наукових досліджень, друкувалися також нотні видання пісні в обробках відомих композиторів. Тексти, записані збирачами народного фольклору і дослідниками XVIII—XIX століть у різних регіонах України, розрізняються об'ємом, мірою повноти і подробиці розробки теми і редакціями. Частина версій збереглася лише в обривках.
Згідно з вказівками дослідників, перша письмова фіксація тексту виявлена в рукописній збірці Леонтія Ягольницького 1719 року й опублікована Михайлом Грушевським в «Записках наукового товариства Шевченка» 1897 року.
У праці «Студії над українськими народніми піснями» (1910—1912) Іван Франко припускає, що схема сюжету прийшла в Україну із Західної Європи; на ґрунті загальної сюжетної канви у східній і західній частинах України виникли варіанти пісні, що розвивають різні сюжетні лінії. Ці варіанти, які у термінології епохи Франко означає як «український» і «галицький», своєю чергою мають різні редакції.
Українські варіанти відрізняються більшою стислістю і зверненням передусім до історії стосунків між комаром і мухою (сватання, одруження, спільне життя, смерть). Галицькі варіанти детальніше розвивають лінію катастрофи (падіння комара з дуба, поява мухи, яка жалує його, поховання) — на думку Франка, вони є «аллегоричний малюнок долі бурлаки, над яким хоч при смерті милосердиться чутлива жіноча душа».
Франко вказує, що рукописні галицько-руські варіанти датуються кінцем XVIII століть (близько 1780 року), їх відрізняє «дворацько-школярський» тип віршування, вони мають «характер не чисто народний». Найстаріший з відомих друкованих галицьких варіантів виданий у збірці польського етнографа Вацлава Залеського «Пісні польські й руські люду галицького», опублікованій під псевдонімом Wacław z Oleska 1833 року польською мовою (містить транскрибовані латиницею записи українських народних пісень, зокрема «Oj stuknuło w bujnym lisi»). Відомі також переробки пісні «галицько-руською інтелігенцією» XIX століття, що не отримали широкого поширення в народі.
Варіанти і редакції тексту містять безліч різних подробиць і деталей сюжету. Так, в одному з варіантів, опублікованих етнологом і фольклористом Павлом Чубинським в науковій збірці «Труды етнографічно-статистичній експедиції в западнорусский край» (1874) повідомляється про причини падіння комара з дуба (дізнавшись, що дружина «не вміє шити, ні білити, / Ні хороше комарика поводити», комар з горя полетів в діброву, «де взялись буйниі вітри — збуйнували», внаслідок чого він впав з дуба і убився). У іншому варіанті, надрукованому у збірці етнографа і фольклориста Платона Лукашевича «Малоросійські та червоноруські народні думи і пісні» (1836) є присутнім опис поховання комара і віддання йому почестей («Комареви труну събудували, / Дорогими сукнами окладали, / Золотыми цвяхами побивали»; до його могили йдуть «цари и паны» і запитують: «Ой що се лежить за покойникъ, / Чи царь, чи гетьманъ, чи полковникъ…» — «Се, не царь, не гетьманъ, не полковникъ, / Ни с чужой стороны чужестранець; / Ой се-жъ лежить комарище, — / Славного войска козачище!»).
Пісня в алегоричній формі оповідає про людські взаємини за допомогою образів з тваринного світу. Володимир Перетц розглядав пісню як «пародію на серйозні думи, в яких описується смерть козака і його похорон».
Обробки відомих композиторів
1833 року нотний запис народної мелодії в обробці польського композитора Кароля Ліпінського опублікований у збірці Вацлава Залеського «Пісні польські й руські люду галицького» (; для голосу і фортепіано).
1862 року пісня в обробці українського і польського композитора і етнографа Антона Коціпінського видана у збірці «Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії» польською та руською мовами, під назвою «Ой стукнуло въ буйнімъ лісі»: Дума про смерть комаря» ().
1897 року текст і ноти пісні в обробці українського композитора, збирача пісенного фольклору Миколи Лисенко увійшли до складеного ним «Збірника народних українських пісень» («Шостий десяток», ; для чоловічого хору) під назвою «Ой що ж то за шум учинився».. 1908 року пісня з нотами була опублікована Лисенком у його «Збірці народних пісень в хоровому розкладі…» (розділ «Додаток», ). 1909 року пісня під тією ж назвою опублікована у складі підготовленого Андрієм Конощенко видання «Українські пісні з нотами» (вип. 3, ). У публікаціях вказані різні місця збору фольклорного матеріалу: Полтавщина, Херсонська і Київська губернії; варіюються текст і мелодія пісні.
XX століття
У різні епохи пісня набувала нових редакцій і сенсів. У першій чверті XX століття відповідно до нових історичних обставин виникла нова, повстанська версія пісні з антиросійськими і антирадянськими мотивами («Зголосився Комар до повстанців / Щоб кусати москалів-голодранців»). Пісня стала відома під назвою «Комарик». Послуговувалася популярністю під час Першої світової війни, розспівувалася в якості стройової, була «найбільш улюбленій» серед українських повстанців середини 40-х — першої половини 50-х років XX століття.
На думку дослідника Володимира Кобилянського, у повстанській версії пісні «простежується алегоричне порівняння бійця УПА з образом невеличкого комарика. В експресивній пісенній лексиці виокремлено слово-етнонім із негативною верифікацією „москаль“. Воно передає зневагу, іронію, ненависть, оскільки асоціюється з образом ворога-загарбника. Повстанці ж асоціюються з „комариком“, який чинить відчайдушний опір явно переважаючому його ворогу».
Повстанська версія першої строфи пісні з нотами під назвою «Пісня про комаря» надрукована 1950 року в Німеччині у збірці «Співаник УПА», виданій у рамках проекту збереження спадщини української еміграції. Видання ілюстровано графічними роботами українського художника-емігранта . Згідно з оцінкою культурного діяча та художника Павла Лопати, ці ілюстрації «глибоко оригінальні та технічно добре виконані», «композиційно сумлінно продумані і зберігають своєрідний творчий почерк».
Інша редакція повстанській версії пісні з нотами опублікована в незалежній Україні в антології пісень національно-визвольних змагань, складеній Євгеном Гіщинським.
Варіанти тексту
XVIII століття
XIX століття
XX століття
Відомі виконання
Пісню виконувало багато співаків та музичних колективів. Серед них: Хори під керівництвом П. М. Бігдаш-Бігдашева Петро Лещенко Квітка Цісик
Вплив і запозичення XVIII—XIX століття Пісня про комара поширювалася також у «великороських» рукописних і друкованих пісенних збірках другої половини XVIII — XIX століття. За вказівкою Перетца, про походження тексту з українського (у термінології епохи, «малоруського») джерела свідчать збережені переписувачем «малорусізми» (відсутній в російській мові кличний відмінок: «комару»; «якъ»; «поховати»; «казацы» та ін.).
XX століття
1918 року пролетарський поет Дем'ян Бєдний написав вірш «Проводи» («»), пізніше покладений на мелодію української пісні «Комарик». Автором музики було оголошено Дмитра Васильєва-Буглая. Згідно з вказівками дослідників, документальних підтверджень його авторства немає..
Першим виконавцем «червоноармійської пісні» став естрадний артист . 1919 року «злободенні куплети» «Проводи» у виконанні Борисова були записані на пластинку, тисячі екземплярів якої були відправлені на фронт. Перше нотне видання з'явилося 1923 року.
1923 року російський радянський письменник з українським корінням по материнській лінії Корній Чуковський створив літературну переробку сюжету про весілля комара і мухи — віршовану дитячу казку, уперше опубліковану 1924 року з ілюстраціями під назвою «». Книга витримала п'ять видань з 1924 по 1927 рік.
1928 року радянська цензура угледіла в казці «небажаний» політичний підтекст. Вдова Ленина Надія Крупська писала в газеті «Правда» за 1 лютого 1928 року: «» На думку цензорів, Комарик — це «переодягнутий принц», Муха — «принцеса», іменини і весілля — «буржуазні свята». Було визнано непристойними також ілюстрації Конашевича, оскільки Муха стоїть занадто близько до Комарика і посміхається йому «занадто кокетливо».
Чуковський мусив змінити назву на , проте боротьба з казкою тривала декілька десятиліть. 1960 року в «Літературній газеті» було опубліковано лист в редакцію, автор якого побачив у казці прославляння «» і закликав спалити книгу. Історія радянських політико-ідеологічних гонінь на казку про весілля комара з мухою своєю чергою стала темою усного фольклору і знайшла відображення в циклі анекдотів про правителів СРСР/Росії XX—XXI століть — також з різними варіантами побудови сюжету.
Коментарі
Примітки
Література Ноти і варіанти тексту Граматики української мови
Збірки
Нотні видання
[ вид.: Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2002. — 316 с.] Матеріали і дослідження
Енциклопедичні і довідкові видання .
Статті в періодичних виданнях