Іон Теодосійович Георгі́це (; псевдонім ; 2 квітня 1939, Ларга — 28 листопада 1991, Кишинів) — молдавський радянський поет, прозаїк, драматург, есеїст.
Біографія Народився 2 квітня 1939 року в селі Ларзі (нині Бричанський район Молдови). 1963 року закінчив Чернівецький університет. Відтоді працював у обласній газеті «Зориле Буковиней». Член КПРС з 1968 року.
Помер у Кишиневі 28 листопада 1991 року.
Творчість Автор збірок: «Мэрул дискордией»/«Яблуко розбрату» (Кишинів, 1969); «Нелиништь матинале»/«Ранкові тривоги» (Ужгород, 1969); «Піжмурки» (1971); «Ла марӂиня кымпией»/«Край поля» (1972); «Зелений шелест» (1974); «Ынэлцимь константе»/«Постійні висоти» (1979); «Симплу»/«Просто» (1981); «Дин прагул касей»/«Від порогу рідної хати» (1986); «Viaţa în continuare»/«Життя триває» (1991): п'єса «Roua toamnei e fierbinte»/«Гаряча осіння роса»; фарс «Pecală şi Tîndale în satul cu oameni»/«Пекале і Тиндале у селі між людьми»; драматична поема «Inorogul»/Одноріг" (видавалася у 1983 році під назвою «Зодия Инорогулуй»/«Зоря однорога»; головний герой Димитрій Кантемир). Низка його віршів була надрукована у колективній збірці «Плаюл дойнелор»/«Пісенний край» (Ужгород, 1968).
Виступав у періодиці як публіцист, видав книгу цього жанру «Екоул де а доуа зи»/«Відлуння вчорашнього дня» (1983). Уклав антології: дитячого фольклору «Песте дял, песте вылча»/«По горах, по долах» (1978, співавтор Аурел Чокану); молдавської поезії «Песте лягэн»/«Біля колиски» (1980; 1988). Автор багатьох книжок для дітей: «Брад де мунте»/«Гірська ялина» (1970); «Сэ везь ши сэ крезь»/«Дивись і вір» (1973) «Окь де стя»/«Очі зірки» (1979); «Ворбе нэздрэване»/«Чарівні розмови» (1982); «Муре дин пэдуре»/«Лісові ягідки» (1985); «Оаспэць проаспэць»/«Неочікувані гості» (1989). Знався на українській літературі, підтримував стосунки з українськими письменниками. Один з упорядників і перекладачів, автор передмов: до антології «Поець украинень»/«Українські поети» (1972); українського видання антології молдавської літератури і фольклору «Дойна» (Київ, 1985). Укладач книг: «Повешть популаре украинешть»/«Українські народні казки» (1985); «Дин лирика украиняні»/«З української лірики» (1986). Переклав багато творів українських класиків і сучасних письменників — Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Івана Франка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Бориса Олійника, Миколи Вінграновського, Андрія М'ястківського. Понад десять років працював над перекладами творів Тараса Шевченка. У 1989 році опублікував «Кобзар» Тараса Шевченка у власному перекладі і з передмовою Олеся Гончара. Його переклади надруковано у збірках: «Світло серця. Українські поети» (1979); «Збратані ліри» (1979); «Вінок сонця» (1979); «Дерево дружби» (1984). Твори письменника перекладено болгарською, естонською, російською та українською мовами.
Література О. С. Романець. Георгіце Іон Теодосійович // , С. 408;