Абра́м Фе́дорович Іо́ффе, за деякими джерелами — Йоффе — радянський фізик єврейського походження з України, організатор науки, знаний як «батько радянської фізики», академік (1920), віцепрезидент АН СРСР (1926—1929; 1942—1945), творець наукової школи, що дала багатьох видатних радянських фізиків, як-от Анатолій Александров, , Петро Капіця, , Ігор Курчатов, Микола Семенов, Яків Френкель та інших. Член ВАСГНІЛ від 1956 року. Член-кореспондент Геттінгенської (1924) та Берлінської академій наук (1928), Американської академії мистецтв і наук у Бостоні (1958), почесний доктор Каліфорнійського університету (1928), Сорбонни (1945), почесний член Французького, Британського, Китайського фізичних товариствЙоффе Абрам Федорович // Енциклопедія історії України: Том 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Видавництво «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.; дійсний член НТШ (1929).
Біографія Середню освіту здобув у реальному училищі повітового міста Полтавської губернії Ромни у 1889—1897 роках, де приятелював зі Степаном Тимошенком.
Навчався в Петербурзькому технологічному університеті у 1897—1902 роках.
Стажувався в Мюнхені в лабораторії Вільгельма Рентгена (1902—1906). У 1905 році там же здобув ступінь доктора філософії.
У 1913 році захистив магістерську, а у 1915-му — докторську дисертації. У 1913—1915 роках — професор фізики в Петроградському політехнічному інституті, Гірничому інституті, університеті та інших вишах. Наукові пошуки А. Ф. Йоффе були направлені на експериментальне підтвердження квантування електричного заряду.
У 1918 році Йоффе створив фізико-технічний відділ у Рентгенологічному та радіологічному інституті (пізніше Фізико-технічний інститут). У 1919 році створив Фізико-механічний факультет у Політехнічному інституті. У 1921 році створив Фізико-технічний інститут. У 1932 році створив Фізико-агрономічний інститут. Ініціював створення фізико-технічних інститутів у багатьох промислових центрах СРСР, зокрема у Харкові та Дніпропетровську.
Під час Німецько-радянської війни 1941—1945 років працював у Казані (Татарстан), очолював Військово-морську та Військово-інженерну комісії. У ході повоєнної кампанії проти космополітів 1949—1953 років був звільнений з посади директора Фізико-технічного інституту. У 1952—1955 роках очолював Лабораторію напівпровідників АН СРСР, а від 1955 року — Інститут напівпровідників АН СРСР.
Похований в Санкт-Петербурзі.
Наукова школа Особливою турботою А. Ф. Іоффе була наукова молодь. Його називали «батьком радянської фізики», «татом Іоффе». Створив наукову школу, яку можна з повним правом порівнювати зі школами Ернеста Резерфорда (Кембридж, Велика Британія) та Макса Борна (Геттінген, Німеччина).
Абрам Йоффе мав визначальний вплив на становлення фізиків: Петра Капіці, Миколи Семенова, Юлія Харитона, Ігоря Курчатова, Анатолія Александрова, Якова Френкеля, Анатолія Самойловича.
Основні праці Основні наукові досягнення пов'язані з вивченням електричних, фотоелектричних та механічних властивостей кристалів. Він був одним з перших, хто почав досліджувати напівпровідники. Висунув гіпотезу про те, що напівпровідники можуть забезпечити ефективне трансформування енергії випромінювання в електричну енергію (за цим принципом працюють так звані «сонячні батареї»).
Фізика кристалів, 1929. Загальні уявлення сучасної фізики, 1949. Фізика напівпровідників, 1957.
Нагороди й почесні звання
Медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (28.10.1955). Три ордени Леніна. Сталінська премія (1942). Ленінська премія (1961). Заслужений діяч науки РРФСР.
Пам'ять У місті Ромни є вулиця Академіка Йоффе. На честь А. Ф. Іоффе було названо кратер Іоффе на Місяці. На його честь також названо астероїд 5222 Йоффе. Його ім'я присвоєне науково-дослідному суднові «Академік Іоффе». У листопаді 1960 року ім'я А. Ф. Іоффе присвоєно Фізико-технічному інституту АН СРСР. У 1964 році перед будівлею ФТІ встановлено пам'ятник вченому, а у великій актовій залі — погруддя. Ім'ям А. Ф. Іоффе названо вулицю в одному з районів Берліна — Адлерсхофі (). 30 жовтня 2001 року площі між головними корпусами Фізико-технічного інституту ім. А. Ф. Іоффе та Політехнічного університету, від якої бере початок вулиця Курчатова, присвоєно назву «Площа академіка Іоффе»
Примітки
Джерела та література В. М. Томашик. Йоффе Абрам Федорович // Кикоин И. К., Соминский М. С. Абрам Федорович Иоффе (К восьмидесятилетию со дня рождения). «Успехи физических наук», 1960, Том 72, выпуск 2. Соминский М. С. Абрам Федорович Иоффе. М.-Л., 1964. Абрам Федорович Иоффе (1880—1960). М., 1981. Абліцов В. Г. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Посилання Грабенко Людмила. Абрам Іоффе: український "батько радянської фізики", який стояв біля витоків атомної програми // Oboz.UA — 19.10.2025 Фізика і фізики в НТШ у Львові