Виробництво художнього матеріалу жанру наукової фантастики в Колумбії характеризується дефіцитом авторів і творів. Дослідження публікацій між 1928 і 1996 роками свідчить про існування лише 17 літературних творів.BURGOS LOPEZ, Campo (2000), La narrativa de ciencia ficción en Colombia, en: Literatura y Cultura, Narrativa colombiana del siglo XX, vol. 1, Ministerio de Cultura протягом siglo XX виділяється робота двох авторів: Рене Ребетеза та Антоніо Мора Велеса, які досягли обмеженого національного та міжнародного визнання. на початку siglo XXI, Колумбійська наукова фантастика, здається, переживає ренесанс, якщо взяти до уваги збільшення кількості публікацій і молодих письменників, на додаток до участі, яка зараз існує у відеоіграх і коміксах, розширюючи поле дії в тому, що можна розуміти як нову хвилю наукової фантастики в колумбійській популярній культурі.

Література

Оповідання та роман

Історичне тло Креоли, діти іспанців, які народилися в Новому королівстві Гранада, і деякі іспанці-іммігранти писали книги на різні теми: від повчальної літератури до наукових книг, від ораторського мистецтва до історії та літератури. Більшість із цих книжок було видано в різних частинах Європи, а деякі — у Лімі та Мексиці, містах, де були друкарні з XV століття. Літературна традиція в Колумбії походить від свого заснування в Новій Гранаді, і хоча вона мала злети та падіння більшої чи меншої якості або виробництва, колумбійська література має чудових експонентів, добре визнаних за межами національного кордону. Хоча наукова фантастика не є найбільш символічним жанром або жанром, пов'язаним із образом Колумбії, хорошу дозу фентезі можна знайти в магічному реалізмі, а звідси — школі, яка зрештою вплинула на нових письменників одного з найфантастичніших, що тільки що зароджується в цій країні.

Перші твори У колумбійській літературі 1920-1930-х років можна простежити три твори, жоден із яких не є широко відомим, які стосуються тем, типових для наукової фантастики. Це поодинокі твори, які дуже мало впливають на наукову фантастику та національну літературу. За словами критика Кампо Бургоса, «на першому етапі з 1930-х до 1950-х років колумбійські науково-фантастичні твори мають археологічну цінність більше, ніж літературну, і, принаймні, — враховуючи те, що вони відхиляються від естетичних каналів того часу — сприяють модернізувати наші листи». Спільним для її авторів є те, що вони жили за межами країни, особливо в Сполучених Штатах, у той час, коли наукова фантастика не дійшла до Колумбії.

Хосе Фелікс Фуенмайор Він народився в Барранкільї в 1885 році і помер у тому ж місті в 1968 році. Журналіст і політик, він обіймав державні посади, такі як контролер департаменту. За словами письменника Рамона Іллана Бакки:

Кажуть, що Сепеда Самудіо стверджував: «Ми всі походимо від старого Фуенмайора». Гарсіа Маркес також визнав його важливість.GARCIA MARQUEZ, Gabriel (1981), «José Félix Fuenmayor, cuentista», en Textos costeños, ed. de Jacques Gilard, Bruguera, Barcelona: 324—326. За словами письменника Діксона Мойя:

У 1928 році Фуенмайор написав «Сумну пригоду чотирнадцяти мудреців», роман, який вважається першим твором наукової фантастики в країні і є «сатирою на кшталт „Мандрів Гуллівера“ Свіфта або „Мікромегаса“ Вольтера, що є висміюванням наукового фетишизму».

Хосе Антоніо Осоріо Лісаразо Хосе Антоніо Осоріо Лізаразо народився в Боготі в 1900 році і помер у тому ж місті в 1964 році. Щодо його літературної творчості загалом було сказано, що «великий соціальний зміст його творів, у яких він водночас розповідав про те, що бачив, містив різні соціальні тези у формі запитань і відповідей на дійсність, робить його твір являє собою нерівномірний набір, з підкреслено моралізаторським дидактичним підтекстом… Загалом Осоріо Лізаразо романізував… у натуралістичний спосіб місто, своє життя та його найбільш репрезентативних дійових осіб: передмістя, що характеризується нетрями, запустілими кафе та куточками їдалень, просоченими насильством, людською деградацією та нещастям». У Дні ненависті (1952) він описав події 9 квітня 1948 року (вбивство політичного лідера Хорхе Елісера Гайтана).

Його внесок в історію наукової фантастики стався у 1932 році, коли він написав роман Баранкілья 2132: «Аргументом людини з Баранкільї, яка засинає у ХХ столітті та прокидається у ХХІІ столітті, Осоріо Лізаразо встановлює прибуток і збиток. констатація сучасності і критика Просвітництва».

М. Ф. Слайгер М. Ф. Слайгер є найменш відомим з усіх піонерів наукової фантастики, і, хоча деякі критики вважають його роботи «одними з найгірших творів — якщо не найгірших — колумбійської наукової фантастики», це все ще захоплюючий персонаж. Найкращим джерелом інформації про його життя є інтерв'ю Антоніо Мора Велеса з Луїсом Мартело Слігером, його племінником, у 1984 році. Мартело каже нам, що ім'я М. Ф. Слайгера було Мануель Франсіско Слайгер Вергара, народився в Монтерії в останньому десятилітті минулого століття, син Луїса Корнелла Слайгера (ірландця німецького походження, менеджера лісового будинку в цьому місті) і Лібради Вергари, уродженець Сінслехо.

У 1936 році він написав роман «Міжпланетні подорожі на дирижаблях, які прагнуть полетіти в 2009 рік», який містить «першу колумбійську космічну оперу, перший емпіричний підхід до космічних подорожей у нашій літературі, перший колумбійський текст, у якому з'являються БЕМ (інопланетяни, що мають вигляд комах або рептилій), а також першу — і поодиноку — спробу дослідити власну термінологію в цьому жанрі, незалежно від тієї, яка згодом буде популяризована в іспанських та аргентинських перекладах». Слайгер, за словами Мартело:

У своїй статті Мора Велес наводить деякі подробиці сприйняття, яке Міжпланетні подорожі… мали в 1936 році: "У журналі Javeriana за 26 липня 1936 року я прочитав таку думку про роман: «Розповіді Слайгера є досить непов'язаними, хоча й є. не перестають викликати інтерес». El Tiempo від 13 травня того ж року записав таку думку: «Містер Слайгер — піднесений письменник, який ходить не навколо куща, а крізь хмари». Подібні оцінки не є дивними, якщо говорити про CF у той час, коли наша країна ще переживала сувору технологічну відсталість.

Герман Еспіноза

Герман Еспіноза народився в Картахені (Колумбія) у 1938 році та помер у Боготі (Колумбія) у жовтні 2007 року. Письменник, журналіст, професор і дипломат. Автор Ткач корони, роману, який вважається найважливішим колумбійським романом XX століття після Ста років самотності.

Еспіноза став визнаним письменником з моменту публікації в 1970 році його роману Залицяння диявола, який отримав похвалу від письменника Маріо Варгаса Льоси та міжнародних критиків. У цьому творі розповідається про полювання на відьом, розв'язане генеральним інквізитором Хуаном де Маньозгою в місті Картахена-де-Індіас. Його шедевр Ткач корони:

…ідеться про майже столітню подорож, яка триває від моменту, коли у 1697 році флот французького короля Людовіка XIV обложив Картахену де Індіас, і до другої половини XVIII століття, під час якого головна героїня й оповідач, культурна й чуттєва креолка на ім'я Геновева Алкосер, переживає як в Америці, так і в Європі бурю Просвітництва й енциклопедичних ідей, які призвели до Французької революції та іспано-американської незалежності…

Водночас як прозаїк Герман Еспіноза опублікував кілька книжок літературних і філософських есеїв. Серед його романів: Залицяння диявола (1970), Убивство (1979), «кач корони (1982), Знак риби (1987), Симфонія з Нового Світу (1990), Трагедія Белінди Елснер (1991), Очі василіска (1992), Дощ у стерні (1994), Романс про кажанів (1999), Балада про маленьку пташку (2000), Рубен Даріо та жриця Амона (2001), Коли цілуються тіні (2004) і Айтана (2007). Серед його книг есеїв: Луїс К. Лопес (1989), Гільєрмо Валенсія (1989), Заєць на місяці (1990), Мовна пригода (1992), Перепелиний еліпс (2000), Етичний сон в Афінах та інші прози (2003), Таємниче життя снів (2005) і Торквемада, диявольський монах (2005).

Підхід Еспінози до наукової фантастики передував його успіху як прозаїка та есеїста, і він підсумований у книзі оповідань під назвою Ніч пастки (1964), у якій зібрані оповідання, які краще назвати фантастичною літературою, ніж належною науковою фантастикою. Завдяки тому, що його творчість можна коротко описати як так званий збірник оповідань, Еспіноза заслуговує на те, щоб бути віднесеним до категорії до народження колумбійської фантастики, замість того, щоб вважатися письменником-фантастом як таким. Інші автори включають його до списку „батьків колумбійської наукової фантастики“ за те, що він був сучасником інших батьків наукової фантастики та був найважливішим письменником, який підійшов до цього жанру в Колумбії.

Народження колумбійської наукової фантастики (перші визнані автори НФ) Вищезгаданий критик Бургос описує колумбійську науково-фантастичну літературу від середини до кінця siglo XX, як »…розбіжність пошуків: від ідилічної ностальгії до неопозитивізму, від естетизму під впливом Борхеса до відкриття північноамериканського «золотого віку», від сталінського проутопізму до мімезису американського бестселера, від серіалу до східної містики".

Рене Ребетез

«І це ти, Уява, комахоподібна і гігантська жінка, яка виринає з моря і йде до мене, підтримуючи мене своїми волохатими руками…»REBETEZ, René (1964), Memorias de un Crononauta

Рене Ребетез народився в Субачоке (Колумбія) в 1933 році і помер 30 грудня 1999 року на острові Провіденсія (Колумбія). Письменник, режисер і мандрівник.

Син швейцарського годинникаря та колумбійської художниці та вчительки малювання. Його батько помер, коли йому було чотири роки, тому мати з сином переїхали в місто Богота, щоб залишитися до його діда, скульптора Діонісіо Кортеса Меси. У цьому місті він був свідком Боготазо і навчався, серед інших, у Каміло Торреса Рестрепо. У віці 16 років він поїхав до Швейцарії, де познайомився з родиною свого батька, пройшов військову службу, вивчав економіку та скористався можливістю вести богемне життя в Парижі. Повернувшись у Колумбію, він є менеджером журналів Vision і Semana, де він вступає в контакт з різними політичними лідерами:

«Правлячий клас мене повністю розчарував. Відтоді — і задовго до того — корупція, дріб'язковість і незграбність були порадниками влади. З іншого боку, я встановив стосунки з видатними, цінними постатями, які люблять пам'ять: Раміро де ла Еспріелла, Хорхе Чайлд, Омар Райо, Хорхе Гайтан Дуран».MOYANO, Juan Carlos, Crononauta insigne: Capitán del velero de la vida, viajero de sí mismo, Revista Número, 25

Досягнувши цієї посади, Ребетез йде з неї. Пише революційні вірші; він дружить з надаїстами; він їде на Кубу, де підтримує кубинську революцію, вступаючи в контакт із Сантерією, яку він називає так:

«…слід основних мов, які цивілізація забула. Сантерія — це корінь, який закладено в серці кубинського народу, і лідери, незважаючи на оновлене покриття, мали дурне, плоске бачення, без глибини… Чорний, корінне населення, стародавня людина втілюють концепції, які не збігаються із західним менталітетом, але які не можуть призвести до відмови від спадщини, яка належить до природного складу нашого коріння…».