Генріх ГоттлобРемлінгер (; 19 березня 1882, Людвігсбург, Німецька імперія — 5 січня 1946, Ленінград, РРФСР) — німецький військовий офіцер, генерал-майор Вермахту, страчений за військові злочини в Радянському Союзі.

Біографія Ремлінгер був одним із небагатьох генералів Вермахту, чий батько належав до робітничого класу.Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite Rang- und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945. (Militärgeschichtliche Studien), Harald Boldt Verlag, Boppard am Rhein 1982, ISBN 3-7646-1815-9, S. 272. У 1902 році вступив до полку уланів, у складі якого старшиною воював у Першій світовій війні. У 1916 році отримав офіцерське звання. Потім він служив у кавалерійських полках, спочатку у Вюртемберзі, а потім у Нойштеттіні.

У Першій світовій війні брав участь з 1914 по 1918 роки, був багаторазово поранений. Воював у битві при Соммі, в боях при Аргонах . Після демобілізації армії залишений в рейхсвері.

15 квітня 1936 року він став комендантом військової в'язниці Торгау, а 10 листопада 1938 року — комендантом тієї ж в'язниці, яка перейшла під безпосереднє управління вермахту.

Як начальник в'язниці, він вважався переконаним націонал-соціалістом і особливо жорстоким і садистським у своїй поведінці по відношенню до в'язнів.

1 лютого 1943 р. був зарахований в резерв і вже 15 лютого переведений в штат військового коменданта у Франції. У травні 1943 року став польовим командиром, 21 вересня 1943 року був комендантом Пскова, 1944 року — комендантом в Будапешті. Там він був комендантом фортеці під час битви за Будапешт. 12 лютого 1945 року потрапив у радянський полон.

У грудні 1945 року проти нього як військовослужбовця найвищого рангу разом з десятьма іншими офіцерами розпочали показовий Ленінградський судовий процес. 4 січня 1945 року його засудили до страти через повішення. Через день його стратили. Прокуратура також звинуватила офіцерів у причетності до Катинського розстрілу 1940 року, в якому Сталін хотів звинуватити німецький вермахт, але у 1940 році Ремлінгер взагалі не був у цій місцевості. Смертний вирок не стосувався конкретно Катині, а загалом військових злочинів проти населенняFranz Kadell: Katyn: Das zweifache Trauma der Polen, Langen Mueller Herbig, 2012, S. 111 ., але матеріали з Катинського розстрілу були використані під час судового засідання.

Звання

Дворічний доброволець (2 жовтня 1902) Єфрейтор (3 вересня 1904) Унтерофіцер (1 січня 1905) Сержант (1 березня 1908) Вахмістр (15 вересня 1911) Заступник офіцера (4 лютого 1916) Лейтенант (1 серпня 191) Оберлейтенант (1 січня 1921; патент від 6 червня 1916) Ротмістр (1 квітня 1923) Майор (1 липня 1933) Оберстлейтенант (16 березня 1936) Оберст (1 серпня 1938) Генерал-майор (1 грудня 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (серпень 1914) 1-го класу (грудень 1918) Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (2 червня 1941) 1-го класу з мечами (11 грудня 1942) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 вересня 1943)

Примітки

Посилання

Біографічні дані.