Борщі́вка — село в Україні, входить до складу Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Населення становить 1292 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Борщівська сільська рада
Географія Село Борщівка розташоване на правому березі річки Волоська Балаклійка. Вище за течією на відстані 5 км є село Бригадирівка, нижче за течією на відстані 6 км — місто Балаклія.
Історія Село Борщівка засноване у 1818 році.
В 1905 році у селі почав працювати цегляний завод. З виробленої ним цегли побудували нову кам'яну церкву та будівлі двох земських шкіл. У 20-ті роки ХХ ст. було 569 домогосподарств, в яких проживала 3571 особа.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 786 людей (за іншими даними — щонайменше 1106 жертв).
Друга світова війна забрала життя 331 односельця. 18 січня 1942 року у бою під Борщівкою загинуло 33 бійці 253-ї стрілецької дивізії РА[ http://zik.ua/news/2017/05/07/na_harkivshchyni_vidkryly_memorial_na_chest_poleglyh_u_drugiy_svitoviy_viyni_1091981 На Харківщині відкрили меморіал на честь полеглих у Другій світовій війні].
У післявоєнний період село почало відбудовуватися. Були створені два колгоспи — Червоний Перекоп та Червона Нива, які пізніше були перейменовані у колгоспи імені Мікояна та імені Берія. У 1953 році колгоспи об'єднали в один колгосп — імені Жданова.
Наприкінці 70-х років керівником колгоспу став І. М. Перерва, який вивів господарство на одне з кращих у районі. В селі були побудовані тваринницькі ферми, заправна станція ГСМ, 15 будинків для працівників господарства, їдальня. У 1985 році побудована нова будівля школи. В 1989 році село було газифіковане на 90 %.
У 1991 році був побудований 32-квартирний будинок. Збудовані нові майстерні, склади, мельниця, олійний завод.
В 2005 році було створене ТОВ АФ «Борщівське».
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Балаклійської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, село увійшло до складу новоутвореного Ізюмського району.
26 березня 2022 року село було окуповане російськими військами. За період окупації населення зменшилося, станом на 1 січня 2025 року в ньому фактично проживало 672 особи. Виїхали із села протягом окупації 185 осіб, повернулись — 81 особа. За час війни в селі були пошкоджені 25 домоволодінь. 18 січня 2025 року через влучання по житловій забудові БпЛА «Шахед» було пошкоджено ще 15 будинків, господарські споруди, автівки.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1194 особи, з яких 544 чоловіки та 650 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1281 особа.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 91,87 % російська 6,73 % білоруська 0,23 % грецька 0,23 % циганська 0,08 % інші 0,86 %
Церква З «Историко-статистического описания Харьковской епархии» преосвященного Філарета (Гумільовський Д. Г.) дізнаємося, що в 1829 року була побудована Вознесенська церква, а 1913 року прихожанами була побудована кам'яна церква (архітектор В. М. Покровський), що було, очевидно пов'язано з руйнуванням давнішої. Нова церква також була Вознесіння Христового. Ця церква була зруйнована в роки німецько-радянської війни.
Економіка Молочно-товарна і свино-товарна ферми. На території села розташовані виробничі потужності «Балаклійського маслозаводу».
Об'єкти соціальної сфери Школа.
Пам'ятки Є пам'ятник воїнам-визволителям, пам'ятник жертвам голодомору 1932-33 рр.
Примітки
Посилання Погода в селі Борщівка Неофіційний сайт села Борщівка