Джонг (, , також jung та junk) — велике багатощоглове вітрильне судно з острова Ява (сучасна Індонезія), яке широко використовувався яванцями до XVII століття, спочатку індуїстськими королівствами острова Ява, такими як Маджапагіт та Сунда, а пізніше мусульманськими султанатами, які утворились на цьому острові. І в винулому і зараз в місцевих яванських мовах назва судна писалась і продовжує писатись «jong», написання «djong» є колоніальною голландською романізацією місцевої назви.
Джонги використовувались переважно як морські пасажирські і торгові судна. На піку свого розвитку в XV столітті, великі джонги подорожували аж до Атлантичного океануCarta IX, 1 April 1512. In Pato, Raymundo Antonio de Bulhão; Mendonça, Henrique Lopes de (1884). Cartas de Affonso de Albuquerque, Seguidas de Documentos que as Elucidam tomo I (pp. 29–65). Lisboa: Typographia da Academia Real das Sciencas.. Їх тоннаж коливався від 40 до 2000 тонТоннаж в цій статті (якщо не вказано інше), — це DWT або дедвейт, міра того, скільки вантажу може перевезти судно, включаючи вагу пасажирів і припасів., і в епоху Маджапагіт середній тоннаж яванських джонгів складав 1200—1400 тон. Яванські королівства, такі як Маджапагіт, султанат Демак і султанат Калінямат іноді використовували ці судна як військові кораблі, проте головним чином це були торгові судна. У яванському султанаті Матарам джонги також переважно використовувались як торгові судна, а не військові кораблі.
Для свого військового флоту малайці використовували схожі на галери довгі вітрильно-весельні кораблі з невеликою осадкою, такі як ланкаран, гураб і галі. На відміну від них, яванці віддавали перевагу зовсім іншому типу суден — океанським «круглим кораблям» із глибокою осадкою, таким як джонг і малангбанг. Причина цієї різниці полягає в тому, що малайці переважно використовували свої кораблі в річках або в захищеній зоні морських заток та проток серед численних островів, тоді як яванці на своїх кораблях сміливо виходили у дальні плавання у відкритому океаніManguin, Pierre-Yves (2012). Lancaran, Ghurab and Ghali. In G. Wade & L. Tana (Eds.), Anthony Reid and the Study of the Southeast Asian Past (pp. 146—182). Singapore: ISEAS Publishing..
Етимологія Є дві протилежні версії походження слова джонг (jong). Згідно з однією, назва джонг походить з діалекту китайської мови, а згідно з іншою — з яванської мови. Прихильники першої версії вважають слово jong, jung або junk може походити від китайського слова chuán (, «човен; корабель»). Однак Пол Пелліот і Варуно Махді відкидають китайське походження назвиPelliot, P. (1933). Les grands voyages maritimes chinois au début du XVe siècle. T'oung Pao, 30(3/5), second series, 237—452. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/4527050. Натомість вона, на їх думку, походить від старояванського слова «jong» (транслітерується як joṅ), що означає корабель. Перша згадка про старояванський джонг походить з напису на острові Балі, датованого XI століттям нашої ери. В малайській та китайській мовах назва вперше була зафіксована у XV столітті, коли китайський список слів позначав слово джонг як малайський термін, що означає корабель і, таким чином, це практично виключає китайське походження слова . Морський кодекс «Унданг-Унданг Лаут Мелака», складений яванськими судновласниками в Малакці наприкінці XV століття часто використовує джонг як слово для позначення великих торгових суден. Європейські джерела в період з 1345 по 1609 рік використовують різноманітні пов'язані терміни, зокрема jonque (французькою), ioncque, ionct, giunchi та zonchi (італійською), iuncque, joanga та juanga (іспанською), junco (португальською) і ionco, djonk та jonk (голландською).
Походження слова «junk» в англійській мові можна простежити до португальського слова junco, яке походить від арабського слова jnk (جنك). Це слово походить від того факту, що арабське письмо не може передати диграф «ng». Це слово використовувалося для позначення як яванського корабля (jong), так і китайського корабля (chuán), хоча ці два судна помітно різнились між собою. Після зникнення яванських джонгів у XVII столітті термін «джонг» та інші пов'язані з ним терміни у європейських мовах, який до того часу використовувалося як транскрипція слова «джонг» у малайській та яванській мовах, змінив своє значення і став позначати китайський корабель — джонкуManguin, Pierre-Yves (1993). 'The Vanishing Jong: Insular Southeast Asian Fleets in Trade and War (Fifteenth to Seventeenth Centuries)', in Anthony Reid (ed.), Southeast Asia in the Early Modern Era (Ithaca: Cornell University Press), 197—213. .
Жителі Індонезійського архіпелагу зазвичай називають великі китайські кораблі «ванкан», а малі — «топ». Існують також терміни в малайській мові «cunea», «cunia» і «cunya», які походять від китайського діалекту амой 船 仔 (tsûn-á), який стосується китайських суден довжиною 10–20 м. Написання «djong» має колоніальне голландське походження, тому звук j передається як «dj», хоча як традиційна британська, так і сучасна індонезійська орфографія латинизують її як jong.
Опис
Португальський мореплавець і письменник Дуарте Барбоза на початку XVI століття повідомляв, що великі кораблі з Яви під назвою junco, які мають чотири щогли, дуже відрізняються від португальських кораблів. Вони обшивались дуже товстими дошками, і коли вони зношувались, яванці обшивали корабель поверх старих новими дошками, таким чином судна могли мати обшивку з 3-4 шарів дошок, накладених один над іншим. Такелаж і вітрила виготовлялись з ротанга. В часи Барбози (1515 р.) яванські джонги виготовлялися з деревини джаті (тику), у той час сучасні їм китайські джонки все ще будувались переважно з деревини хвойних порід. При будівництві яванських кораблів дошки обшивки кріпились до кіля та штевнів шиповим з'єднанням за допомогою дерев'яних цвяхів та шкантів, без використання залізних цвяхів або заклепок. У вже сформовану обшивку судна вставлявся каркас зі шпангоутів (технологія будівництва «ззовні всередину»). Дошки скріплювались між собою дерев'яними шипами, які встановлювадись всередині ребер дошок обшивки і не були видні ззовніManguin, Pierre-Yves. 2012. «Asian ship-building traditions in the Indian Ocean at the dawn of European expansion», in: Om Prakash and D. P. Chattopadhyaya (eds), History of science, philosophy, and culture in Indian Civilization, Volume III, part 7: The trading world of the Indian Ocean, 1500—1800, pp. 597—629. Delhi, Chennai, Chandigarh: Pearson.. Яванські джонги мали гострі ніс і корму, управлялось за допомогою двох кермових весел і переважно використовували вітрила типу танджа, але іноді також використовувувались джонкові вітрила місцевого, індонезійського походження. На верхнівках щогл розміщувались марси, які використовувались для спостереження та ведення бою. Яванські джонги дуже відрізнялися від китайських кораблів, які будувались з використанням залізних цвяхів, управлялись за допомогою одного кормового стерна і пласке днище без кіля (за винятком кораблів з регіонів Фуцзянь і Гуандун).
Історичні зображення також свідчать про використання бушпритів і бліндів з рубкою над верхньою палубою, а також наявність форштевнів і ахтерштевнів. Рубка захищала екіпаж від спеки та дощу. На кормі розміщувалась невеличка каюта для капітана судна . Ця каюта мала квадратну форму і виступала («висіла») над гострою кормою . Ніс мав квадратну платформу, яка виступала над форштевнем, для бушприта та спрямованого вперед гарматного щита/гарматної установки (апілан або ампілан малайською мовою). Джонг міг нести до 100 берчо (гармата з казнозарядною частиною — ймовірно, йдеться про місцевої гармати кетбанг).Historia das ilhas de Maluco, in A. B. de Sa, Documentacao para a Historia das missoes do Padroado portugues do Oriente — Insulindia, Lisboa, 1954–58, vol. III, p. 322.. Як і інші австронезійські кораблі, джонг управлявся за допомогою двох кермових весел. За словами отця Ніколау Перрейра, джонг має 3 керма, по одному з кожного боку і один посередині. Це може стосуватися гібридного джонга, де середнє кермо схоже на китайські судна (підвісне осьове стерно) або західне осьове стерно (штирьове та стерно). Крім того, можливо, це був довгий зачисток, щоб допомогти в маневрах у гавані.Liebner, Horst H. (2016). Beberapa Catatan Akan Sejarah Pembuatan Perahu dan Pelayaran Nusantara. Prosiding Konferensi Nasional Sejarah X Jilid II Subtema II. Jakarta, 7–10 November 2016. 1–83.. Джонги мали приблизно від 1:3 до 1:4 співвідношення ширини до довжини, що робить його належним до категорії «круглий корабель».
Барбоза також повідомив про різноманітні товари, які перевозили ці кораблі, серед яких рис, сушене та засолоне м'ясо корів, овець, свиней і оленів, багато курей, часник і цибуля. Продана зброя включає списи, кинджали та мечі, виготовлені з інкрустованого металу та дуже якісної сталі. Також привезли з собою перець кубебу та жовту фарбу під назвою казумба (kasumba) та золото, яке видобували на Яві. Барбоза згадує місця та маршрути, якими відвідували ці кораблі, зокрема Малукські острови, Тимор, Банда, Суматра, Малакка, Китай, Тенасерім, Пегу (Баго), Бенгалія, Пулікат, Коромандел, Малабар, Камбей (Хамбат) і Аден. Із записок інших авторів відомо, що були й ті, хто їздив на Мальдіви, Калікут (Кожикоде), Оман, Аден, Червоне море. Пасажир привіз своїх жінок і дітей, навіть деякі з них ніколи не покидають корабель, щоб вийти на берег, і не мають іншого житла, тому що вони народжуються і помирають на кораблі. Відомо, що кораблі, зроблені з тикового дерева, можуть служити 200 років.
Розмір і конструкція джонга вимагали досвіду та матеріалів, які не обов'язково були доступні в багатьох місцях, тому яванські джонги в основному будували в двох великих суднобудівних центрах навколо Яви: на північному узбережжі Яви, особливо навколо Рембанга — Демака (уздовж протоки Муріа) і Чиребон ; і південне узбережжя Борнео (Банджармасін) і прилеглі острови. У цих місцях є тикові ліси, деревина яких стійка до корабельних деревоточців. Південне Борнео постачало тик з північної Яви, тоді як саме Борнео постачало залізне дерево. Пегу, який був великим суднобудівним портом у XVI столітті, також виробляв джонг, побудований яванцями, які проживали там .
Історія
Ранні епохи У першому тисячолітті нашої ери в «Географії» Клавдія Птолемея (приблизно 150 р. н. е.) згадується корабель під назвою kolandiaphonta. Китайці називають його K'un-lun po. Характерними ознаками цих кораблів був великий розмір (більше 50–60 метрів завдовжки), корпус, виготовлений з багатьох дошок, скріплених між собою рослинними мотузками, відсутність аутригерів, наявність багатьох щогл з численними вітрилами, та використання вітрило типу танджа.
Китайський монах і мандрівник Фа-Сянь у своїй зворотній подорожі до Китаю з Індії (413—414 роки н. е.) сів на корабель із екіпажем з 200 осіб з Кунь-луня, який буксирував менший корабель. Під час шторму пасажири почали пересідати на менший корабель, екіпаж якого став побоюватись, що він буде перевантажений, тому вони перерізали канат і відділилися від великого корабля. На щастя, більший корабель вижив, пасажири застрягли в Є-по-ті (Явадвіпа, або Ява). Через 5 місяців екіпаж і пасажири сіли на інше судно, схоже за розмірами на попереднє, на якому й повернулись до КитаюGroeneveldt, Willem Pieter (1876). «Notes on the Malay Archipelago and Malacca, Compiled from Chinese Sources». Batavia: W. Bruining. .