Мотрона Стрешенець-Демешко (на російський копил Стрешенцова; 173? — після 1791) — донька малоросійського (українського) козака, бунчукового товариша Київського полку Герасима Дем'яновича. Тіточна сестра братів Розумовських, друга дружина Григорія Теплова (побрались до 1759).

Вона мала брата Кирила і сестер Ксенію та Євдокію, котрі вийшли заміж за Семена Кочубея й Івана Журавку відповідно. Якась її далека родичка, Марина Демешко, у 1755 році пошлюбила колезького асесора Михайла Тихомирова, причому на весілля завітала навіть імператорка.

За свідченням Катерини II, літом 1756 її чоловік Петро Федорович, що був на ту пору у сварці зі своєю злообразною облюбленицею , неочікувано уподобав Мотрону. Стосунки із фавориткою розладила принцеса курляндська, а великий князь по обиклості не став приховувати від дружини подробиці роману. Щоб сподобатись новій дамі серця, Петро замірився упригожити кімнату «рушницями, гренадерськими шапками, шпагами й перев'язами, так аби вона нагадувала куток арсеналу». Цим любовним задумом він попередньо поділивсь з Катериною, імовірно, маючи на меті її подразнити, проте та вдала байдужість. Інтрижка протривала доти, поки августійше подружжя не перебралось на дачу. Закохані розлучилися, однак графиня спробувала зав'язати переписку. Вона почала з довгого листа на 4 сторінки, вимагаючи од Петра і зі свого боку писати їй раз або двічі на тиждень. Натомість кавалер роздратовано звелів їй передати, що йому бракує на це вільного часу. На тім їхні взаємини припинилисьЗаписки императрицы Екатерины Второй.— СПб., 1907.— С. 382—385..

В шлюбі з Г. Тепловим Мотрона народила сина (у майбутньому — київський і слобідсько-український губернатор), й доньок Марію (дружина ) та Наталію (побралась з N Ледуховським). Після переїзду Григорія до Санкт-Петербурга жила якийсь час в Україні, де їй належали землі поблизу містечка Басань в с. Піски, Тополі, Лемеші (вкупі із Іваном Афендиком і Василем Дараганом), Пархомово (разом з ) та хутір Жуковський.

Жінка користувалась шаною свого кола. Приміром, видаючи заміж пасербицю, Яків Маркович запросив Мотрону й Кочубея посадженими батьками. У 1765 вона возз'єдналась з Григорієм в столиці, де замешкувала наступні 10 років. Втім, щасливого супружнього життя не склалось, причину чого історик Іван Каманін добачає в несхожості їхніх характерів. Зрештою, в 1776 році Мотрона забрала всі пожитки й подаровані речі, і попри вмовляння мужа покинула родину, аби жити на «чужому утриманні», як стверджував Теплов у заповіті. Мабуть, останній проявляв до дружини ті неприглядні риси характеру, що і в ставленні до колег по службі, а про його гомосексуальні зв'язки подейкував навіть Казанова. Однак, судячи з заповіту, Григорій ставивсь до всіх членів сім'ї з любов'ю і довірою. Він залишив за Стрешенцовою можливість побратись вдруге, наділив четвертю рухомої спадщини й сьомою частиною нерухомої, а також зобов'язав сина щорічно виплачувати їй 1000 рублів, а якщо вона забажає повернутись до рідних, то на різні дрібні знадоби — ще 500. Було теж завбачено, що у разі смерті Олексія обов'язок сплати грошової суми покладається порівну на чотирьох доньок.

Див. також Розумовська Євдокія Данилівна

Примітки