Семен Федорович Полоз гербу Полозович (, до 1530) — київський ключник (1494–1495), київський митник (1505), черкаський намісник (1501—1503, 1508)Стаття Hostoml у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III С. 163 з 1895 року, овруцький намісник (1507—1510), річицький намісникBoniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XV i XVI wieku. W. 1883. str. 252 (староста<ref> </</ref>) (1522–1529). Відомий організацією ним козацьких загонів та військових виправ для них.

Життєпис

Родина

Батько: Федір Іванович Полоз з Пінського повітуNiesiecki K. Herbarz Polski T. VII. str. 370. Брати: Іван Федорович Полоз та Щастний Федорович Полоз.

Військова діяльність Активний учасник боїв з кримськими татарами. У 1510–1524 роках був козацьким ватажком . За перемоги над татарами у 1508 і 1511 роках Децій називав його «славним руським вояком», а Бельський — «Полозом Русаком славним козаком».

Сенько Полозович виступав організатором козацьких підрозділів разом із Коростишівським паном Кшиштофом Кмітою, для боротьби проти татарської агресії. У 1524 році разом з Кмітою біля о.Тавань блокували переправи кримських татар, що поверталися після набігу на Галичину. Бої тривали протягом тижня, після закінчення набоїв козаки на чолі із Полозовичем та Кмітою відступили. Під враженням від цього успіху того ж року з їхньої ініціативи на засіданні державної ради Великого князівства Литовського розглядалося питання про прийняття козаків для несення прикордонної служби за державний кошт. В листі Сигізмунда І до членів державної ради навіть згадувалося про перші кроки цієї акції:

Хоча урядовий проєкт провалився через нестачу коштів, ідея охорони південного прикордоння силами козаків збереглася.

У 1526 році на чолі козацького загону здійснив напад на межі Московської держави, сплюндрувавши волості Стародубщини та Гомельщини, захопивши поселення Попову Гору та Дроків. На це королю скаржився московський цар Василь III, проте без результату.

Цивільна діяльність

У цивільному житті добре господарював у всіх маєтках: в 1494 році від Олександра Ягеллончика отримав маєток Хабне, а від короля Сигізмунда I у жовтні 1507 року отримує село Жуховичі в Мозирському повіті вічним правом, 1508 році пожиттєво колишні володіння Василя Дашкевича — Гостомляни в Київському повіті, Ставки у Житомирському повіті, Гладковичі в Овруцькому, у 1509 році Деречин (тепер Білорусь), Котчин та Гостомель, що раніш належали князю Василя Нікольського. Йому також належали: Бишів, Витачів, Бугаївка, від 1504 р. Острогляди, ХойникиArchiwum Główne Akt Dawnych. Archiwum Prozorów і Jelskich. Sygn. 1. S. 3, 200. Sygn. 2. S. 78 (тепер Білорусь).

23 листопада 1510 р. став волею короля Сигізмунда I овруцьким намісником:

3 травня 1529 р. у Грамоті великого князя Сигізмунда I Старого були відзначені добрі заслуги Семена Полоза, організація ним прибутків митниці, будівництво замку та ремонт корчми після подій Лівонської війни (1558–1582 рр.)стар. 534 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 .

Сім'я

Донька: Фена (ФеннаОрест Левицький. Ганна Монтовт / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 107. ISBN 5-319-01070-2) у першому шлюбі за князем Іваном Сенським, у другому (з 1532 року) — за князем Дмитром Видницьким-Любецьким, який прийняв її з дітьмиКовшун Н. Кордони Любецької волості. 30.11.2014. Її донька, теж Фена, вдруге вийшла заміж за Щенсного (Фелікса) Харленського.

Останні роки життя

Провів на Річицькому старостві.

Примітки

Джерела та література  — С. 533–534. Т. 2.

Українською Грушевський М. С. Історія України-Руси: В XI т., 12 кн. — Том VII. Розділ II. Козаки і козакованнє в першій половинї XVI в. Відносини до козацтва місцевої адмістрації й центрального правительства — Київ: Наукова думка, 1991. — (Пам'ятки іст. думки України). — ISBN 5-12-002468-8.

Див. також Українські гетьмани і кошові отамани