Дмитро Петрович Бутурлін ( — ) — російський військовий історик, генерал-майор, дійсний таємний радник, сенатор, голова Бутурлінського комітету.

Біографія Представник старовинного аристократичного роду Бутурліних. Батьки: капітан лейб-гвардії Ізмайловського полку Петро Михайлович Бутурлін та Марія Олексіївна, уроджена княжна Шаховська.

Отримав домашню освіту і в 1808 році був зарахований корнетом в Охтирський гусарський полк. У 1810 році переведений в Кавалергардський полк, а 23 березня 1812 року — в Свиту Його Імператорської Величності по квартирмейстерській частини в чині підпоручика. Брав участь у Французько-російській війні і закордонних походах російської армії. За відзнаки в боях нагороджений різними російськими та іноземними орденами і 23 жовтня 1813 року проведений в чин штабсротмістра.

1 липня 1817 року проведений у флігель-ад'ютанти. У 1823 році в чині полковника брав участь у Франко-іспанській війні. За цю кампанію проведений 1 січня 1824 року в генерал-майори із призначенням перебувати в кавалерії, а 4 березня був знову зарахований до Свити Його Імператорської Величності. Під час Російсько-турецької війни служив генерал-квартирмейстером 2-ї армії; після закінчення війни, 4 січня 1830 року звільнений у відставку за власним проханням.

Був призначений 14 травня 1833 року в межовий департамент Правлячого Сенату з назначенням чину таємного радника; 6 грудня 1840 року став членом Державної Ради.

Найвищим указом 24 квітня 1843 року його було призначено директором Імператорської публічної бібліотеки. Із 1844 року — член Державної Ради. Був нагороджений 1 січня 1845 року орденом Св. Олександра Невського, до якого 5 квітня 1849 йому були надані алмазні знаки. Із 10 січня 1847 року — дійсний таємний радник. У 1848 році призначений головою Комітету (цензурного органу) «для вищого нагляду в моральному та політичному відношенні за духом та напрямом всіх творів російського друкарства» (Бутурлінський комітет).

Помер 9 (21) жовтня 1849 року. Похований у церкві Святого Духа Олександро-Невської лаври.

Посилання Із 27 квітня 1824 рокуЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.213. с. 22. Метрический книги Исаакиевского собора. Бутурлін одружений з Єлизаветою Михайлівною Комбурлей (1805 — 07.07.1859), старшою дочкою сенатора Михайла Івановича Комбурлея (1761—1821) від його шлюбу з Анною Андріївною Кондратьєвою (1783—1864). Отримав в придане Хотінський палац, де працював над історичними працями. За свідченням П. А. Вяземського, своїми успіхами в цивільній службі Бутурлін був зобов'язаний дружині і аничковським балам.

У липні 1842 року Є. М. Бутурліна отримала орден Св. Катерини (меншого хреста), а 23 квітня 1854 року зведена в статус статс-дами. Її особняк на Сергіївській вулиці — один із найбільш пишних в Петербурзі зразків "другого бароко — був після її смерті викуплений під посольство Австро-Угорщини. Померла «від раку грудей і сухотки» в 1859 році в ПарижіЦГИА СПб. ф.19. оп.123. д.15. с.39.. Похована в Росії.

Діти: Анна (01.04.1825ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.214. с. 8. Метрические книги Казанского собора. — 1906) — фрейліна, дружина графа П. С. Строганова. Петро (26.04.1826 ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.218. с. 9. Метрические книги Казанского собора. — 14.06.1877) — полковник лейбгвардії Кінного полку, помер у Парижі від раку кишечника. Ольга (14.09.1829ЦГИА СПб. ф.19. оп. 111. д.233. с. 17. Метрические книги Казанского собора. — ?), хрещениця І. В. Васильчикова. Микола (21.09.1835ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.266. с. 34. Метрические книги Казанского собора.—03.08.1836ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.280. с. 72. Метрические книги Исаакиевского собора.) — помер в 9 місяців від хвороби зубів, похований в Олександро-Невській лаврі.

Твори Автор низки праць на військово-історичну тематику, у тому числі офіційного викладу подій війни 1812 року. Більшість із них були написані французькою мовою, пізніше перекладені російською. Твори Бутурліна містять багатий фактичний матеріал, який використовується істориками.

Примітки

Література

Посилання Стаття на сайті Російської національної бібліотеки Бутурлин Д. История нашествия императора Наполеона на Россию в 1812-м году. — Ч. 1. — Спб.: в военной тип., 1837. — 415+9 с., Приложения; Ч. 2. — Спб.: в военной тип., 1838. — 418 с. Бутурлин Д. П. Два письма графа Дмитрия Петровича Бутурлина к Алексею Николаевичу Оленину // Русский архив, 1870. — Изд. 2-е. — М., 1871. — Стб. 1201—1214. Бутурлин М. Очерк жизни графа Д. П. Бутурлина // Русский архив, 1867. — Вып. 3. — Стб. 376—386.