В археології неолітичної Європи горизонт згорілих будинків являє собою географічну протяжну область імовірно навмисно спалених поселень.

Це була широко поширена традиція на території сучасної Південно-Східної Європи та Східної Європи, що існувала між 6500 до н. е. (початок неоліту в цьому регіоні) та 2000 р. до зв. е. (початок бронзового віку). Яскравим представником цієї традиції є культура Кукутень-Трипілля, яка була зосереджена на горизонті спалених будинків як географічно, так і за часом.

Істориками-дослідниками неоліту та енеоліту Європи досі ведеться дискусія про те, чи більшість згорілих будинків були підпалені навмисно чи ні.

Хоча досі точаться суперечки, чому практикувалося спалювання будинків, докази, схоже, вказують на те, що це навряд чи було випадковим. Також точаться суперечки про те, що могло бути причиною навмисного та регулярного спалювання будинків, адже ці підпали могли знищити все поселення. Проте в останні роки навколо теорії «домоциду», підтримуваної , та іншими, почав складатися консенсус.

Кукутень-Трипільські поселення повністю вигоряли кожні 60—80 років, залишаючи після себе послідовні шари, що складаються в основному з великої кількості уламків від глинобитних стін, що обрушилися. Ці уламки здебільшого складалися з керамічного матеріалу, що виникав, коли сира глина, що використовується для обмазування стін, засклувалася від сильного жару. Пожежа, що знищувала будівлі, засклувала глину, забарвлюючи її в яскраво-жовтогарячий колір, подібним чином до того, як предмети з необробленої глини перетворюються на керамічні вироби в процесі випалу в печі. Більше того, величезна кількість уламків з обпаленої глини, знайдених на місці кожного будинку поселення, вказує на те, що вогонь величезної сили вирував у всьому поселенні, щоб створити такий обсяг знайденого матеріалу.

Експерименти Хоча робилися деякі спроби відтворити результати спалень стародавніх поселень, у жодному експерименті ще не вдалося успішно відтворити умови, які залишили б після себе такий же тип залишків, як у виявлених на спалених неолітичних стоянках, за умови, що споруди згоріли за нормальних умов.

Аргументи на користь випадкового чи навмисного спалювання Аргумент на користь випадкового займання: На деяких спалених ділянках була велика кількість запасів продовольства, частково знищених пожежами, внаслідок яких згоріли будинки. Крім того, існував високий ризик займання через використання у цих будинках примітивних печей. Ці два факти підтверджують теорію про те, що будівлі були спалені випадково або в результаті нападу противника, оскільки можна було б стверджувати, що ніхто не навмисно спалюватиме запаси продовольства разом з будинками.

Аргумент навмисного підпалу: Деякі історики стверджують, що поселення були навмисно спалені в циклі будівництва і руйнування, що повторюється. Сербський археолог Мір'яна Стеванович пише: «…малоймовірно, що будинки згоріли в результаті серії нещасних випадків або з якихось конструктивних і технологічних причин, а скоріше те, що вони були зруйновані внаслідок навмисного підпалу і, швидше за все, з причин символічного характеру» .

Деякі з сучасних експериментів зі спалювання будинків включають експерименти, проведені Артуром Банкоффом і Фредеріком Вінтером у 1977, Гері Шаффер у 1993 і Стеванович у 1997. У своєму експерименті Банкофф і Вінтер побудували модель напівзруйнованого неолітичного будинку, а потім підпалили її таким чином, щоб відтворити випадкову пожежу, яка, можливо, виникла б через занедбане вогнище для приготування їжі. Потім вони дозволили вогню безконтрольно горіти понад тридцять годин. Хоча вогонь швидко поширився на солом'яний дах, знищивши його в процесі, врешті-решт обгоріло менше одного відсотка глини в стінах (перетворилося на керамічний матеріал), що суперечить великій кількості уламків з обпаленої глини, знайденої в руїнах кукутень-трипільського городища. Крім того, в результаті експериментального спалювання стіни залишилися майже повністю незайманими. Було б відносно легко відремонтувати дах, прибрати попіл і знову заселити будинок. Ці результати є типовими для всіх сучасних експериментів, які були проведені, щоб спробувати відтворити ці древні спалені будинки стверджує, що для виробництва великої кількості обпаленої глини, знайденої в руїнах, необхідно було розмістити величезну кількість додаткового палива поряд зі стінами, щоб створити достатньо тепла для склування глини.

Гіпотези

Аналіз можливих причин періодичних пожеж кукутень-трипільських поселень призводить до таких гіпотез:

Примітки

Посилання Кукутень-Трипільська культура на сайті французького міністерства культури.